19 травня 1914 р.
Відкликанє приїзду архикнязя. Приїзд архикнязя Кароля Франца Йосифа до Станиславова відкликано телєґрафічно дня 17 с. м. наслїдком недуги сестри архикнязя. Ювилейні торжества 7-го полку драґонів, заповіджені на 18 і 19 с. м., відбудуть ся після програми уложеної попередно. Рішенє в справі евентуального приїзду намісника ще не запало.
Нове нещастє хлїборобів. По двох а властиво по трох роках неурожаю селяни стягнули ся з остатного, щоб обсїяти на сей рік поля, в надїї, що преці настануть раз лїпші часи. І з початку засїви виглядали добре, аж нараз — як пишуть нам з Богородчанщини — кинули ся хробаки. Є се сиві гусениці, довгі на 1 цм., а зїдають всякі земні плоди, як жито, ячмінь, горох, а навіть коноплї, лен та капусту і т. д. Та нова язва знищила цілком засїви так, що жнива пропали, а кинула ся такою масою, що хробаки лазять скрізь, по земли, та дорогою не дають перейти. Хлїбороби безсильні супроти сеї язви.
Стараня дістати росийське підданство робить — як нас інформують — для себе і дїтий своїх вдова по пок. ґр. Андрею Потоцькім.
Конець шкільного року. Після істнуючих постанов наука в школах середних, в лїцеях женських, мужеських і женських семинариях учительських як і в школах торговельних та навтичних (морської плавби) переважної части коронних країв має кінчити ся вже на десять днїв перед кінцем шкільного року т. є дня 6 липня. Тому що той день припадає сего року шкільного на понедїлок, розпорядив п. Мінїстер віросповідань і просьвіти, щоби наука в згаданих школах скінчила ся вже дня 4. липня. Отже в тім дни мають відбути ся шкільні богослуженя і розданє сьвідоцтв.
Конфлїкт Ватикану з Росиєю. Ватикан предложив росийському правительству зміну способу вибору католицьких епископів в Росиї, бо теперішний противить ся канонїчному праву. Ватикан грозить навіть зірванєм зносин з Росиєю, коли не сповнить його бажаня. Над сею справою мають радити в росийськім мінїстерстві внутрішних справ.
На "запомоговий фонд для голодуючих в Галичинї".
Останнє число американської Свободи приносить такий відзив "Головного Уряду Русько-Народного Союза": "По день 2 мая зложили славні члени Руського Нар. Союза 2.060.54 долярів, квоту 2.045.00 долярів себто 10.000 К. переслано вже на руки тов. "Сільський Господар" у Львові. До тепер 110 віддїлів Р. Н. Союза сповнило свій народний обовязок. Найвисша пора, щоби і прочі віддїли поспішили з надсиланєм жертв. Нехай не бракне анї одного віддїлу нашої славної орґанїзациї. Котрі віддїли до тепер ще не ухвалили, нехай зроблять се на найблизшім мітінґу. По замкненю збираня жертв на отсей фонд оголосимо виказ жертв і загальне зіставленє після віддїлів. Нехай в тім виказї не бракне анї одного брацтва, анї одного товариства, анї одного сестрицтва нашої славної орґанїзациї. З кінцем сего місяця замикаємо збиранє жертв на сю ціль. — Головний Уряд Р. Н. Союза".
Чужинці про наших еміґрантів в Канадї.
В канадийській анґлійській ґазетї Неншенел Ревю написала Анґличанка панї Донелд Шов статю про канадийських еміґрантів, в якій найприхильнїйше висловлюєть ся про українських поселенців. Ось що вона пише: "У північнім заходї є велика руська або галицька кольонїя. В теперішну пору є поверх чверть мілїона Русинів у Канадї і число їх скоро зростає. Сї люди є ощадні, роботящі й інтелїґентні. Прийшовши до краю без засобів до житя, поселивши ся в найбіднїйших і найменше урожайних околицях, живучи в найострійшім клїматї, вони ще й богатїють та зростають в силу. Взявши загалом, з огляду фізичного, морального й інтелектуального Русини, на мою думку, представляють найкрасший тип еміґрантів, який Канада дістає. Що до вигляду і сили, вони є прегарна раса. Їх умовий уровень є пересїчно той самий, що еміґрантів із Великої Британії, де шкільне образованє є примусове, мимо того, що — більшість Русинів не вміє нї читати нї писати, коли приїздить до Канади." Навівши сї слова чужинця, пише американська Свобода: Варто би сї слова Анґличанки, котра прирівнує наш нарід до найкультурнїйшого в сьвітї — анґлїйського, прочитати галицьким Полякам, котрі все торочать у своїх ґазетах, що Українці некультурні, дикі, а вони тільки в Галичинї культурні...
Здоровлє цісаря.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Нинїшний бюлєтин про стан здоровля цісаря стверджує, що нічний спочинок не був перериваний, а загальний стан вдоволяючий.
Штірк в Будапештї.
БУДАПЕШТ (Ткб.) Прибув сюди президент мінїстрів ґр. Штірк.
Буря в Києві.
КИЇВ (Ткб.) Вчера по полудни шалїла буря, яка зірвала богато шильдів, перервала елєктричні проводи, розбила богато шибів і виривала дерева з корінєм. В околиці з домів вихор зірвав дахи. Огороди знищені, візник згинув, кілька осіб є ранених.
Протиавстрийські демонстрациї.
БУКАРЕШТ (Ткб.) Тут і на провінциї витворили ся демонстрациї проти Австро-Угорщини. В Букарештї демонстрациї уладила Культурна Ліґа.
Промовляв проф. Йорда і накидав ся гострими словами на Австрию.
Переговори міжнародної комісиї.
ВІДЕНЬ (Пр. т.) Albanische Korrespondenz доносить з Корфу, що переговори міжнародної комісиї з Зоґрафосом довели до доброго вислїду. Зоґрафос відїхав до Санті Кваранта, щоб там порозуміти ся з провідниками епіротського руху. Коли прийде до порозуміня, тодї сей договір мусить ще ратифікувати кн. Від. Альбанське правительство задумує видати по успішнїй полагодї справи амнестиї для полїтичних злочинців.
Війна в Мексику.
ВАШІНҐТОН (Ткб.) Телєґрами, які надїйшли з міродатних жерел з Мексика (міста) до тутешних заґраничних представників, доносять, що Гуерта уповажнив мексиканських делєґатів на жертвованя своєї димісиї, коли з огляду на удержанє мира показало би ся се конечним.
(«Дїло»)
____________________________
20 травня 1914 р.
