Вчені вперше виявили мікробів в океанічній корі – базальтовій корі магматичного походження на морському дні. Товщина її пластів сягає кількох кілометрів, а своєю площею вона покриває 60% поверхні планети, і це робить її найбільшим у світі біологічним ареалом.
Всередині океанічної кори бактерії живляться за рахунок синтезу органічних речовин з вуглекислого газу, який відбувається без участі світла (такий спосіб живлення називається хемосинтезом). Аналогічнио живляться і глибоководні організми, які живуть в умовах відсутності світла (наприклад, біля гідротермальних джерел), проте в цих випадках йдеться лише про локальні біоценози. Якщо такі самі мікроби виявлять по всій площі океанічної кори, вона стане першою великою екосистемою, що живиться за рахунок хімічної, а не світлової енергії, стверджує Марк Левек, еколог з Орхуського університету (Данія). А геомікробіолог Курт Конгаузер з Альбертського університету (Едмонтон, Канада) додає, що результати дослідження є надзвичайно важливими, бо підтверджують існування підповерхневої біосистеми анаеробних мікроорганізмів.
Океанічна кора утворюється на стику тектонічних плит, де підземна лава охолоджується морською водою та конденсується. Утворена в такий спосіб порода, переважно базальтова, згодом покривається товстим шаром донних відкладів. Хоч учені й раніше знали, що в цих відкладах живуть бактерії, все ж глибші шари океанічної кори досі були для них загадкою. «Перед нашим дослідженням ніхто так і не знав, чи є там життя», — каже М. Левек.
Левек очолив команду мікробіологів з шести країн, яка на борту американського дослідницького корабля JOIDES Resolution пробурила 265 метрів донних відкладів та 300 метрів кори, щоб добути зразки базальту, який сформувався 3,5 млн. років тому. Всередині цих зразків науковці виявили гени одних мікробів, які синтезують сполуки сірки, та інших, що виділяють метан. Щоб встановити, чи це гени живих мікробів, а чи давно мертвих, Левеку довелолося нагріти зразки породи до 65 °C у воді, багатій на хімікати з морського дна. Через якийсь час з них почав виділятися метан, а це свідчило, що там живуть і розвиваються мікроби. Щоб не лишалося сумнівів, що ці мікроби не є забрудненням з поверхні, Левек додав спеціальні хімічні маркери до бурового розчину. Хоч ці маркери рівномірно покривали базальтові зразки ззовні, однак всередині їх не виявилося, тобто нічого з поверхні туди потрапити не могло.
Наступне завдання, яке ставить перед собою дослідницька команда на чолі з Марком Левеком, — дослідити зразки породи, зібрані з океанічної кори Тихого океану та Північної Атлантики. «Беручи до уваги величезні розміри океанічної кори, можна тільки здогадуватися, який там приховано об’єм біомаси, порівняно з тим, що існує на поверхні Землі», — каже М. Левек.
19.03.2013