III наукові читання пам'яті ак. Ярослава Ісаєвича

7-8 березня 2013 р. у Львові відбулися Треті наукові читання імені академіка НАН України Я.Д.Ісаєвича, організовані Західним науковим центром НАН і МОН України та Інститутом українознавства ім. І.Крип'якевича. Цим публічним заходом академічні вчені вшанували пам'ять видатного українського історика, довголітнього директора Інституту, голови Міжнародної асоціації україністів, голови Польсько-української історичної комісії, Українського національного комітету істориків, закордонного члена Польської академії наук Ярослава Дмитровича Ісаєвича (1936-2010), який упокоївся три роки тому. Дата початку читань зумовлена днем народження покійного ученого, який його учні та шанувальники відзначають 7 березня.

Елегійну атмосферу напередодні пле­нар­но­го засідання в залі Центру місь­кої історії Центрально-Східної Єв­ро­пи витворила "Мелодія ля мінор" Мирослава Скорика – улюб­ле­на композиція Яро­сла­ва Ісаєвича. Врешті з подіуму промовив директор Інституту ук­ра­ї­но­знав­ства ім. І.Крип'якевича, доктор історичних наук Микола Лит­вин. Коротко розповівши про науковий доробок свого наставника й попередника в директорському кріслі Інституту, М.Литвин з великою повагою відгукнувся про культивовану Я.Іса­є­ви­чем культуру наукової дискусії, уваж­ність до пред­с­тав­ників різних дослідних ме­то­до­ло­гій – від позитивістів старої школи до новочасних постмодерністів. Цю традицію молодий директор Інституту українознавства пообіцяв плекати й надалі, зокрема, при втіленні нового фундаментального задуму львів­сь­ко­го колективу вчених – ком­п­лек­сної історії Галичини.

До Львова були запрошені науковці з України, США, Німеччини, Франції, Польщі, Росії та Білорусі, котрі на окремих секційних засіданнях у звичному для учених режимі представляли й обговорювали конкретні проблеми історії та культури України і Центрально-Східної Європи, апелюючи до кола зацікавлень Я.Ісаєвича, як видатного історика-ме­ді­є­віс­та, фахівця з міжнаціональних від­но­син і культурної іс­то­рії, перекладача-поліглота та інтер­пре­та­тора широкого кола фі­ло­ло­гіч­них проблем української мови. Програма заходів була анонсована на сайті Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича, проте, слід зауважити, що допитливим доведеться почекати на публікацію матеріалів, позаяк частина запрошених, на жаль, не змогла прибути. Втім, заявлена проблематика (Галичина та Центрально-Східна Європа в добу середньовіччя; культура та ідентичність в Галичині у ХІХ ст.; соціально-політичні та культурні процеси в Галичині у ХХ ст.; культурна історія читання, писання й усної комунікації у Східній Європі; історичні джерела середньовічної та ранньомодерної історії України: нові підходи та інтерпретації; історія Галичини наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. в національному та регіональному вимірах; влада слова: текст, контекст, дискурс; влада та інтелігенція у Східній Європі в ХІХ - ХХ ст.; нова культурна історії в контексті Східної Європи) спонукає до терплячого очікування в сподіванні на цікаві й важливі тексти. Шкода, що формат конференції не передбачав запису дискусій навколо деяких із представлених текстів, які часто були не менш повчальними, ніж самі виступи.

Найбільшу увагу ширшої громадськості привабив професор історії Нью-Йоркського університету, директор Нью-Йоркського Центру європейських і середземноморських студій Ларі Вулф (Larry Wolff), автор низки фун­дамен­тальних і вкрай цікавих книжок, зокрема, перекладеної українською та виданої в 2009 праці "Винайдення Східної Європи. Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва". На пленарному засіданні професор представив велику й оригінальну доповідь "Природознавство та національна історія в Габсбурзькій Галичині", де провів паралель між системним позитивістським вивченням натуральних ресурсів регіону упродовж XVIII-XIX ст. та процесами формування модерних національних ідентичностей етнічних груп Галичини цього ж періоду. Відтак увечері американський учений у товаристві колег-істориків (зокрема, Я.Грицака, Ф.Сисина, М.Яновского і О.Середи) презентував одне зі своїх останніх за часом публікації досліджень – "The Idea of Galicia. History and Fantasy in Habsburg Political Culture" / "Ідея Галичини. Історія та фантазія в габсбурзькій політичній культурі" (Stanford, 2010).

Ще одним почесним гостем читань став старший дослідник Інституту дослідження культури в м. Ессені Йорн Рюзен (Jörn Rüsen), котрий 8 березня виступив із публічною лекцією "Гуманізм: минуле – сучасне – майбутнє". Цей учений – авторитетний сучасний європейський дослідник проблем історичної свідомості та гуманізму як центрального аспекту міжкультурного діалогу й комунікації, в 2010 р. у львівському видавництві "Літопис" був опублікований український переклад його праці "Нові шляхи історичного мислення" (з текстами Й.Рюзена можна ознайомитися на його сайті).

У рамках Ісаєвичівських читань під головуванням академіка М.Г.Жулин­сь­кого відбулося робоче засідання Комісії НАН України з вивчення українсько-польських історичних та культурних зв'язків. Натомість широка публіка змогла почути впливового столичного творця сучасного офіційного гуманітарного дискурсу України на інауґурації в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи й укотре довідатися, либонь, з нагоди Шевченківських днів, що Шевченко залишається "нашим усім". Утім, київський Інститут літератури нарешті надав цій парадигмі формального виразу, презентувавши перші томи нової версії "Шевченківської енциклопедії", усі 6 томів якої (а також решту томів Повного зібрання творів поета в 12 томах) українські чиновники обіцяють темпами, подібними до підготовки Євро-2012, "видати на гора" до 200-ліття національного пророка.

Високому київському гостеві подарували на згадку низку мовознавчих видань Інституту українознавства, якими Інститут заслужено пишається, зокрема, "Лексикон львівський: поважно і на жарт" Н.Хобзей, К.Сімович, Т.Яс­т­рем­сь­кої і Г.Дидик-Меуш. Втім, як вияснила у своєму блискучому виступі завідувачка сектору української мови Наталя Хобзей, студії над львівською говіркою є для колективу мовознавців лише своєрідним гобі – захопливим, цікавим і важливим, але призначеним на вільні хвилини. Натомість, основна справа, яку уже здавна втілюють інститутські лінгвісти, – підготовка і видання "Словника староукраїнської мови". Проте, зважаючи на плідну співпрацю відділу з виданим австрійським лінгвістом Міхаелем Мозером, перспектива поглибленого вивчення галицького внеску в українську мову залишається одним із магістральних напрямків зацікавлень учених.

Насамкінець, годі не зауважити, що подібні надзвичайно важливі та визначальні для поточного інтелектуального життя заходи досі мало цікавлять популярні ЗМІ, зокрема телебачення. Фізичного рукоприкладства не планувалося, отож, медіальної істерики навколо читань не трапилося, натомість інтелектуальні герці поки що не належать до популярних жанрів нашого публічного дискурсу.