Новий краєвий маршалок д-р Станислав Нєзабітовський вже в почину свойого урядування заповів, що хоче йти слїдами свойого пок. вуйка гр. Ст. Баденія, за часів якого був довгий час соймовим секретарем. Маршалок Нєзабітовський познакомлюєть ся з всїм діловодством краєвого видїлу та з окрема крім президияльних справ застеріг собі — як зачуваємо — апробату справ департаменту 1, і 5-ого, себто справ громадських, шкільних і стипендийних (шеф. деп. Олашкевич), промислових і шинкарських (шеф. деп. д-р Яль) та санїтарних (шеф. деп. д-р Бернадлїковський). Маршалок являєть ся очно в бюрі вже о 8. год. рано, та починає вже з тою годиною конференції з урядниками. Приходить до бюра також пополудни. Досї звізитував уже 2-ий деп. Очевидна річ, що се лише формальний бік дїяльности маршалка.
Катедра журналістики. В унїверситетї в Ціриху отворено недавно постійну катедру журналістики і получено з нею семінар для практичних вправ. На виклади про журналїстику ходить понад 1000 студентів, в працях семінара бере участь близько 50 студентів. Приватним доцентом для журналістики є в Ціріху д-р Отто Ветштайн.
Відгомін убивства в книгарни. Звісний з краківської розправи за убитє книгаря Сьвіщовського Іван Годуля вніс скаргу до суду, в котрій домагаєть ся від державного скарбу 1000 корон яко нагороди, визначеної полїциєю за викритє убійників Сьвіщовського.
"Ратункова" акция.
Роздїлюванє правительственної підмоги для потерпівших селян в Камінеччинї іде разячо "галицьким" способом. Староста Дільц в супереч практикам по инших повітах обмежив у себе ратункову акцию лиш до бульби, котра тепер тратить вже смак, кільчить ся і псує ся та як харч не представляє сеї вартости, що риж, пшоно і т. п. Розсилаючи по селах квестіонарі для списаня заслугуючих на підмогу, втяв п. Дільц таку дотепну штуку, що помістив в них рубрики з питанями, чи петєнт хоче 1) сплатити чи 2) відробити чи 3) може не є в силї нї одно нї друге зробити.
Поляки використали се та у власнім інтересї почали баламутити наших біднїйших селян, котрі бульби до садженя конче потребували, щоби давали себе для більшої певности одержаня уміщувати в рубриці "сплатити". Таким чином в сю першу рубрику "сплатити” попадалось найбільше і звичайно найбіднїйших наших людий, а в трету "не є в силї нї сплатити нї відробити" попри мале число справдїшних бідолах, попалась велика скількість богатих селян, котрі спокійно могли резикувати і з евентуальної відмови з гори зрезиґнувати.
І шож дїєть ся?!
Староста Дільц "uwzględnia" в цілости як раз написаних в третій рубриці, з котрих більшість могла би обійти ся без підмоги, записаних в другій рубриці "відробити" зачеркує або вичеркує після власного уподобаня, а селян з першої рубрики "сплатити" викидає цілковито з пропозиції, а на численні устні жалоби відповідає спокійно, що зробив се тому, бо "хто має чим сплатити, — ceй підмоги не потребує"...
В додатку при обдїлюваню цілих сїл (про що писалось вже у наших часописях) маніпулює ся так зручно, що польські меншости одержують все більшість підмоги. (Прим. Язениця польска в порівнаню з руською, Горпин і т. д.) Всякі протести і жалоби покривджених лишають ся без успіху.
Загально домагають ся, щоб ц. к. намісництво провірило сї кривди та як найкорше зарядило що треба.
Посол. Сїнґалевич наслїдком одержаних жалоб інтервенїював вчера в намісництві, жадаючи як найенерґічнїйших заряджень, — і се йому обіцяно.
Камінецька філїя "Сільського Господаря" і наші репрезентанти в ратунковім Комітетї мають тепер нагоду допильнувати справи.
Заграничний огляд.
Добруджа під панованєм Румунїї.
Недавно Le Courrier Europеen yмістив дуже інтересні інформациї про становище Болгар в Добруджі, яку забрала Румунїя. Показуєть ся, що Румунїя позбавила Болгарів деяких полїтичних і горожанських прав, а навіть значної частини маєтку. Від часу окупациї румунські власти наложили свою руку насамперед на болгарські школи; вони позамикали школи і сконфіскували шкільні фонди. Нові школи Болгарам заборонено відкривати. Разом закрито 500 болгарських шкіл. Тепер румунський парлямент затвердив розпорядженя правительства і Болгарам доведеть ся пережити тяжку добу румунїзації.
Мешканці нових румунських територій не будуть мати виборчого права до румунського парляменту; від них відобрано також повітову й громадську самоуправу. Пороблено також значні обмеженя особистих свобід, свободи стоваришень і особливо свободи преси.
Новий закон відобрав від болгарських громад пасовиска і громадські ґрунта. Сим способом знищено екзистенцию тисяч болгарських родин. Тяжко доводить ся Болгарам у Добруджі покутувати за полїтичні промахи Болгариї.
Становище Мексика.
Як здаєть ся, Злученим Державам удасть ся побороти опір Гуерти. Вони здобули Тампіко й відтяли довіз збруї до Гуерти. Крім того війско Злучених Держав має тепер отворену дорогу до столиці краю. Сим пояснюєть ся, що війскові віддїли починають кидати Гуерту. Як би Американцям удало ся усунути Гуерту, мексиканський конфлїкт був би незабаром полагоджений, бо Вільсон скористав би з нагоди гонорово для Злучених Держав припинити сю тяжку і небезпечну для них війну. Ся ситуация змінила би ся на гірше, як би Гуертї вдало ся утїкти до середини краю, де він ще має численних сторонників, з яких помочию він міг би ще довший час і вести партизанську війну. Таким чином дальший розвиток подїй в Мексику залежить від того, чи вдасть ся окружити Гуерту з усїх сторін, чи нї.
Грізне положене в Альбанїї.
До віденських часописий надходять грізні а заразом суперечні вісти. З одної сторони запевняють, що справу повстаня Епіротів можна вже вважати полагодженою — так, що Епір дістане автономію, але сим нї трохи не нарушить ся державної цілости Альбанїї — з другої знова сторони надходять вісти про неспокої в околицях Дураца, про повстанє проти князя Віда. Повстанці мають облягати місто Шігак.
Рух альбанських мужиків, який Есад паша старав ся викликати для своїх цілий, звернув ся в послїдній хвилї проти него самого.
ДУРАЦО. (Ткб.) (спізнена). Позавчера рано прийшло до боротьби між голяндською жандармериєю і прибічною ґвардиєю Есада паші. Дім Есада паші острілювали. Боротьба скінчила ся увязненєм Есада паші, котрого разом з жінкою перевезено на поклад австро угорського корабля "Сіґетвар".
