Що писала львівська преса 1914 року про вбивство в Сараєві.

 

Перша урядова вістка.

САРАЄВО (Ткб.) Коли вчера рано архикнязь Франц Фердинанд їхав разом з жінкою кн. Гогенберґ на принятє до ратуша, кинено на автомобіль бомбу. Архикнязь заслонив ся відрухово рукою. Бомба експльодувала, коли автомобіль уже переїхав. В слїдуючім автомобіли їхав ґр. Бос-Вальдек і прибічний адютант шефа краю, підполковник Маріці. Оба зістали легко ранені, крім сего 6 осіб з публики. Виновником замаху є типоґраф з Теобінє Хабринович. Його зараз арештовано. По торжественнім принятю в ратуши архикнязь з жінкою виїхали дальше на проїздку по містї. Тодї ученик VIІI. кл. ґімназ.  Прінціп вистрілив з бравнїнґа кілька разів до архикняжого автомобілю. Архикнязь зістав ранений в лице, княжна в живіт. Обоїх перевезено до конака, де небавом померли. Також другого виновника замаху арештовано. Обурена публика обох виновників мало не злїнчувала.

 

Невдалий замах бомбою.

САРАЄВО (Ткб.) По першім замаху на приказ архикнязя вдержано в силї всї війскові запорядженя, бо архикнязь висловив бажанє, щоби в програмі не робити змін.

Про перший замах доносять, що бомба була т. зв. фляшкова, наповнена цьвяхами й оловом. Вибух був такий сильний, що зірвав в недалекім склепі зелїзні стори. Около 20 осіб є ранених, переважно легко. Через полуднє зголосило ся ще кількох ранених.

ВІДЕНЬ (Пр. т.) Ósterreichisch-Ungatische Korrespondenz доносить з Сараєва такі подробиці: Архикнязь разом з жінкою вийшов з війскового табору о год. 10. рано і відїхав до жіночої семинариї, яку мав відвідати в дорозї до ратуша. Недалеко будинку, коли автомобіль почав помалїйше їхати, впала бомба. Архикнязь відтрутив її рукою і бомба впала за автомобіль, розприскуючи ся в куснї. Підполковник ранений відломком досить сильно. Шеф полїциї явив ся зараз на місци. Престолонаслїдник довідав ся про стан здоровля раненого а успокоєний, приказав їхати до ратуша. Шеф полїциї і шеф краю Потьорек просили архикнязя, щоби понехав їзду до ратуша, але архикнязь заявив, що не змінить програми.

В ратуши архикнязя приняли міські функціонарі. Коли посадник почав промову, архикнязь перервав йому словами:

— Пождїть хвилинку! Я приїхав сюди до Сербів яко гість а приняли мене тут бомбою. Тепер можете дальше говорити!

На промову посадника архикнязь відповів кількома словами а мала дївчинка подала княгини китицю рож. Заки архикнязь вийшов з ратуша, шеф полїциї знова підійшов до него й дуже просив, щоби архикнязь вернув до конаку. Також шеф правительства Потьорек і жінка просили, але архикнязь не хотїв сего слухати, заявляючи, що мусить відвідати Меріція в шпитали. Тому, що і княгиня вкінци згодила ся на се, архикняжа пара поїхала до шпиталю.

САРАЄВО (Ткб.) По першім замаху населенє витало овацийно архикнязя і його жінку в дальшій дорозї до ратуша. Принятє в ратуши було після програми. Архикнязь і княгиня Гогенберґ були правда зворушені, але в веселім настрою і гладили дочку директора соймового бюра, котра подала княгини китицю. Шеф краю Потьорек, котрий був в автомобіли архикнязя, вийшов ціло.

 

Стріли з бравнїнґа студента.

САРАЄВО (Ткб.) Коли по принятю в ратуши архикнязь з жінкою їхав автомобілем, щоби відвідати раненого підполковника Меріція, на скрутї в улицю Франца Йосифа, впали два револьверові вистріли безпосередно один за другим. Перший вистріл поцілив кн. Гогенберґ, котра впала на чоловіка. Куля вцілила сидячу по правій стороні княгиню, пробивши передтим подушку автомобіля. Наслідок кулї був страшний. Княжна зараз втратила притомність. Друга куля пробила праву артерию шиї архикнязя. Смерть наступила майже безпосередно. Все се відбуло ся зі скоростию лискавки. Богато осіб, що стояли найблизше, взагалї не чули вистрілів, виновник вибрав місце, в котрім міг близько стріляти до автомобіля. Прінціп, що стояв з рукою в кишени, виглядав підозріло кільком жінкам, котрі стояли недалеко. По замаху полїцийні жовнїри арештували виновника.

