Рубило як поштовх для розвитку мови? Знаряддя праці кам’яного періоду могли бути рушійною силою для розвитку вербальної комунікації наших предків. Експеримент шотландських учених засвідчив, що процес виготовлення кам’яних клинків ефективний лише в тому разі, коли майстрів навчають за допомогою жестів і мови. Щонайпізніше 1, 7 млн років тому з появою складніших кам’яних різців наші предки могли розробити протомову, переконані науковці, які опублікували результати своїх розвідок у журналі Nature Communications.
Знаряддя праці олдуванської культури (справа) й прогресивне рубило ашельської епохи.
Коли ми намагаємося когось чогось навчити – не має значення, чи йдеться про спорт, чи іншу навичку – використовуємо мову. Доводиться пояснювати й демонструвати процес виробництва й кінцевий результат. «Лише ця форма соціального передання знань уможливила кумулятивний розвиток великої кількості технологій і способів поведінки», – пояснюють Томас Морган (Thomas Morgan) і його колеги з Сент-Ендрюського університету (Шотландія).
Так і наші предки вже 2, 5 млн років тому передавали навички праці, для прикладу, навички виготовлення простих кам’яних клинків. Як це навчання відбувалося – доволі суперечливе запитання. Деякі науковці наполягають на тому, що вже олдувайська культура володіла простими формами навчання й навіть мовою. Інші вважають неможливим таке раннє зародження мови й аргументують: кам’яні знаряддя праці могли виробляти звичайним копіюванням.
Морган і його колеги намагалися добратися до суті проблеми: завдяки експериментові зі 184 добровольцями вони перевірили, наскільки добре вдасться виготовити кам’яні клинки олдувайсьої культури. Перевірили п’ять різних технік навчання: відтворення готового рубила, спостерігання за процесом виготовлення, надання простої допомога вчителя, коректура форми або ручки з використанням жестів чи вербальних вказівок, а також поясненнями.
Результат був доволі однозначний: завдяки всім п’яти формам навчання учасникам вдалося створити більш-менш хорошу імітацію олдуванського рубила. Та очевидний прогрес і якісні результати мали місце тільки тоді, коли вчитель або жестами, або словами давав вказівки, як дотримуватися правильного процесу.
Науковці перевірили, наскільки добре засвоювали знання про виготовляти знарядь праці в процесі різних технік багато людей. Виявилося, що навчання через просте, некоментоване спостереження суттєво знижує продуктивність праці вже при другій передачі знань. Інакше ситуація виглядає з навчанням через жести й вербальні вказівки: хоча й у цьому випадку якість рубил в ланцюговому процесі зменшувалася, але це відбувалося не так раптово й швидко.
«Це засвідчує, що соціальне накопичення технологій олдуванської культури покращується за умови цілеспрямованого навчанням й використання мови», – констатують науковці. Звичайно, не йдеться про те, що вже 2 млн роки тому давні люди могли говорити. Але, на думку вчених, виготовлення знарядь праці могло бути важливим стимулом у розвитку усвідомлених методів навчання й вербальної комунікації.
«Кам’яні знаряддя праці не були тільки продуктом еволюції людини, а й давали поштовх для розвитку її самої», – каже Морган. Така спільна еволюція могла початися вже в олдувайську епоху майже 2 млн. років тому й пізніше продовжилася в ашельській і мустьєрській культурах.
Результати дослідження можуть також пояснити, чому знаряддя праці олдуванської культури впродовж майже 700 тисяч років практично не розвивалися. «Якби люди вже тоді розмовляли, вони би швидше вчилися й винаходили нові технології», – зауважує Морган. Проте прогресивні рубила ашельської епохи з’явилися лише 1, 7 млн. років тому. Жести й, можливо, зачатки протомови до того часу могли вже бути настільки розвиненими, що люди мали змогу засвоювати складні деталі техніки виготовлення знарядь праці й передачі знань. Як наслідок, культурний розвиток зробив великий крок уперед.
Зерефувала Соломія КРИВЕНКО
Джрело: http://www.scinexx.de.
16.01.2015