РИМ. (Пр. т.) Про арештованє Есада паші доносять: Князь Від вже тому 14 днїв, коли Есад паша був поза Дурацом, дізнав ся про пляни мінїстра війни, тому Есада по повороті з глибини краю постійно пильнували. По критичнім зворотї, який певно спричинив Есад паша і його прихильники, переконали ся, що Есад паша дїйсно приготовляє революцию. Арештували Есада пашу голяндські офіцири при помочи сильного віддїлу австрийських моряків. Арештували його у власнім домі. Він послухав приказу пійти на австро-угорський корабель і запевнював, що для князя має якнайльояльнїйші наміри і нічого проти него не плянував. Есад паша стане перед судом. Президент мінїстрів уже давно остерігав князя перед Есадом пашою.
Наслідком руху викликаного Есадом пашею, всї впроваджені уладженя в Альбанїї можуть бути захитані. Тому князь просив прислати до Дураца 500 австрийських й італїйських моряків, котрих ужиєть ся головно для охорони княжої палати. Менші віддїли мають охороняти чужих підданих і консулятів.
Мабуть і инші великі держави висадять на сушу віддїли своїх війск.
(«Дїло»)
____________________________
21 травня 1914 р.
М. Гоголь в процесах. На марґінесї москвофільської розправи.
Богато гумору виявив Гоголь у своїх писанях. Але без порівнаня більше гумористичних історий викликав у Галичинї той утвір Гоголя, що був найменше призначений до того — "Тарас Бульба".
ХХІІ. Загальні Збори Товариства "Дністер" почали ся нинї, по богослуженю на інтенцию Товариства, о 10 год. рано. По відчитаню і принятю протоколу з попередних зборів наступили звіти Дирекциї, Надзираючої Ради і ревізийної комісиї, які принято й одобрено. По сїм принято внесеня Надзираючої Ради що-до роздїлу білянсової надвижки за 1913 р. і приступлено до вибору членів і заступників Надзираючої Ради і ревізійної комісиї. Вибрані до Надзираючої Ради: о. д-р Іван Гробельський, п. Михайло Содомора, б. посол до сойму, проф. Роман Залозецький, рад. Григорий Кузьма, д-р Евген Олесницький і дир. Кость Панківський як члени, а д-р Олександер Кульчицький, о. Теодозий Лежогобський, інж. Юлїян Мудрак, рад. Григорий Пежанський і рад. Тит Ревакович як заступники. До ревизийної комісиї вибрані: Рад. Юлїян Січинський, ревід. Микола Мельник і ревід. Омелян Куницький як члени і дир. Микола Заячківський як заступник.
Безличний злодій. Андрух Тебінський, замешкалий при ул. Пекарській ч. 63. дістав ся до мешканя в тім самім домі Василя Горбаля, перебрав ся в його убранє й чоботи і так приодїтий пійшов до міста. На пл. Краківській на щастє стрінув ся з Горбалем. Горбаль пізнав своє убранє, тому віддав Тебінського в руки полїциї.
Місто без міського гамору. Столиця Злучених Держав Вашінґтон — се єдине велике місто, в якім фабрик не вільно закладати. Анї в містї, анї в околици нема нї одної фабрики, котра-б занечищувала воздух своїми димами. Вулиці виключно асфальтові, щоби не було туркоту. Навіть в брамах домів і в подвірях не вільно мостити каменем. Хідники деревляні, щоби заглушували стук людського ходу. Кождий віз, навіть тягаровий, мусить мати ґумові колеса. Всюди тишина і чистість. Право держаня звірят в містї дуже обмежене. Не чути псів, не видно коний. Панує самохід, але і сей мусить тихо заховувати ся і радше задержатись, як затрубіти. Трамваєві колеса мащені нафтою, щоби не скрипіли. Тимто Вашінґтон вважають Американці найкрасшим містом на сьвітї. Всї доми будовані з червоної цегли, публичні доми викладані білим мрамором. В місті дуже богато зелені, сади зелені навіть в зимі. Вашінґтон — місто виключно полїтичне. Мешканці переважно урядники, емерити, дипльомати й гості, що звиджують місто. Гості мають специяльні привілеї і цілі ряди подорожних ходять по кімнатих і бюрах мінїстрів, приглядають ся праці урядників. Все їм вільно, лише щоби не перешкаджали та не переривали тиші.
Примір достойний наслїдуваня. Учасниці курсу для неграмотних при школї ім. М. Шашкевича у Львові призначили весь дохід з уладженого ними концерту в честь Т. Шевченка в квотї 11 корон на школу ім. кн. Льва у Львові на Личакові, а крім сего зложили самі з власної інїциятиви в дни закінченя курсу квоту рівнож 11 корон і жертвували її також на ціли згаданої школи. За сю жертву в загальній квотї 22 корон складає Старшина кружка У.П.Т. ім. кн. Льва патріотичним учасницям курсу щиру подяку.
З-під російського націоналістичного блїхтру.
Безчисленні й безконечно ріжні є дороги, якими впливає українська національна сьвідомість в душі "обруссїлого" українського інтелїґента в Росиї. Українська театральна вистава, почута припадком українська пісня, прочитана припадком українська книжка або ґазета, донесена з-за кордону вістка про українську унїверситетську справу в Галичинї — такі події і богато инших, непредвиджених і випадкових, складаєть ся на те, що із зруссифікованого школою й урядом малоросийського Савла раптом спадає тонкий блїхтр чужинецької національности і стаєть ся з нього національно сьвідомий член українського громадянства.
Що й погана кампанія, яку розвів росийський націоналізм з помочию росийського уряду проти сьвяткованя ювилею Шевченка дала в результатї своїм також не те, чого бажалось дїячам сеї кампанії, про се сьвідчать ті відомости, які з ріжних сторін закордонної України доходять до нас про національно осьвідомлюючий вплив протишевченківського походу.
Один документ з. сього обсягу житя приводить ч 100 Ради в статейці під заг. "Лист бувшого націоналїста".
Читаємо там:
"Редакция одержала лист, який може служити цікавою ілюстрациєю до внутрішних відносин в росийських патріотичних таборах. Пише проста, видно, людина, яку довго дурили звичайними націоналїстичними балачками не розкриваючи їй нї сути, нї цілий росийського націоналїзму. Досить було одного факту, що наочно показав сїй жертві націоналїстів практику партиї, як людина з огидою покидає сей ганебний табор, в якому була через непорозумінє. Лист друкуєть ся без змін.