 

По замаху.

По замаху автомобіль архикнязя поїхав зараз до конака. Перший прибув старший штабовий лїкар Арнштайн, потім полковий лїкар Палядо. Коли всяка лїкарська поміч показала ся безуспішною, полевий сьвященик Канок відправив молебнї при померших. Тїла покищо полишено в конаку.

По замаху серед товпи повстало нечуване обуренє. Бачили, що богато осіб плакало. Всюди мають жалібні хоругви. На місци замаху збирають ся великі товпи народа.

Коли лише вістка про замах розійшла ся по містї, знижено хоругви до пів машту, жалоба в містї надзвичайна. Президент сойму вислав зараз до кабінетової канцеляриї монарха телєґраму висловлюючу жаль і обуренє цілого населеня з причини нечуваного замаху, запевнюючи монарха про незмінну вірність і підданість для пануючого дому.

В цілім краю панує спокій і порядок.

 

Виновники замаху.

САРАЄВО (Ткб.) Виновник замаху Гаврило Прінціп ма’ 19 лїт, походить з Ґракови, пов. Лївно. Студиював довший час в Білгородї. Переслуханий подає, що вже давнїйше мав намір виконати замах на високо поставлену особу. Нинї чекав на переїзд архикнязя на ул. Апля, а коли автомобіль в поворотї з ратуша при скрутї в ул. Франца Йосифа мусїв їхати помалїйше, вистрілив. Хвилю отягав ся, бо в автомобіли сидїла і княгиня, потім вистрілив раз за разом.

Прінціп перечить, начеби мав спільників.

Хабринович поводить ся цинїчно. По замаху вскочив до ріки Мояцки, хотячи втечи, але публика і полїция побігли за ним і зловили його.

САРАЄВО (Пр. т.) Власти шукають дальших спільників, котрі, як догадують ся, концентрують ся в Білгородї.

 

Жалібна манїфестация сойму.

САРАЄВО. (Ткб.) По полудни було засїданє сойму, на яке прийшли всї посли, присутні в містї. Президент Басадіє отворив засїданє о год. 5-ій. Посли встали з місць. Президент відчитав енунцияцию, в котрій висловлено обуренє з причини нечуваного вчинку і глибокий жаль з приводу траґічної смерти архикнязя і його подруги. Посли трикратно крикнули: "Слава".

Після того президент запевнив про незмінну любов і вірнопідданче почуванє боснійського народа до престола і піднїс трикратний оклик "Жівйо" на честь цісаря. Посли три рази оклик повторили.

На знак жалоби сейчас замкнено засїданє. Подібна манїфестация була в міській радї.

 

Вражінє на цісареви.

ІШЛЬ. (Пр. т.) Відомість про замах прийшла сюди о год. 12. в полудне. Ґенеральний адютант ґр. Пар одержав тяжку місию повідомити цісаря про нещастє. Цісар в глибокім зворушеню сказав: "Страшно. Нїчо мені не щадили". Сейчас видав припорученя до повороту до Відня. До вечера перебував сам в своїй кімнатї. Нинї рано о 6. год. виїхав з Ішлю.

ІШЛЬ. (Ткб.) Цісар працював вчера мимо глибокого зворушеня до 7. год. вечером, почім приняв кілька осіб з кабінетової і війскової канцеляриї і вислухав їх рефератів. Мимо сильного духового потрясеня стан здоровля цісаря зовсїм добрий. Нинї о 10. год. рано буде жадібне засїданє громадської ради в Ішлю.

 

Вражінє у Відни.

ВІДЕНЬ. (Пр. т.) Відомість про замах на наслїдника престола і його жінку та їх смерть була відома в цілім Відни вже о 4. годині. В цілім містї викликала як найбільше вражінє і констернацию. На богато домах вже вивішено чорні хоругви.

На летничу площу прийшла відомість о 3.30 пополудни, але нїхто не вірив і пописи відбували ся дальше. В двірській льожі був присутний архикн. Альбрехт. Коли одержав урядову відомість про замах, покинув площу. Зараз після того перервано дальші лети.

