Жахливі події відбуваються в американському штаті Техас. Спритні ковбої, жорстокі грабіжники, вправні револьверисти, суворі шерифи. І хоч Техас грабують лише техасці, але як брутально, криваво й гучно. Що там людське життя? Ціна йому ламаний гріш.
Ми всі це знаємо, навіть на пострадянському просторі — кіно голлівудське, слава Богу, дивимося. Але вбивати дітей — це занадто навіть для техасців. Тому новина про нібито насильницьку смерть у Техасі народженого в Росії трирічного хлопчика Макса (Максіма Кузьміна) дослівно збурила одну шосту частину земного суходолу.
Минулого року Братів Максіма і Кіріла Кузьмінів з Печорського сиротинця адоптувала американська сім’я. Всю процедуру вдалося залагодити ще перед тим, як в Росії розпалилася кампанія проти усиновлення дітей американцями. Причина: американці, мовляв, поводяться з російськими крихітками якщо й не брутально, то принаймні безвідповідально, через що ті реґулярно гинуть. Як-от вже леґендарний інцидент з Дімою Яковлєвим, який загинув у залишеному на пекучому сонці автомобілі. Тому й законопроект про заборону усиновлення американцями російських дітей, поданий минулого року на затвердження Держдумі, неформально й назвали «законом Діми Яковлєва».
Насправді ж цим законом російські політики намагалися не так захистити своїх малих екс-співвітчизників, як штрикнути американців, відповідаючи на запровадження «списку Магнітського». А список цей означав санкції щодо російських чиновників, причетних до смерті у слідчому ізоляторі в Москві Сергія Магнітського — бухгалтера й аудитора фірми Hermitage Capital Management.
З прийняттям «закону Діми Яковлєва» заручником політичних антиамериканських ігор Кремля ставали діти-сироти, яких позбавляли можливості потрапити в американські сім’ї. Зрозуміло, що такі дії російських політиків викликали протест як в американському суспільстві, так і серед притомних росіян… Аж тут на допомогу Кремлю прийшла вісточка з Техасу.
Росіяни дізналися про загибель Максіма Кузьміна від дитячого омбудсмена РФ Павла Астахова. Той написав у Twitter’і гнівний блоґ про те, як мати сильно побила дитину, хлопчик помер, не дочекавшись швидкої допомоги, у малюка численні ушкодження голови та ніг, черевної порожнини і внутрішніх органів. Але й це ще не все. Виявляється, прибрана мати з Техасу годувала трирічне дитя сильним психотропним препаратом «Ріспердал», який застосовують для лікування шизофренії у дорослих пацієнтів.
Шок! Скандал! Нечувано! Ви звірі, панове! Російський політикум клекоче гнівом, Держдума викликає російського посла для пояснень. У Росії припиняють всі незавершені процеси всиновлення дітей американськими громадянами. У Слідчому комітеті РФ проти американської матері Максіма заводять кримінальну справу й обіцяють оголосити її в міжнародний розшук. «Закон Діми Яковлєва» ухвалюють остаточно.
Але й цього видається замало, аби покарати «нелюдів-техасців». Як Пилип з конопель вискакує біологічна мати братів Кузьміних. Вона, виявляється, вже «зав’язала з асоціалкою» і вимагає повернути їй бодай братика загиблого Максіма. «Мама Кіріла і Максіма звернулася до мене з заявою. Вона влаштувалася на роботу, припинила асоціальний спосіб життя і просить відновити її батьківські права», — повідомив Павєл Астахов.
А от не вигадану політиками, а правдиву моторошну історію російської родини Максіма вдалося з’ясувати виданню Газета.ру. Насправді Юлія Кузьміна – біологічна мати Максіма й Кіріла – навіть і не думала, та вже, скоріш за все, не змогла б стати порядною матір’ю. Вона вже давно стала хронічною алкоголічкою. Не кращими моральними рисами могли б похвалитися біологічний батько братів чи їхня бабця.
І від цього моменту хробачки сумніву щодо випадковості техаського «рояля в кущах» перетворюються на п’ятиметрових пітонів. Надто все воно пасує одне до одного, ніби все це планувалося завчасно. А тут ще й Астахов серед кипіння пристрастей заговорився й бовкнув таке: «Є підстави для відновлення батьківських прав жінки, ми це зробимо!» Хто це «ми», пане омбудсмене? Ви вже себе ототожнюєте з державною владою, у змаганні з якою Ви мали б обстоювати порушені права громадян?
Тут виникають логічні питання й до інших заяв захисника прав маленьких росіян. Приміром: як він міг дізнатися, що маленького Макса побила мати, якщо жодних заяв поліції щодо інциденту не було? Звідки в нього відомості, що мати годувала хлопчика психотропними засобами? Якщо мати дійсно своїми побоями спричинила смерть дитини, то чому вона досі не за ґратами, чому брата Кіріла не забрали до притулку? Відомо ж бо, як строго американці пильнують за виконанням батьківських обов’язків щодо дітей, зокрема адоптованих?
Можливо, відповідь лежить у площині топонімів, адже те місто, де мешкала техаська родина з двома колишніми російськими хлопчиками, має дуже символічну назву — Одеса. Можливо, в тій американо-техаській Одесі є навіть свій Привоз, де й можна було черпнути «достовірну» інформацію, яка потім вилилася у блозі Павла Астахова.
Бо техаські полісмени описали інцидент цілком інакше. Так, справді, хлопчик помер від забоїв, але отриманих під час гри на подвір’ї. Мати викликала «швидку», але, на жаль, врятувати малюка не вдалося. Характер травм з’ясовують судмедексперти. Щодо психотропних засобів – жодного підтвердження.
Безперечно, дуже прикро й боляче, що загинув маленький хлопчик. Але будувати на смерті дитини свою політичну гру — це вершина цинізму.
21.02.2013