warsaw

Акорди, такти, частоти вислизають, як вода крізь пальці, залишаючи нам лише відчуття плину

Фраґмент з «Повісті про загублений скарб» (за мотивами книги «Symbola aureae mensae duodecim nationum» Міхаеля Маєра)

Його внесок в історію сучасної режисерської опери є унікальним феноменом: через фрайєрівську систему повторювальних жестів, міміки, лейтрухів герої ілюструють музику як діалогічну взаємодію між душею і тілом, творцем і творінням у нескінченній містеріальній єдності Універсуму.

Зрозуміло, що оцей сюжет є глибоко комічним і гротескним. Але ж через це ще більше серйозним. Ясно, що з такого треба посміятися. І дійсно треба.

Сподіваймося, що постать Бориса Гуменюка вирине з туману відсутності, а його поезія ще довго збиратиме пазли Неба у наших душах

«Засвітнє танго» позиціонують як виставу для дорослих. Вона засвідчила стрімкий вихід із зони комфорту для інституції, котра постала перед багатьма викликами, які зазвичай і призводять до креативних рішень, що долають старі стереотипи.

Обкладинка, створена ШІ, нам сподобалась, а головне – сподобалася читачам. Але не сподобалася ілюстраторам, які зчинили ґвалт, що у них забрали роботу

Усю виставу вони розповідають, насамперед тілом, десятки архетипних історій, викликаючи в глядачів радість, сум, співчуття, злість...