ВІДЕНЬ. (Ткб.) Надзвичайне виданє урядової Wiener Ztg. в чорних обвідках в урядовій части подає до відома про смерть архикнязя; в неурядовій части подає некрольоґ.

 

В Будапештї.

БУДАПЕШТ. (Ткб). В полуднє розійшла ся тут перша вістка про замах в Сараєво. Зразу принято її з недовірєм. Нїхто не хотїв вірити в страшну відомість. Коли донесеня появили ся в певнїйшій формі, вражінє було страшне. Сейчас вийшли надзвичайні виданя ґазет з сумною вісткою, котра мигом перебігла ціле місто й околицю. По вулицях, звичайно в недїлю пустих, заметушили ся товпи людности з окликами обуреня. Опісля надійшли телєґрафічні і телєфонічні запити з богатьох провінціональних міст, де дійшла поголоска. Жалоба і біль загально огорнули всїх живих. Велике вражінє викликав особливо факт погорди смерти, яку проявив архикнязь і його подруга в хвилї першого замаху.

 

Дальші подробиці.

САРАЄВО. (Ткб.) Кілька кроків від місця другого замаху найдено бомбу. Вона мала бути кинена в случаю, коли-б не повів ся другий замах.

САРАЄВО. (Прив. тел.) Полїция видала ще на кілька днїв перед приїздом архикнязя леко ідучих заряджень. Приїжших з заграниці ревідовано; арештовано 38 підозрілих осіб. На вулицях не вільно було збирати ся в товпи, не вільно було ставати у вікнах. До Сараєва стягнено 1000 жандармів з Угорщини.

ВІДЕНЬ. (Прив. тел.) Архикнязь Леопольд Сальватор, мінїстер війни і ґенерал Потьорек телєґрафічно візвані до Відня.

КАРЛЬСБАД. (Прив. тел.) Брат кн. Гогенберґ ґр. Хотек дізнавши ся в часї перегонів про страшну катастрофу в Сараєві, зімлїв. Відвезено його домів.

ВІДЕНЬ. (Прив. тел.) Дїти бл. п. наслїдника престола перебувають в Конопішт і нинії приїзджають до Відня.

 

Осторога перед замахом.

ВІДЕНЬ. (Прив. тел.) Тутешний сербський посол Йованович ще попередного тижня остерігав наслїдника престола, що довідав ся приватно про широко розгалужений заговір в Боснїї, котрого цілию виконанє замаху на архикнязя і з тої причини відраджував архикнязеви їхати до Боснїї. Архикнязь заявив, що всї приготованя вже пороблені і що не бачить причини до відкликуваня виданих припоручень.

ВІДЕНЬ. (Прив. тел.) Про се, що сербський посол мав остерігати архикнязя, офіцияльні круги нїчого не знають.

 

У Львові.

Вчерашного дня, коли на площі "Сокола-Батька" у Львові серед чудової лїтньої погоди відбували ся вправи ювилейного здвигу, намісник Коритовський, приїхавши по 4. год. з командантом Кольосварієм на місце вправ, повідомив голову української репрезентациї д-ра Костя Левицького про катастрофу, яка скоїла ся в Capaєві, висловляючи при тім бажанє, щоби звістка про сю катастрофу не розширила ся між зібраною многотисячною масою, бо се викликало би затрівоженє, яке могло би спричинити катастрофальні наслїдки, та щоби несьвідомі катастрофи учасники вправ і видці супокійно перебули вправи та аж згодом, у містї дізнавались про потрясаючу відомість. До сього бажаня намісника і примінили ся впорядчики здвигу, так що пополуднева програма його була доведена спокійно до кінця.

Зарядженє — справдї доцільне, бо годї уявити собі в нашій державі подїю, яка на зібрані з цілого краю маси нашого народу могла би зробити вражінє більш потрясаючої катастрофи, нїж та, що скоїла ся вчера в Сараєві, — катастрофи особисто-людської катастрофи полїтичної.

 

Депутация від українських товариств і орґанїзаций явила ся нинї в намісника Коритовського, щоби висловити жаль і співчутє з приводу смерти наслїдника престола Франца Фердинанда. В склад депутациї входили: Д-р К. Левицький, д-р Евген Олесницький, о. Войнаровський, о. Олександер Стефанович, д-р Вол. Бачинський, д-р Олександер Кульчицький, дир. Микола Заячківський, Володимир Петрусяк, проф. д-р Олександер Колесса, проф. Іван Боберський, проф. Володимир Шухевич, дир. Антін Гладишовський, Іван Чорнїй і Софрон Ференцевич. Намісник не вислухав депутациї звиняючись тим, що всї кондолєнцийні депутациї буде приймати завтра.

