Треба сподіватися, що Меркель і Олланд більше не виставлять себе на посміховисько
Минулої середи сталася безпрецедентна подія. Німецького канцлера Анґелу Меркель і французького президента Франсуа Олланда привселюдно принизили і виставили на посміховисько. Німеччина, Франція і вся демократична Європа були принижені та ошукані президентом Росії Владіміром Путіним, який до того ж відрядив свого міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова глузувати з усіх, заявляючи, що, мабуть, помилилися ті, хто думав, що припинення вогню завадить їм продовжувати їхнє головне завоювання, яке щойно відбулося. Тому що російська армія, з російськими найманцями і місцевими сепаратистами, зосередженими у великій кількості на українській території довкола міста Дебальцеве, в середу завдали смертельного удару по цьому залізничному вузлу великого стратегічного значення. Маючи чималу перевагу, привезену з-за кордону, вони розгромили українських солдатів, які опинилися у величезному котлі. Говорять про тисячі загиблих. Київ, як виглядає, не наважується навіть наводити цифри шокованому українському суспільству. Це завоювання не можна поставити на карб недисциплінованим сепаратистам. Захоплення Дебальцева було організоване, здійснене і кероване російськими силами спеціального призначення. За наказом Владіміра Путіна. І фінальний штурм стався через три дні після початку режиму припинення вогню, поручниками якого у Мінську були Меркель та Олланд.
Вони терміново поїхали в білоруську столицю, щоб запобігти ескалації. Боялися, що саме так зреагує Росія, якщо конґрес, в якому заправляють республіканці, здійснить свій намір вислати українцям зброю. У Вашинґтоні перемагає критерій, що неморально перешкоджати народові, який бореться за свою окуповану батьківщину. Це означає повторити аморальне діяння 1939 р., коли поляків залишили беззахисними перед нацистами і совєтами. Європа не хоче постачати зброю, тому що знає, що Путін під час ескалації є цілком непередбачуваний. Вони його бояться. Він вже пригрозив, що його танки доїдуть не до Києва, а до Варшави. Європейські зусилля, якими керує Меркель, умовити і подолати аґресора мирними, економічними і поступовими методами з тріском провалилися. Треба сподіватися, що Меркель і Олланд більше не поставлять себе в смішне становище. Вони виступили поручниками припинення вогню перед президентом Порошенком. А те саме Дебальцеве було зруйноване і захоплене Путіним, при тому загинула величезна кількість людей. З огляду на цю драматичну ситуацію Європа мусить знову протистояти кризі в тісному союзі зі США. І визнати той факт, що відкритої війни нема, але холодна війна вже є. Треба констатувати, що ворог виграв цю партію, і вжити заходів, аби не бути заскоченими зненацька в наступній. І, як пропонує у FAZ Клаус-Дітер Франкенбергер, настав час подумати про фортифікацію вільної України. Якщо потрібно – за допомогою муру.
У кожному разі – за допомогою міцного та ультрасучасного укріплення на східному кордоні того, що називатиметься Західною Україною. Так, як колись це сталося з поділом Німеччини. З чітким сиґналом, що до всього, що по той бік муру, на заході, Путіну зась. Тому що там є ядерна ґарантія НАТО. Буде визнане втраченим – тимчасово – те, що, як виглядає, є втраченим. Чекаючи, що в Москві зміниться режим. Тим часом Київ поступово інтеґрують у західні інституції і допоможуть Україні створити державу, яка ставатиме щораз ефективнішою, прозорішою, демократичнішою, тобто такою, що будитиме заздрість у тих, хто залишиться по інший бік муру. Як це було між двома Німеччинами протягом 40 років. Це розумна пропозиція. Можливо, є інші. Але не чекати наступного удару лапою від російського ведмедя, в якого що гнилішою ставатиме його основа – з корумпованою, ізольованою, відсталою у розвитку Росією, зубожілою через ціни на газ та нафту, – то аґресивнішими будуть його лапи і паща.
Hermann Tertsch
Buena propuesta de guerra fría
АВС, 20.02.2015
Зреферувала Галина Грабовська
23.02.2015