Интерпеляція посла д-ра Антоневича з VII-го засїданя звучить в повній основі:
Край наш, котрий в шкільних справах низше стоїть і тому з сторони правительства заслугує передовсїм на опіку, єсть до нинї без взгляду на части просьби, резолюції і рїшеня, явно упослїджений. Именно середні школи находяться в нашім краю в так недостаточнім числї, що не першій раз приходиться нам підносити жалобу на явну кривду, котру терпить наш край в вказанім напрямі. Урядові дані статистичні з послїдних лїт дадуть вірний образ сего стану: Всїх середних шкіл в нашій половинї монархії єсть 249, і з того числа припадає на Галичину 30, с. є. 12.05%. Галичина однако занимає 26.17% цілої Долитавії а 26.91% всїх мешканців нашої половини монархії. Прелиминар правительства на удержанє середних шкіл в цілій Долитавії виказував на 1888 рік 4,968.756 зр., а з тої суми визначено на середні школи в Галичинї всего лиш 927.588 зр., хоч на Галичину повинно би було бути прелиминовано відповідно до числа мешканців і простору землї 1,210.000 зр. На всякій случай край в повнім праві жадати від правительства, щоби число середних шкіл, именно гимназій, було побільшене. Що число гимназій в нашім краю єсть за мале, не дається заперечити; з того сумного стану справи випливають і инчі не менше сумні наслїдки. Гимназії наші переповнені, для того і наука в них не може процвитати. Число дїйстних учителїв єсть за мале, для того послугуєся наша шкільна власть заступниками учителїв. Не диво, що число суплентів в середних школах Галичини єсть нерівномірно велике, бо виносить 217, с. є. 38.75% всїх учителїв середних шкіл в краю. Єсть се мало-що не третя часть всїх суплентів в нашій половинї монархії. Поминаємо уже обставину, що се не гідне так поважної держави використувати в такій спосіб суплентів, котрих майже половина (100 на 217) має потрібні испити від 5, 10 і більше лїт. Суть то люде, що з року на рік вижидають постійного місця і не можуть дождатися, бо статус дійстних учителів єсть рівномірний числу середних шкіл, тому також як на Галичину вельми малий. Не диво про те, що чим раз менше число абитурієнтів, котрі в нашім біднім краю глядають передовсїм хлїба, записуєся на видїл философичний; не диво, що уже тепер не достає учительских сил, бо майже нїхто у нас не посвятиться званю, котре не подає хлїба, а положенє суплентів в теперїшну пору єсть у вас в повнім значеню сего слова відстрашаюче. Не диво, що і фреквенція видїлів философичних в краєвих университетах постійно зменшаєся, так, що сі видїли в краєвих университетах покажуться злишними в недалекій будучности. Щоби се лихо хоч в части поправити, сойм і краєва рада шкільна жадали вже многократно від правительства побільшеня числа середних шкіл, а по крайній мірї именованя більшого числа испитованих суплентів хоч-би учителями extra statum, але до нинї безуспішно. В виду наведених фактів, позволяють собі підписані заинтерпелювати правительство:
1) Чи наміряє правительство уже раз побільшити число середних шкіл, а именно гимназій в нашім краю? — и
2) чи рїшиться оно в найблизшім часї завести по крайній мірї відповідне число постійних місць учительских extra statum при гимназіях, виказуючих звачнїйшу фреквенцію?
[Дѣло]
26.10.1889