Шановний добродїю, пан редактор. Тяжко оскорблений я за хулиганську виходку союзників проти нашого сьвята, нашої радощі, й нашої гордощі підчас сто рік роковин нарідження нашого батька Т. Г. Шевченка... Я, бувший націоналїст, протестую проти диких виходок цих озіятів і вибуваю з тієї орди, котра називав себе "союз русского народа". Тепер я пойняв, що то все брехня, що вони нас учать то треба тільки комусь, що заморочить нам голови, щоб ми не знали, хто ми в на самім дїлї; морочать нас і нам брешуть на нашу рідну мову й на наш український народ.
Вони, панські попихачі, не хочуть знати того, що прийде час й наша лїтература широкою хвилею розільєть ся по нашій матері, українській землї, і вони побачуть тодї, які будуть їм жнива.
А тепер потроху наш люд починає пізнавати себе хто ми є й чиї ми дїти... Тепер — буде! Не хочу я читати ваші брехливі ґазети й не хочу вас слухати: дуріте себе але не дуріте Бога..".
До листу сього додає редакция Ради такий коментар:
"Автор листа — людина релїґійна, бо просить в приписці вказати, де можна придбати євангелиє українською мовою. Сей лист ще раз потверджує нераз висловлену в українській пресї думку, що заходи проти Шевченкового ювілею, як і взагалі всї репресиї на український рух, разом з тим як вони несуть велику шкоду і кривду українському народові, затримуючи його національний поступ, не приносять одначе нїякої користи інїцияторам репресий. Навпаки — ефект часом виходить зовсїм несподїваний: тими заходами люде навертають ся на українство."
Конець геройської епохи.
Корупция серед офіцирів японської фльоти.
Вкрита славою японська фльота, яка в 1904—1905 році під проводом адмірала Тоґо знищила одну росийську фльоту під Порт-Артуром, а другу коло острова Цусіми, переживає тепер величезний скандал, який викликала підкупність японських офіцирів. Власне тепер відбуваєть ся перед японським воєнним судом процес проти цілого ряду офіцирів фльоти, які вели корупцию на широкі розміри. Показало ся, що протягом останних років виробила ся ціла система корупциї, яку робили европейські фірми. Широкі маси японського народу, яким доводить ся платити великі податки на фльоту, дуже обурені, й енерґічний мінїстер судївництва Осакі обіцяв публично, що нї один з винних, хто би він не був, не втїче від належної кари. Треба признати, що у Японців на загал дуже розвинене почутє чести, і тому їм подвійно болючо бачити, що його не мали власне ті люди, на яких лежав обовязок дбати про оборону рідного краю. Давнїйшими часами люди, що мали щось на сумлїню, мусїли кінчити самовбийством, бо для них не було иншого виходу. Тепер модерні Японці вже закоштували иншої культури, і старі звичаї почали міняти ся.
До обжалованих належить в першій мірі такий чоловік, як директор управи будови фльоти, віцеадмірал Матсумото. Коли будову опанцерованого кружляка "Конґо" передано анґлїйській фірмі Вікерса, ся фірма за услуги в сїй справі Матсумото, заявила свою готовість дати йому "комісийне" в квотї 400.000 єн (около 2,000.000 корон). Се стало ся за посередництвом японської фірми Мітсуі, яка виплатила другому віце-адміралови Матсуо понад 200.000 корон. Крім сих двох людий обжаловано ще цілий ряд инших висших офіцирів японської фльоти о підкуство.
В процесі фіґурує також нїмецька сьвітова фірма Сіменса-Шукерта. Показало ся, що вона реґулярно виплачувала відповідним офіцирам або урядникам великі комісийні гроші при одержаню замовлень. Розумієть ся, що вона не робила сього задурно, а вимагала відповідних услуг. Тут також скомпромітований цілий ряд висших офіцирів, між иншими віцеадмірал Фуджі.
Ціла справа ускладнюєть ся ще тим, що бувший урядник фірми Сіменс-Шукерт украв ряд важних документів і продав їх кореспондентови телєґрафічного бюра Райтера, Пулєєви. Сей пан загрозив фірмі, що опублікує зміст документів, коли у нього їх не відкуплять. До певної міри йому вдало ся осягнути свою ціль, хоч замість 250.000 єн він одержав 50.000, се значить коло 250.000 корон. Японський суд обжалував не лише офіцирів, але також представників фірми Сіменса Шукерта і Пулєя, і нема нїякого сумніву, що вони будуть засуджені. Дуже можливо, що розпічнеть ся слїдство також проти представників фірми Армстронґ.
Поки-що годї сказати, які полїтичні наслїдки потягне за собою сей скандальний процес. Одначе він в кождім разї означує кінець впливу в публичнім житю Японії племени Сатсума, яке доси вело перед. Протягом останних пятьдесяти лїт члени сього племени брали визначну участь у всїх реформах. Підчас війни з Росиєю головні герої теж походили з сього племени — начальник фльоти Тоґо, начальник сухопутного війска маршал Ояма і нарештї герой здобутя Порт-Артура, Ноґі. Крім того дало се племя цілий ряд визначних державних мужів, бесїдників, письменників і офіцирів. Але віцеадмірал Матсумото, що узяв 2,000.000 корон і инші офіцири, яких обвинувачено за підкупство, також належать до сього племени. Його представники морально виродили ся, і тому мусять уступити місце новим, здоровійшим силам.
(«Дїло»)
____________________________
22 травня 1914 р.
Вилив Днїстра. Дня 19-20. і 21. Днїстер так вилив, що затопив село Довге цілковито, понищив хати, будинки, городні оброблені поля. Стриганці потерпіли в полях від Днїстра, а село з городами від виливу з 19. на 20. потока Милованка. Шкоди величезні, нужда голодова велика, а на осїнь не буде що збирати, як край сейчас не дасть безплатної помочи в насїню бульб, кукурузї, фасоли і паші.
Еміґрацийний рух. В середу переїхало через Краків на роботу до Прусиї понад 300 земельних робітників зі східних повітів Галичини. Часть їх законтрактували фабричні фірми під Липском до плянтациї цукрових бураків. Поворот еміґрантів недопущених на американську землю, зростає з кождим днем. Знова завернено 168 австрийських і 100 росийських горожан, котрі на основі еміґрацийного права в Америці не можуть висїсти за Океаном. Між сими людьми починає ширити ся нужда, бо послїдний гріш видали на подорож і вертають майже без гроша до рідних сїл.