З домів українських інституций у Львові знято на знак жалоби ювилейні декорациї, а вивішено жалібні стяги.

 

Росийська рука?

З жерела, що-до автентичности якого не можна мати найменшого сумнїву, одержала наша редакция відомість, що в Одессї вже на тиждень перед атентатом рознеслась і радісно коментувалась серед тамошних росийських націоналїстичних кругів — тодї ще не правдива вість, що архикнязь Франц Фердинанд замордований. Інформатори наші — тай взагалї всї перебуваючі у Львові росийські піддані, з якими ми мали нагоду стрічатись, висловлюють однозгідно здогад, що заговором проти бл. п. наслїдника престола, котрого в Росиї вважали небезпечним ворогом росийського заборчого імпериялїзму, кермувала чорна росийська рука...

 

[Дїло, 29.061914]

 

Zamordowanie następcy tronu i jego żony.

Obydwa zamachy wskazują na serbską rękę. Bomby miały być przesłane z Belgradu, student Princip odbywał swe nauki poprzednio w Belgradzie, serbski poseł w Wiedniu Jowanowicz otrzymał przed tygodniem poufną wiadomość, że w Bośnji przygotowuje się spisek i wstrzymywał następcę tronu przed wyjazdem do Serajewa.

Los się spełnił. Jak przed trzystu laty pisano o Austrji "Tu felix Austria nube" tak od XIX. wieku los ściga zawistnie dom Habsburgów.

Dwóch następców tronu straciła Austria w ciągu 26 lat. Stary cesarz Franciszek Józef przytłoczony takiem brzemieniem nieszczęść, które tragizmem swym przechodzą wszystko co kiedykolwiek historia zapisała. Trzebaby w tragedji greckiej szukać przykładów rodziny ściganej przez Eumeneidy, trzebaby sięgać do Sofoklesa lub Eschylosa, aby znaleźć mityczne przykłady takiej zawiści losu jak te, które ścigają starego wiekiem skołatanego cesarza Franciszka Józefa. Właśnie mija lat 47, jak w Queretaro został brat jego Maksymilian w Meksyku rozstrzelany wraz z dwoma innymi generałami, kiedy Bazaine nie mógł już dłużei utrzymać się z swymi Francuzami. Natychmiast potem straciła żona jego rozum i do dziś przebywa obłąkana w zamku belgijskim. W dwadzieścia lat potem zginął w sposób tragiczny jedyny syn i następca tronu arcyks. Rudolf w Meyerlingu, w dwanaście lat później pada od morderczej ręki żona jego Elżbieta nad brzegami Lemanu: stary cesarz Franciszek zostaje zupełnie osierocony, nad grobem bez dziedzica imienia i korony i bez zapewnionego następstwa na Węgrzech. Trzeba było całej trudnej pracy przygotowania sobie następcy państwu, dziedzica starej korony Habsburgów. Nie było to łatwem. Najbliższy dziedzietwa syn ukochanego brata Karola Ludwika arcyksiążę Franciszek Ferdynand był za młodu chorowitym, mówiono, że długo nie pożyje. Szczęśliwie wyszedł z ciężkiej choroby. Nastąpiło potem ożenienie się z hrabianką czeską Zofią Chotkówną, które wprowadziło pewne trudności. Pokonano wreszcie wszystkie trudności. Arcyksiążę Franciszek Ferdynand został od roku 1899 uznany następcą tronu w Austrji. Inaczej mogło było być na Węgrzech, gdzie także i jego małżonka miała być uznaną jako królowa węgierska. Teraz dopiero trzeba było zapoznać się z wielkiemi obowiązkami panującego. Arcyksiążę Franciszek na cesarza Austrji i króla Węgier od pierwszej młodości nie był chowanym. Dopiero później nauką i długą pracą nad sobą uzupełniał to co panujący nad 17 krajami koronnymi w Austrji i nad Węgrami z Siedmiogrodem, oraz Chorwacją, a teraz jeszcze Bośnją i Hercogowiną, nad 11 narodami i 23 krajami wiedzieć powinien.

