Страх, як категорія соціальної психології, не існує сам по собі, він є лише допоміжним чинником. У чому ж полягає механізм страху? Крутий пацан залякує лоха не просто так, а з певною метою, а мета ця полягає у тому, щоби у лоха щось відібрати. Не віддасть так – крутий пацан його налякає, не поможуть залякування – розіб’є пику до крові, якщо не поможе й це – просто вб’є лоха і забере те, що йому потрібно.
Ескалація страху в Україні
Колись у майбутньому соціальні психологи неодмінно досліджуватимуть явище, яке можна окреслити як ескалацію страху в Україні у 2013-2014 роках. Зараз шукають винних у побитті студентів на Майдані 30 листопада 2013 року. Висуваються недолугі теорії на кшталт Коряк виконував те, що йому сказав Попов, Попова своєю чергою «напряг» Сівкович, Сівковича Андрій Клюєв і т. д. і т. п. Насправді ж уже тоді представники української влади мало що вирішували у своїй країні, і у цьому випадку Янукович просто тупо виконував вказівки Путіна. Треба визнати, що Путін деколи буває занадто відвертий, він розповідає, що неодноразово (!) дзвонив Януковичу, і той щоразу запевняв Путіна, що застосовувати силу проти демонстрантів не хоче. Виникає цікаве запитання, якого милого Янукович, щойно йому телефонує Путін, одразу кричить у трубку: «Я застосовувати силу не буду!» Зрозуміло це тому, що до цього його змушував сам Путін, інакше чому в їхніх розмовах щоразу випливала ця тема? Але вочевидь Янукович, як цнотлива дівчина, не довго впирався, і виходячи зі своєї психології кримінальника і психології свого шефа Путіна, яка нічим від згаданої психології кримінальника не відрізняється, поставив страх наріжним каменем вгамовування демократичних процесів в Україні. Для людей на кшталт Путіна і Януковича ясніше ясного, що страх править усім у світі і досягає всього. Дмитро Кисельов про це сказав просто і відверто – «прижечь Майдан паяльником и опасная опухоль не будет угрожать всей стране».
Страх як наріжний камінь політики
Сподівалися на те, що покажуть по телевізору роз’юшені обличчя й побиті голови студентів, і одразу всі решта подумають: «щоб і мені голову часом не розбили, нікуди не піду і буду сидіти вдома на кухні». Однак так не сталося, як гадалося, бо наступного дня вийшли вже сотні тисяч. 1 грудня показали і неодноразово, як демонстранта, який просто лежить на землі, добиває десятками ударів палиць то один, то інший, то третій беркутівець, які по черзі з люттю набігали на жертву. Не допомогло і це – далі сотні тисяч на Майдані. Але Путін і Янукович не ті люди, які так легко відступають від стратегії страху.
Далі було звіряче побиття Тетяни Чорновол, згодом Андрія Іллєнка, багатьох журналістів. Далі – переслідування автомайданівців, репресії проти мітингувальників, неправомірні затримання і арешти. Відео з голим Михайлом Гаврилюком на морозі було викладено свідомо, тут навіть сумніву немає. Месидж – ось що з вами всіма буде, якщо не вгамуєтесь. На жаль – їхній жаль – знову не допомогло – знахабнілий лох жодним чином не хотів віддавати крутому пацану своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.
Апогей страху
Тоді було запущено у дію наступний жахливий етап ескалації страху. Нещодавно стало відомо, що це власне за наказом міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка тітушкам і відвертим кримінальникам видавали зброю для приборкання майданівців. Уявляєте, тваринам у людській подобі державні службовці видавали зброю і казали: «Ви вільно можете вбивати лохів і вам за це нічого не буде, навпаки, ще заробите гроші». Який кайф для гидотної тварюки вбивати беззбройних беззахисних шляхетних людей і за це ще отримувати бабло. Чудова у нас країна Україна, нема чого сказати. Вбили перших героїв Небесної Сотні – Нігояна, Жизневського, Вербицького, Сеника. Ну тепер вже точно лохи залізуть у свої нори і не будуть більше вилазити, бо вб’ють. А нічого подібного – у дурного лоха виявляється атрофоване почуття страху, він покладе життя за свої ідеали і навряд чи відступить.
Та маховик ескалації страху зупинити вже було неможливо. Тварюка, яка відчула запах крові, хотіла її все більше й більше. Далі десятки вбитих, згорілих у Будинку профспілок, бетеери вже пруть на майданівські барикади. Та раптом все стихає – злочинці втікають до своєї духовної батьківщини – Росії. Невже перемога?