Король журналїстики. Такий король жиє в Злучених Державах. Се Луіз Гамерлїнґ, що стоїть на чолї 534 часописий і листків. Число се зрештою буде ще збільшене. Підприємство Гамерлїнґа називаєть ся "Союз заграничних часописий" і могло повстати лише в американських услівях. Всї видавані "Союзом" часописи призначені для еміґрантів усїх національностий і виходять майже на всїх мовах земської кулї. Кождий чужинець, що приїде до Америки, має нагоду прочитати часопись в рідній мові. Лише англїйських і нїмецьких часописий не видає Гамерлїнґ. Причини сего зрозумілі. Анґлїйці читають американські часописи, а Нїмці, як каже Гамерлїнґ, приїхавши до Америки, старають ся читати часописи лише в анґлїйській мові. Найбільше видає "Союз" французьких й італїйських часописий. Дальше слїдують часописи — в китайській, японській, грецькій і жидівській мові. 27 часописий виходить в Ню Йорку. Инші розсїяні по цілій териториї Злучених Держав, причім, як лише де-небудь повстане нова кольонїя чужинців, там "Союз" зараз засновує нову часопись. Тяжко представити собі ясно розмір "Союза" Гамерлїнґа. Під його командою стоїть кілька тисяч підчинених. В Ню Йорку, в головнім заведеню виданя працює 70 перекладників день і ніч. Їx переклади розсилаєть ся телєґрафом на всї сторони Злучених Держав. Крім ceгo і в инших містах розсіяних є ще 360 перекладників. Передплату приймаєть ся лише на рік, найдешевша часопись коштує 2 кор. Минулого року підприємство мало з передплати 27 мілїонів долярів. Вплив Гамерлїнга і його часописий на еміґрантів великий, головно в питанях зарібної платні і союзів робітників-чужинців. Завдяки сему часописний король тїшить ся великою популярностию серед людий всіх племен, які приїздять шукати щастя за океаном.
Дім для жінок у Львові. Під таким іменем завязала ся у Львові будівельна спілка, зложена зі самих жінок, котра поставила собі цілю збудувати великий будинок на дешеві помешканя для жінок, що самостійно працюють по ріжних заводах. Основательки сього підприємства надїють ся, що коли дістануть даром площу від міста, безплатно материяли від підприємців, до сього грошеві датки від ріжних інституций і добродіїв, то будинок буде їх коштувати так мало, що зможуть давати мешкань дешевше, ніж підприємці або приватні властителї.
Дефравдациї в станиславівськім банку. Проти бувшої дирекциї і надвірної ради станиславівського Banku Zaliczkow-oгo вплинуло до державної прокураториї карне донесенє. Білянс за 1913 р. виказує втрати 1,200.000 кор., а недобір сей спричинений легкодушностию й охотою зиску членів дирекциї сего банку. Закиди сї звернено проти предсїдателя дирекциї Антона Зайончека, його заступника Гарґесгаймера, референта Пренґовського і касиєра Твардовського. В карнім донесеню сказано, що в обіг пущено подвійні векслї на квоту 97.000 корон.
"Росия й ми".
Під таким заголовком умістив визначний член нїмецького національного союза, посол Добернїґ інтересну статю в 127 числї ґрацької Tagespost. Тут він звертає насамперед увагу на аґітацию Росиї серед австрийських Славян взагалї й серед нашого народу з окрема і пише:
"Поява ґрафа Бобрінського в горішній Угорщинї на мармарошськім процесї викликала у нас заінтересованє; Бобрінський виступав як невинний приятель обжалованих і, як здаєть ся, йому вдало ся обдурити власть. Та ледви він вернув до Росиї, він відразу скинув з себе маску невинности й показав себе як найзавзятїйшого ворога нашої монархії, небезпечного ще й тому, що він близько стоїть до двору. Найновійші звістки з Росиї як найвиразнїйше показують нам, звідки загрожує небезпека. Ми довідуємо ся, як широко веде Росия свою аґітацию в Австриї. Ґраф Бобрінський проповідує "сьвяту війну" в оборонї "подяремних русских", під якими він розуміє український нарід в Галичинї. На ріжних зборах і банкетах, що служать популяризованю сеї ідеї, становище "русских" у Галичинї малюєть ся як найчорнїйшими красками і збирають ся гроші на їх визволенє. Від українських послів у парляментї ми аж занадто часто чули скарги на росийські інтриґи в Галичинї й Буковинї й домаганє, щоби правительство виступило проти сього. Одначе офіцияльні круги заховують мовчанку, а коли ми чуємо ґрафа Берхтольда, він говорить так, як коли б між обома державами були як найтїснїйші приятельські відносини, як коли б ворожі нам напрями в Росиї нїчого не значили, як коли-б підчас балканської війни Росия була лише невтральним видцем, як коли б по славянських країнах монархії росийські гроші були цілком незнайомі".
В дальшім викладї переходить посол Добернїґ до инших справ, що ілюструють відношенє Росиї до Австро-Угорщини, і пише: "Недавно професор для східно-европейської істориї на віденськім унїверситетї д-р Ганс Іберсберґер виголосив відчит про внутрішну й зовнїшну політику Росиї. Д-р Іберсберґер довго лїт перебував у Росиї і його студиї дають йому право говорити про ціли росийської полїтики. Він вказує на те, що треба числити ся з настроєм пануючих кляс у Росиї зі змаганєм воєнних кругів надолужити наслїдки недавного погрому в японській війні, зі змаганєм Росиї розширити сферу своїх впливів на Сходї. Треба числити ся також зі становищем росийської преси. Як встановлює д-р Іберсберґер, в Росиї серед найвисших кругів, а також серед панславістів і славянофілїв уже давно проповідуєть ся теория про занепад Австриї і про те, що її треба подїлити. Протягом останної крізи незвичайно зневажливе відношенє до мілїтарної сили нашої держави й її внутрішної сили було основним тоном росийської націоналїстичної преси. Нас називають "лоскутною монархією" (пошитою з кавалків). На такі чемности можна не звертати уваги. Одначе далеко поважнїший зміст до конфлїкту містить у собі українське питанє. Д-р Іберсберґер ресумує свої думки в отсих виводах. Розвязанє аґрарного питаня добра економічна конюнктура і відповідне становище державних фінансів позволяють Росиї вести активну сьвітову полїтику, а воєнні круги і публична опінїя пруть державу проти західних сусїдів — проти Нїмеччини, в якій бачуть перешкоду до осягненя давної ціли, здобутя Дарданелїв і Вірменії, проти Австриї, бо не вірять в її внутрішну силу і боять ся, що розвиток Українців у Галичинї може в будучности загрожувати Росиї федералїзациєю.
Справа гомрулю.
ЛЬОНДОН (Ткб.) Палата громад учера відкинула 286 голосами проти 166 внесенє Роберта Сесїля про відкиненє третого читаня білю про гомруль і мала почати ся дебата. Предсїдатель дав голос унїонїстови Кемпбелеви. Коли сей встав, щоби почати промову, ціла опозиция почала способом гамору кликати з тиха: "відложити, відложити!" Вкінци серед великого гамору, а голосних оплесків опозициї засїданє відложено до нинї.