...Serbowie umieją mordować. Niedawne jest jeszcze wspomnienie krwawej nocy czerwcowej w konaku Belgradzkim, kiedy oficerowie serbscy, którzy dziś są gener. armji serbskiej, wymordowali całą rodzinę królewską. Serbowie umieją zemsty zaprzysięgniętej dochować. Za Zagrzeb zemsta dosięgła niewinnych.

Skutki tego morderstwa mogą być daleko sięgające.

Z chwilą, kiedy by się okazało niewątpliwie, że zamach był w Belgradzie uplanowanym, następstwa mogłyby być fatalne. A nie ulega wątpliwości, że Serbowie wiedzieli o przygotowującym sie zamachu, jeżeli serbski ambasador przestrzegał następcę tronu przed wyjazdem.

Wiedeń będzie musiał się raz rozprawić z Serbią. A jak wtedy ukształtuje się stosunek do Rosji, to łatwo przewidzieć. Do Belgradu nie daleka droga. Ale i do Lwowa nie daleka. Zemsta w Belgradzie mogłaby mieć skutki powszechnej konflagracji. Stary cesarz teraz rządzić będzie, a cesarz jest symbolem pokoju. I dlatego musimy przewidywać, że jakiekolwiek byłyby zawikłania — pokój nie będzie naruszony.

Tragedja Austrji spełniła się. Tragedją domu Habsburskiego spełniła się, ale pokój, jak długo żyje cesarz Franciszek Józef, nie będzie naruszony.

Taką jest polityka Franciszka Jozefa.

 

[Kurjer Lwowski, 29.06.1914]

 

Архикнязь Франц Фердинанд.

Франц Фердинанд Есте уродив ся 18. грудня 1863 р. в Ґрацу, отже мав тепер 51 рік. Був найстаршим сином архикнязя Кароля Людвика і його другої жінки архикнягинї Марії Анунціяти. При хрестї одержав імена Фердинанд, Кароль, Людвик, Йосиф, Марія. Плила в нїм кров найстарших династий, бо батько його був братом цісаря Франца Йосифа І., а мати дочкою Фердинанда II. Сіцилійського, з дому Бурбон.

Від першої молодости показував архикнязь Фердинанд поважний настрій, в противенстві до свого брата Оттона. Коли кн. Оттон любив забави і розривки, арх. Фердинанд вже в хлопячих лїтах виявляв велике замилуванє до наук, а передівсїм до природних наук. Батьки архикнязя нераз мусїли відтяґати його від книжки і видавали приказ гасити в ночи сьвітло в його спальни. З великою любовю відносив ся архикнязь усе до своїх родичів, котрі ставили його за взір другому свому синови Оттонови. Яко 10-лїтний хлопчина сидїв через цілу ніч при ліжку недужої матери, а коли вранцї лїкарі запевнили його, що небезпека минула, пішов до каплиці і в довгій молитві дякував Господеви за приверненє матери здоровля.

Архикнязь Фердинанд почав дуже вчасно війскову службу. В 15 році житя був уже поручником в 32 п. п., що мав назву "Есте" по своїм властителеви кн. Модени. Коли в р. 1875 помер послїдний князь Модени Франц V. з дому Австрия-Есте, а родинна спадщина його припала Францови Фердинандови, він одержав також назву "Есте".

В р. 1883 зістав іменований архикнязь Фердинанд надпоручником кавалєриї і перенесений до Зальцбурга. Про свій побут в Зальцбурзі згадував князь усе з найбільшим вдоволенєм. Пристійний і стрункий офіцир ясного волося і синих очий, звертав на себе загальну увагу на улицях міста. Незвичайна чемність і привітливість зєднала йому симпатию всїх кругів. Опісля авансував арх. Фердинанд дуже скоро. В 1885 р. зістав перенесений яко майор до Праги, а в 1889 р. був уже полковником.

На сей час припадає важна зміна в становищи арх. Фердинанда. Дня 29. сїчня 1881 був ще рівний иншим архикнязям, день пізнїйше був уже наслїдником австрийського престола. Того дня наспіла вістка про траґічну смерть арх. Рудольфа, а коли арх. Кароль уже давно заявив, що претенсий до престола зречеть ся в користь свого найстаршого сина, бачили в арх. Фердинандї будучого монарха Австро Угорщини.

В р. 1895 занедужав архикнязь Фердинанд в своїм замку Конопішт, а недуга його показала ся небавом поважною, а саме лїкарі сконстатували небезпечну інфекцию лехких. Кола cтан архикнязя трохи полїпшив ся, вислали його лїкарі до Мерану, а потім до Єгипту, відки вернув до Відня щойно 1897 р.

