Коли-б ти знада, як менї тужно,
Як менї банно за тобою,
Прийшла би ти й склопила дружно
На мою грудь головку свою.
Прийшла би ти... Даремні мрії!
І так тебе я не побачу...
В тій вічній темній, чорній ночи
Я образ твій псе більше трачу.
Та все таки коли ти прийдет,
Став в душі так ясно, мрійно ...
В таку мить я лише бажаю,
Забуть про все, заснуть спокійно.
Заснуть на все . . .
В шпитали у Відня, 14. XII. 1914.
13.02.1915