Ульстер зоружуєть ся.
ДЕБЛЇН (Ткб.) Цлові власти сконфіскували посилку баґнетів, призначену для добровольців в Ульстері.
Депутация суфражеток до короля.
ЛЬОНДОН (Ткб.) Певне число суфражеток намагало ся вчера пополудни вдерти ся до Бекінґемської палати, щоби вручити королеви петицию в справі голосованя жінок. Полїция розігнала манїфестантки. Паню Панкгерст арештовано у входу до палати. Перед палатою почала ся бійка, богато полїцаям поскидано шоломи з голов. Арештовано 46 осіб, в сїм трех мужчин.
Президент інспекцийного віддїлу в турецькім мінїстерстві справедливости.
ЦАРГОРОД (Ткб.) Урядова часопись оголошує іменованє Анґлїйця Клєрка президентом інспекцийного віддїлу в мінїстерстві справедливости.
Війна в Мексику.
МЕКСИКО. (Ткб.) Гуерта заперечив вістку, наче би своїм повновласникам, які беруть участь в конференциї в Нїяґарфолс, поручив усунути ся.
ҐАЛВЕСТОН (Ткб.) Візваний алярмом бездротного телєґрафу корабель "Conneticut" виратував 200 подорожних з пароплава "Атлянта", що був 100 миль на північ від Тампіка. Подорожні переважно чужинці, котрі втїкли з Тампіка і ратували ся на поклад "Атлянта".
ВАШІНҐТОН. (Ткб) З Тампіка доносять: В цловім урядї службу привернено побиранєм довозових цол. Банки ще замкнені. Чужинці лише з трудом можуть вертати до праці на нафтовім поли. Зачувати, що Анґлїя, Голяндия і Злучені Держави порозуміли ся що до охорони інтересів властителів копалень нафти, котрих право власности і концесиї підчас їх неприсутности безправно надано иншим людям.
(«Дїло»)
____________________________
23 травня 1914 р.
Остап Луцький. Піснї Анакреонта.
Весна. — Цикада. — Рахунок. — Два огнї.
Вибори до міської ради в Кракові покінчили ся минулої середи побідою демократично-консервативного бльоку і великим пораженєм клєрикально-вшехпольської опозициї. Між вибраними є: Ред. Сроковський, проф. Фр. Цоль, проф. Васунґ, проф. Костанецький, д-р Е. Бандровський. З 4346 голосуючих ледви 1885 впало на вшехпольсько-клєрикальних кандидатів.
Побитє посла Стапінського. Дня 21. с. м. прибув посол Стапінський на віче людовців в Кєляновіцах (пов. Тарнів). На зборах застав прихильників клєрикальної партиї під проводом кс. Парили, редактора Ruch-у Katolick-ого. Хлопи робили віче, побили прихильників Стапінського. Жандармерия була безсильна. Комісарови староства вирвали шаблю і викинули, навіть сьвященикам, які станули в оборонї Стапінського, засипали очи попелом. Вкінци напали на дім Падла, де сховав ся пос. Стапінський, витягнули Стапінського і волїкли його через ціле місто, побиваючи його, обкидуючи болотом і плюючи на него. Побитого до крови затягнули на поле і хотіли злїнчувати. На зелїзничім мостї, недалеко тухівської стациї, хотїли вкинути Стапінського до ріки. Та тимчасом збігли ся тихівські хлопи, прихильники Стапінського, виратували його й уладили йому на зелїзничій стациї овацию.
Пошестні недуги в львівськім повітї. Фізикат міста Львова оголошує, що в львівськім повітї сконстатовано: плямистий тиф в Яричові старім і Запитові, черевний тіф в Поршній, Зубрі, Яричові старім, шкарлятину в Винниках, Миклашові, Ременові, Підсадках, Старім Селї, дифтерию в Винниках, Лисиничах, трахому в Германові, Підберізцях, Журавниках. Фізикат звертає увагу, що зносини з мешканцями сих громад, а головно купованє від них споживчих артикулів, може посередничити в зараженю сими недугами.
Огонь. Дня 21. с. м. о 1/2 до 1. в полуднє вибух в Варяжи місті з незнаної причини огонь, котрий при сильнім вітрі перекинув ся і на село Варяж. Погоріло у Варяжи містї 28 домів, а також церков цілком, криша на школі, на плебанїї польській і на вікарівці. У Варяжи селї погоріло 32 господарів. Шкода в більшій части обезпечена в "Днїстрі" і Краківськім Товаристві, виносить над 200.000 корон. Завязав ся ратунковий комітет і просить о ласкаві жертви на руки греко-кат. уряду парохіяльного у Варяжи.
Повстанє в Альбанїї.
Коли инші телєґрами доносять, що в Альбанїї повертає спокій, що повстанці-мужики, які дійшли вже яких 10 км. до Дураца, розійшли ся заявляючи, що готові переговорювати — то аґенция Стефані доносить з Дурацо, що повстанці заняли Тірану, місто віддалене кілька годин від Дураца.
По завзятій боротьбі повстанці обсадили місто. Рівночасно Аріф Гікмет проголосив самостійне правительство і вивісив турецький прапор.
Заявою мужиків кн. Від успокоїв ся, число австрийсько-італїйських жовнїрів, висаджених на сушу, італїйський адмірал в порозуміню з князем, зменшив. Також міжнародним війскам, які кн. Від завізвав телєґрафічно при вибуху заворушень, заявили, що їх поміч уже непотрібна.
Та тепер показало ся, що в краю ще зовсїм не настав спокій, а навпаки невдоволенє зростає. Повстанці стали ся панами Тірани, головного осїдка роду Есада паші, Топтані. Кріза викликана Есадом пашою заострила ся, невдоволенє в краю перемінило ся в явну революцию. Тепер спокій в Дурацо удержуєть ся завдяки австрийській й італїйській маринарці. Вона окружила кордоном княжу палату. Князь Від зовсїм не виходить з палати. Також чужі посольства пильнує війско.
ВІДЕНЬ. (Пр. т.) Wiener Allgemeine Zeitung доносить, що кн. Від мав одержати прибічну міжнародну сторожу, зложену з моряків усїх великих держав, крім Росиї.
ЛЬОНДОН. (Пр. т.) Daily Telegraph доносить зі Скутарі, що повстанці в середущій Альбанїї знищили всї дороги. Побоюють ся, що небавом прийде до боротьби між тамошними християнами і магометанами. Християни є по сторонї князя Віда, Музулмани прихильні Есадови паші.
Князь Від мав звернути ся до команданта міжнародних війскових віддїлів, прислати поміч до Скутарі. Командант зволїкає з присланєм війска, а звернув ся в сїй справі по приказ великих держав.