В мартї 1900 р. признався архикнязь Фердинанд цісареви про свою любов до ґрафинї Софії Хотек і просив позволити йому оженитися з нею. Цісар задержав тодї архикнязя у себе близько три години, бо хотїв переконати ся, чи почуванє архикнязя не є лише перелетне і представити йому наслїдки його кроку. По розмові з архикнязем заявив тодї монарх: "Не даю ще призволу, але й не відмовляю".

Ґрафиня Хотек походила з старої чеської родини Хотек де Хоткова і Воґнїн, котра в році 1723 одержала чеське, а в р. 1745 австрийське шляхотство. Цісар знав добре ґрафиню, знав надзвичайні її прикмети ума і серця і тому не лише що позволив на її подружє з престолонаслїдником, але крім сего піднїс її до достоїнства княгинї Гогенберґ.

Дня 20. сїчня 1900 відбула ся торжественна ренунцияция, себто зреченє архикнязя з претенсий до престола що-до своїх евентуальних потомків, а 1. липня 1900 відбув ся слюб архикнязя в чеськім замку Райхштад, в тім самім, в котрім в 1876 р. цісар Франц Йосиф конферував з царем Александром IІ. По слюбі відїхав архикнязь з жінкою до свого замку Конопішт і там перебував відтодї постійно, на скільки присутність його у Відни не була конче потрібна. Pодинне житє архикнязя було все взірцеве. В окруженю своєї жінки і дїтий почував ся все найщасливійшим. В жінці своїй найшов не лише щиру жінку і женщину незвичайної краси, aле також дорадницю в важних хвилях житя. В липни 1901 р. народилася перша дитина Софія, рік пізнїйше син Макс, а 1904 р. другий син Ернест.

На замку Конопішт вів архикнязь житє сільського шляхтича. Ціле передполудне присьвячував господарці, віддаючи ся з замилуванєм огородництву, пополудни перебував серед родини, а від вечера працював до пізної ночи. В осени уладжував усе великі лови, на котрі запрошував головно чеську шляхту. Часто приїздив на сї лови і нїмецький цісар Вільгельм.

Від р. 1900 репрезентував архикнязь дуже часто цісаря при ріжних торжествах і відвіджувавав у його заступництві заграничні двори, а в 1901. був в сїм характері в Петербурзї, в р. 1902 в Льондонї при коронациї короля Едварда, в 1906 p. в Дрезнї і в Мадридї, при слюбі короля Альфонса, при котрій то нагодї був сьвідком замаху анархістів на королївську молоду пapy. Архикнязь мав тодї заявити, що не розуміє, як можна скритоубийче оружє підносити проти монархів, котрим добро горожан і держави хіба передівсїм лежить на серци.

Найбільше поважні авторітети в війскових справах і то не лише австрийські, але також заграничні, вважали архикнязя знаменитим ґенералом і орґанїзатором. Послїдна реорґанїзация австрийської армії і маринарки відбувала ся під особистою управою архикнязя. Незвичайну енерґію і велику силу волї виявив архикнязь по анексиї Боснїї і Герцеґовини. В часї, коли майже половина Европи грозила Австрії війною, заховав архикнязь, будучий вожд армії на поли війни, цілковиту рівновагу ума і з подиву гідним спокоєм робив приготовленя до чинної розправи.

В відношеню до офіцирів був острий, але справедливій і чемний. З великим замилуванєм відносив ся архикнязь до штуки. В 1910 р. був в Кракові, де оглядав тамошні історичні памятки. В рр. 1892—93 відбув подорож довкола сьвіта, яку описав в книжці п. з. "Дневник моєї подорожі довкола землї".

Згідно з постановами праґматичної санкциї, престолонаслїдником є тепер архикнязь Кароль Франц Йосиф, син арх. Оттона Франца Йосифа, що помер в 1906 р. Уродив ся 17. серпня 1887, отже має 27. лїт. В р. 1911. оженив ся з Зитою Бурбонською, княжною Парменською, уродженою 9. мая 1892 р. З подружя сего уродило ся двоє дїтий, в р. 1912 і 1913., два сини, старший, будучий наслїдник престола, називаєть ся Франц Йосиф Оттон. Архикнязь є майором і жиє у Відни. Недавно перебував в Коломиї.

 

[Дїло, 29.061914]

28.06.2014