Вихід на сцену головного Ляльковода
Але тут замість ляльки-маріонетки, яку так засмикали за нитки, що їх до біса всі пообривали, впевненою рукою усуваючи лаштунки, за якими він до часу ховався, на сцену історії виходить Сам Ляльковод. Анексія Криму – залякування України вже на іншому, незбагненно вищому рівні. Україну в Криму зґвалтували так, що вона не встигла отямитися і усвідомити, що ж насправді сталося. Ескалація страху тут спрацювала майже бездоганно. Міліція дає таку інструкцію дівчатам і жінкам у разі спроби зґвалтування: треба щосили кричати, верещати, дряпати нігтями обличчя ґвалтівника, це його може дезорієнтувати, бо якщо слухняна жертва не чинитиме опору і не кликатиме на допомогу, він її зґвалтує, а потім ще й вб’є. В Криму жертва зґвалтування мовчала. Та на Донбасі вже з травня минулого року Україна нарешті отямилася, подолала страх і стала дряпатися, поки що незграбно б’ючи в обличчя монстра-ґвалтівника своїми ще не зміцнілими кулачками і кликати на допомогу: може якийсь сусід, який цього й не дуже хоче, та прибіжить або викличе міліцію.
Стратегія страху кримінальної держави Росія дуже широка і багатопланова. Україну, яка на Донбасі не підкорилася, як у Криму, треба налякати. Бійтеся нас, бо «азиаты мы с раскосыми и жадными очами… Попробуйте, сразитесь с нами». Відрізані кадирівцями вуха і голови, ганебні безчинства над українськими полоненими вояками, зрозуміло, мали єдину мету – налякати лоха-укропа, аби той не воював, а просто віддав свою територію. Не виключено, що запис телефонної розмови про звіряче вбивство Володимира Рибака і Юрія Поправка Безлер, Гіркін і «мер» Слов’янська Пономарьов виклали свідомо, а всі деталі звірячої розправи – розпороті животи і скинення ще живих жертв у річку мали б справити відповідний ефект.
Залякування глобального масштабу
Яка там Мар’їнка, яке там Широкине? Постійна реальна загроза повномасштабного вторгнення Росії говорить українцям – трясіться від страху – щось буде не по-нашому: членство в ЄС чи в НАТО – ми вас розчавимо – підемо на вас з Донбасу, з Криму, з Придністров’я, з Чернігова, з Харкова, через Білорусь з Волині, мало не здасться… Ми вас знищимо до ноги. Є відео, де не якийсь там навіжений садист, а головний ідеолог російської політики, духовний наставник Путіна Олександр Дугін, дуже ясно і недвозначно говорить: «Их нужно убивать, убивать и убивать». Спробуй тут не налякайся…
Російська стратегія страху глобальна, і схоже до ракових метастазів, просувається в усіх напрямках. Цікавим є залякування нею цивілізованого світу. У цьому напрямку воно виглядає приблизно таким чином: «Ой, що зараз буде! Зараз таке буде! Зараз покажу таку Кузькіну мать! Тримайте мене четверо! Я йо…нутий на голову, в натурі, в мене є довідка з дурдому, зараз всіх переріжу і мені нічого за це не буде, мене не посадять, лише призначать курс нейролептиків». Не якийсь там Жириновський, хоча й віце-спікер, а вже Рогозін і Шойгу лякають, мовляв, поїдемо до вас на танках, а танкам візи не потрібні. Казаки! Казаки! Едут-едут по Берлину наши казаки! «Біля кордонів Латвії перехопили 5 військових літаків РФ». «Росія націлить свої ударні сили на території, що несуть загрозу – Путін» etc. etc. Ми єдині у світі, хто може перетворити Америку на ядерний попіл і таке інше. А розжирілі і духовно здеградовані гейропівець і піндос, які дбають лише про своє сите примітивне споживацьке щастя, трясуться від страху і думають – від цього ідіота можна усього очікувати, отож нехай наїсться своєю Україною, може далі й не піде?
Спочатку дуже й дуже поважно і солідно понтові, а тепер налякані Путіним США і Британія кажуть: «А ми вам у Будапештському меморандумі нічого не обіцяли гарантувати. Там навіть немає слова guarantee, там є лише assurance, це по-вашому запевнення, ми вас лише запевнили, що дбатимемо про вашу територіальну цілісність. Отож, добре вчіть мову дипломатії і ще трохи англійську і будьте певні, щодня думайте про нашу допомогу, адже дурень думкою багатіє. Жодної летальної зброї не отримаєте. А, ви віддали свою атомну, ну хто ж вам винен? Лохів хитрі люди завжди розводять».