Wiener Allgemeine Zeitung каже, що ся поміч для Віда непотрібна, бо вже забезпечено охорону князя.
МЕДІОЛЯН. (Пр. т.) З Таренту доносять, що кружляки "Тріполїс" і "Іріс" відїхали до Альбанїї.
ЦАРГОРОД. (Пр. т.) Півурядовий орґан Танін пише, що утворенє альбанської держави було нерозумним вчинком. До усїх похибок додано найбільшу: країні з магометанським населенєм накинено християнського князя.
РИМ. (Аґ. Стефані.) Доносять з Дураца: На жаданє князя, листи, котрі Єсад паша доручив перед своїм відїздом Армстронґови, будуть предметом слїдства. Членів слїдчої комісиї ще не визначено.
ВІДЕНЬ. (Пр. т.) Die Zeit доносить з Дураца, що увільненє Есада паші треба приписати італїйським впливам. При приступі на дім Есада артилерия, котра примусила Есада пашу до здачі, стояла під командою австрийських офіцирів, які були на урльопі. Есад паша, на думку Die Zeit впав жертвою заграничної інтриґи.
ЛЬОНДОН. (Пр. т.) Daily Telegraph доносить з Дураца, що цілий рух проти Есада паші заінїциювали голяндські офіцири, неприхильні для Альбанців. Вони здаєть ся поступали спочатку на власну руку, щойно пізнїйше дістали дозвіл князя.
ПЕТЕРБУРГ. (Пр. т.) Росийський кабінет заявив у Відни й Римі, що не годить ся на обсадженє Альбанїї австрийськими й італїйськими війсками, хочби се обсадженє було лише переходове, характеру полїцийного для успокоєня краю.
(«Дїло»)
____________________________
25 травня 1914 р.
Вломанє до каси. Минулої ночи вломили ся злодїї до льокалю Тов. обезпечень на житє "Гізеля" при ул. Кілїнського, розбили вертгаймівку та забрали з неї поверх тисячу кор. готівки, 4 золоті перстенї, медалїон від годинника, бранзолєтку і пару брилянтових кульчиків, загальної вартости 2000 К. Злодїїв досї не спіймано.
Засуд кн. Мещерського. Кн. Мещерського засуджено на сїм днїв арешту на головнім одвасї за те, що в Гражданинї закинув провокацию в справі розрухів між балтийськими моряками.
Арештованє спільників Вільчена. Слїдство в справі крадежи 192.000 корон на краківській почтї, доконаної урядником Вільчеком, веде надкомісар краківської полїциї д-р Крупінський. Підозрілим виглядало, що асистент почтовий Станислав Жембінський дуже зацікавив ся справою крадежи, а навіть жертвував свої услуги полїциї нїбито для вишуканя Вільчека, і в сїй справі виїздив навіть з Кракова. Жембінський знав, що Вільчек удержував аж три мешканя, але в зізнаню затаїв се. Тому переведено в його мешканю ревізию, яка дала такий вислїд, що його арештовано. Материял найдений у Жембінського обтяжив ще иншого сьвідка, Фелїкса Містата, почтового адюнкта, котрого також арештовано. Арештовано й жінку Вільчека. Сконстатовано, що Вільчек разом зі спільниками укладав уже віддавна плян крадежи, і що в сїй ціли сходили ся в Кракові й у Львові. На основі материялів, найдених у Жембінського і Містата, впав надком. Крупінський на слїд ще одного спільника, Володимира Соколовського, почтового адюнкта у Львові. Вчера приїхав до Львова надком. Крупінський і в товаристві комісарів львівської полїциї й аґентів прибув до дому Соколовського при ул. Личаківській ч. 5. Застали його сплячого. Збудили Соколовського та заявивши, що він арештований, відвезли його на полїцию. Арештовано також у Львові в Литовськім готели Марію Гавришко, коханку Соколовського, яка часто сходила ся з Вільчеком. Соколовського відставлено до Кракова. Один з арештованих признав ся вже до вини і подав подробиці своїх відносин до Вільчека. Гавришківна випираєть ся всякої участи в дефравдациї, признає лише, що Вільчекови мала доручити лист від Соколовського, але лист сей вкинула до почтової скринки на двірци. Полїцийне слїдство виказало, що Вільчек мав фалшивий паспорт, доставлений йому зі Львова. Гавришківна каже, що лист, який вона вкинула на двірци, не міг містити паспорту, бо був дуже легкий.
Посьвяченє дому тов. Захоронки на жовківськім передмістю у Львові. Вчера, в недїлю 24. с. м. відбуло ся гарне торжество, котре для нашого національного розвитку в містї Львові має чимале значінє. На жовківськім передмістю при ул. Жовківській 62 набуло т-во "Руська Захоронка" реальність (каменицю з городом), де побіч своєї Захоронки примістило усї наші орґанїзациї того передмістя, то є: "Касу ощадностий і позичок", читальню "Просьвіти", Сокіл II. і школу "ім. короля Данила". Таким чином стала на сїм передмістю нова поважна твердиня, котра дає тривкі основи для орґанїзациї сеї дїльниці. Головною заслугою довершеня сего гарного дїла має поруч Видїлу тов. "Захоронки" передусім Вп. пань Мариї Федакової і Софії Олесницької, і товариства "Днїстер", котре визначними підмогами і кредитом уможливило сфінансованє сеї справи. В загалї треба з признанєм зазначити, що тов. "Днїстер", головно в послїдних роках під новою управою, дуже визначно і успішно причинює ся до зреалїзованя національних огнищ, а що найважнїйше, зрозумівши вагу столиці краю, пособляє львівським інституциям через закупно реальностий по поодиноких дїльницях та дає тим приют і тривку основу до розцьвіту тих орґанїзаций. Так сотворило воно сильне забороло на городецькім передмістю, тепер на жовківськім, а в недалекій будуччинї прийде черга на личаківське і т. д. — При гарній сприяючій погодї зібрала ся вже на подвірю і огородї "Захоронки" на жовківськім велика громада українського населеня нашого міста. Чину посьвяченя довершив Й. Ексц. митрополит Шептицький при асистї мітрата Туркевича, крил. Чапельського і цілого гуртка священиків. Хор питомців дух. семинариї причинив ся також чимало своїм гарним співом. Українська інтелїґенция явила ся, можна сказати, в комплєтї, між иншими бачили ми посла д-ра Евгена Олесницького, директора д-ра Федака, проф. Шухевича, рад. Кивелюка, рад. д-ра Озаркевича, рад. Сосновського, дир. Кульчицького, о. сов. Стефановича, численне заступництво наших пань, репрезентантів нашого міщанства, ремісництва, робітництва і т. д. Почесну сторожу дав Сокіл II., скріплений членами Сокола III-го в одностроях. На довершенім актї посвяченя промовив теплими словами Його Ексц. митрополит, бажаючи українським орґанїзациям у містї як найкрасшого розвитку. Незвичайно гарна хвиля наступила опісля, коли князь церкви перейшов ряди зібраної дїтвори і власноручно обдарував кожде з осібна пропамятним дарунком. Треба було бачити ті розрадувані личка дїтий, відбираючих сю памятку з так достойних рук. Відтак оден 5-лїтний вихованець "Захоронки" сьміливими словами подякував Ексц. за труди. Тепер наступив ряд промов та привітів. — На призначенім для бесїдників підвисшенім місци виступила перша предсїдателька "Руської Захоронки" Вп. Софія Олесницька і в гарних словах виказала значінє і вагу захоронок і подякувала усїм, що материяльно і морально причинили ся до здвигненя сего дїла. Іменем тов. "Днїстер" зложив привіт директор д-р Стефан Федак. Бесїдник в ширшій промові висказав свою радість з довершеня сего важного національного огнища в містї Львові, запевнив, що тов. "Днїстер" радо причинить ся до того, розуміючи свій патріотичний обовязок, завізвав присутних до дальшого піддержаня сих місцевих інституций працею, підмогами і дрібними лептами і закінчив якраз надаючим ся під хвилю кличем, що "в своїй хатї своя правда і сила і воля!" Від шкільного кружка, опікуючого ся школою ім. короля Данила, зложив привіт і вирази вдяки дир. Гайдукевич, бо отсим ся школа знайшла приют у "своїх і свій дах". Сьвято закінчив торжественною промовою голова орґанїзациї Українців міста Львова радник д-р Евг. Озаркевич. В краснорічивій і з жаром виголошеній промові зазначив бесїдник, як отсе приходить ся горожанам міста Львова пядь за пядею здобувати назад ґрунт на своїй затраченій земли, звернув особливу увагу на вагу орґанїзациї і висловив надїю, що неутомимою працею, пожертвованєм та любовю до свого, йдучи дальше тими шляхами, якими так успішно почали ми йти, дійдемо у сїм містї на усїх полях нашого національного житя до повного визволеня і здобутя усїх належних нам прав! Відспіванєм хором питомців і цілою громадою присутних гимну "Ще не вмерла Україна" закінчило ся се гарне сьвято, котре своєю щиростю та величавостю лишило у всїх незатерте миле вражінє.
Присяглі судиї. Лїста присяглих, покликаних на уряд присяглих в III надзвичайній каденції засїдань суду присяглих, яка починаєть ся дня 2 червня с. р., є така: головні присяглі: Генрих Атляс, купець і властитель реальности, Львів, Константин бар. Брунїцький, властитель дібр, Львів, Бруно Бжезїцький, властитель реставрациї і готелю, Львів, Теодор Буркевич, властитель реальности і пекарнї, Львів, Йосиф Дромірецький, будівничий, Львів, Соломон Ельстер, властитель фабрики туток, Львів, д-р Стефан Федак, директор тов. обезпечень "Днїстер", Львів, Йосиф Файґенбавм, купець і властитель реальности, Львів, Тадей Гефлїнґер властитель фабрики цукрів, Львів, Ізраіл Ямполєр, властитель дібр, Львів, Іван Яжина, властитель реальности, ювілєр, Львів, д-р Фелїкс Юрович, адвокатський кандидат, Львів, Михайло Карасїнський, мулярський майстер, Львів, Йосиф Кірхнер, властитель реальности і купець, Львів, Еміль Кіц, властитель реальности і банкир, Львів, Людвик Кольчеп, арендар готелю, Львів, Герман Колїшер, урядник Гіпотечного Банку, Львів, Стефан Коссак, директор акцийного Союзного Банку, Львів, Лев Кробіцький, інжинїр, Львів, д-р Тадей Куделька, директор Рільничого Банку Львів, д-р Витовт Левицький, директор Залїчкового Банку, Львів, Максимілїян Ломнїцький, інспектор Заведеня обезпечень робітників від випадків, Львів, Яків Мерер, секретар генеральної асекурациї "Триєст", Львів, Жигмонт Позняк, урядник Краєвого Банку, Львів, Кароль Ріхтман власт. реал, і будівничий, Львів, Антін Рубіновський, властитель реальности і мулярський майстер, Львів, Шулїм Шенфельд, властитель реальности і реставратор, Львів, Кароль Штарк, властитель реальности й огородник, Львів, Еміль Турасєвич, властитель реальности, Львів, Лукіян Турнав, арендар дібр, Сухаволя, Ізак Вахтель, властитель фабрики макарону, Білогорще, д-р Михайло Bacyнґ, адвокат, Львів, Ярослав Весоловський, редактор Дїла, Львів, Людвик Залєвський, властитель цукорнї, Львів, Йосиф Зембінський, директор друкарнї Słow-a Polsk-ого, Львів, Болеслав Жолинський, урядник Галицької каси ощадности, Львів. Присяглі заступники: Йосиф Балабан ревідент обрахункової міської палати, Львів, Антін Базаль, урядник Краєвого банку, Львів, Мойсей Бубер, властитель реальности, Львів, Кароль Крейцар, інжінїр, Львів, Едвард Лянґ, урядник Акцийного союзного банку, Львів, Келестин Моравський, урядник Мелїорацийного банку, Львів, д-р Бруно Покорни, адвокат і властитель реаль-ности, Львів, Едмунд Постемпський, інжинїр, Львів, Генрих Тенчин, урядник філїї Кредитового заведеня для торговлї і промислу Львів.
Смерть Кошута.
БУДАПЕШТ (Ткб.) Франц Кошут помер в ночи о годинї 4. м. 5.
Есад Паша в Римі.
РИМ (Ткб.) Есад Паша прибув сюди о півночи з Неаполю.
Австрийсько-грецький торговельний договір.
АТЕНИ (Ткб.) Вчера вечером підписано торговельний договір з Австриєю.
Турецький мінїстер в Букарештї.
БУКАРЕШТ (Ткб.) Турецький мінїстер внутрішних справ Талаат прибув сюди.
З Мексика.
МЕКСИКО. (Ткб.) Мінїстер внутрішних справ по конференциї з президентом Гуертою заявив, що президент вдоволений вістями з Нїяґари. Зачувати, що недалеке є мирне полагодженє спірних справ.
Чума в Японїї.
ПЕТЕРБУРГ. (Пет. Аґ.) З Йокогами доносять, що там були два випадки чуми.
(«Дїло»)
25.05.2014