«Наміри Москви пробити коридор до Криму непокоять Європарламент». Та що ви таке не кажете! Злякалися? Очко жим-жим? Так робіть щось, а то Москва проб’є вам коридор до Ла-Маншу. Та ні, заціпеніли від страху…
Бий своїх, аби чужі боялися
Та, напевно, найбільш цікавою є політика російської ескалації страху стосовно свого власного народу. Це передовсім міф про кровожерливого бандерівця. Сучасним бандерівцям (якщо вони насправді існують) надають такої величезної історичної і політичної ваги, що реально вони не мають і малої частинки від того, що їм приписують російські ЗМІ. Якщо б ми, бєндєри-фашисти, були хоча б на десяту частину такими, якими нас малюють кісільови і соловйови, нам би ціни не було. Коли Путін проголосив, що Крим ніколи не буде бєндєрафскім, це звучало настільки фантастично, наскільки фантастичною була б заява, що Крим ніколи не буде марсіанським. Яка незмірна прірва між тим, що приписують «бандерівцям» і тим, чим вони є і що можуть насправді. Наскільки страшною була загроза бандеризації Криму і Донбасу? Якщо б це хоч на дещицю було правдою, нашою рожевою мрією… Та все це нагадувало боротьбу з міфічним свинячим грипом часів прем’єрства Тимошенко.
Однак російська політика наганяння страху на своїх вочевидь грає проти самих її творців. Конотації на кшталт «хунта» і «карателі» мають явні ознаки сили і потуги. Якщо би це були нікчемні хохли-селяни, яких можна взяти голими руками – це була б корисна пропаганда, а хунта і карателі – це ж комплімент, піднесення нашого іміджу на недосяжну висоту. Бо ж сама російська імперська ментальність проголошує, що добре бути сильним, вбивати побільше людей, захоплювати побільше територій, показувати свою силу, силу ординського хана, тобто бути «хунтою» і «карателями». Карателі карають покидьків, а чилійська хунта – Піночет, Меріно, Мендоса і Лі – вивели свою країну з хибного і згубного соціалістичного шляху на шлях розвинутої економіки. Наслідок – Чилі сьогодні провідна країна Латинської Америки. Хунта і карателі – це для України справжні компліменти, ми від цього аж зашарітися можемо. Якщо фашисти-карателі вбили, наприклад, ополченця Мозгового, чи розп’яли хлопчика, чи катують і ґвалтують мирних мешканців, то вони ж, за логікою російської ментальності, круті пацани, гідні захоплення, а не якісь там укри-соплежуї.
Якщо фашисти вбили Калашникова і Бузину – значить вони справжні мужики, їх треба боятися і поважати. Після цього прокремлівські симпатики в Україні подумають, чи варто ризикувати, або будуть вимагати від Кремля набагато більше грошей за свою роботу. Фактично ці вбивства деякою мірою помста своїм маріонеткам за повністю провалену роботу в Україні. Для них вбивати своїх – не дивина. У 1937 вбивали ж здебільшого своїх комуняк, не якихось чужих, а кірових і ще сотні вірних ленінців. Бий своїх, аби чужі боялись. Хоча основний месидж убивств Калашникова і Бузини, незалежно від того, хто їх скоїв – знову залякування, цього разу тих самих піндосів і Гейропи, мовляв, подивіться, кого ви хочете брати в Євросоюз – там є політичні вбивства, подумайте, чи вам в ЄС потрібна така країна, де всі критерії вашої грьобаної свободи і демократії зневажаються, тобто країна третього світу. «Из цивилизованной Европы — в страну третьего мира. Отсутствие свободы слова, преследование инакомыслящих, ограничение гражданских прав, политические убийства — все признаки страны третьего мира на Украине уже есть».
Не бійтеся
Місцем, де російська стратегія страху поки що спрацювала найефективніше – є Крим. Неймовірні гоніння на кримських татар можна порівняти хіба що з 1944 роком. Варто навести лише цифри, які направду шокують: за свідченням Мустафи Джемілєва, за час окупації в Криму безвісти зникло 18 юнаків кримськотатарської національності. Це на 300 тисяч народу. Порівняно з цим, заборона на в’їзд до батьківщини їхніх лідерів, арешти і знущання з представників меджлісу, заборона акцій вшанування пам’яті репресованого народу, конфіскація релігійної літератури, заборона навчати дітей у дусі віри батьків і дідів - здаються чимось незначним. Уявіть собі якийсь район Києва чи Харкова, де зникло безвісти 18 юнаків, і всі мовчать. Кримські татари мовчать, вочевидь лише поки що…
Страх ефективно діє лише тоді, коли він довготривалий і тотальний. Від середини 40-х до середини 50-х минулого століття десятки тисяч замордованих, півтора мільйона вивезених у Сибір із Західної України мали наслідком подальше мовчання протягом наступних 30 років – від кінця 50-х, коли згас збройний опір УПА, до кінця 80-х.
«Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі», — каже Святе Письмо (Матвія, 10, 28). Папа Іван Павло II каже простіше, зовсім просто – «Не бійтеся». Від того, чи зможемо скористатися цими настановами, поки страх не став довготривалим і тотальним, залежить наше майбутнє.
08.07.2015