Чував, що у Києві є будинок, який не знаходиться на жодній вулиці. А ще є вулиці-привиди, які починаються нізвідки або завершуються раптово... У Львові натомість є локація, яка віртуально продовжує одну з вулиць аж на 60 номерів. Названий «з легкої руки» арт-простір «Фредра 61» спершу збиває з пантелику, його довго шукають, перепитують дорогу. Але прийшовши на Фредра одного разу, повертаєшся туди не одноразово. Під інтригуючою назвою криється насправді абсолютно формальне: вул. Фредра № 6, квартира 1. Здається, всі чари розвіяно, але кілька ще лишилося. Цікава деталь: задум цієї платформи ініціатори виплекали у Варшаві, і цілком випадково вільне приміщення у Львові знайшлося саме на вулиці Александра Фредра – польського поета та комедіографа, чия біографія дуже тісно пов'язана із львівською топонімікою. Він був «містком» між польською та українською культурою, а також активно клопотав про побудову львівської залізниці, – тож і за життя сприяв контактам між людьми, містами і країнами (а що вже говорити про нащадків – онук Александра Фредра – митрополит Андрей Шептицький!). Тому природно, що і тепер під його прізвищем люди єднаються задля спілкування.
Скажіть, чи бракує Вам чогось у Львові? Хлопцям, які зробили «Фредра 61» – бракувало. «Ми відчули брак відкритої платформи, куди можна було б прийти, не купуючи дорогих коньяків чи кави, невимушено себе почувати, не платити за вхід, але побачити щось цікаве, самовиразитися і зустріти людей з подібним бажанням, поспілкуватися» – так у двох словах описує концепцію локації Маркіян Максим'юк, один із ініціаторів-засновників. «Ми хотіли максимально урізноманітнити формат. Від дуже класичного – це Класичні Середи, які проводить Роман Клепуц (коротенькі лекції про композиторів та вибрані концерти), через лекції про мистецтво чи зустрічі із найрізноманітнішими цікавими людьми, котрі мають що розповісти – і аж до вечірок сучасної електронної техно-музики. В основному орієнтуємося на свідому молодь, яка цінує своє дозвілля».
Від перших осіб
Мирослав Трофимук: Хто це все затіяв і втілив?
Маркіян Максим'юк: Часто запитують, хто зробив цей проект. Його задумали кілька людей, але зараз дуже-дуже-дуже багато нових особистостей з різних сфер долучаються і висловлюють бажання зробити тут свої акції. Фредра налічує зараз кілька десятків людей, котрі допомагають і щось роблять. Тому можна сказати, що Фредра роблять самі львів'яни.
Роман Клепуц: То була ідея Маркета. Він приїхав до Львова з Києва і постійно казав, що тут треба щось робити, але толком нічого не робилося. Пізніше Mutini вернувся зі Швеції і його вигнали з дому; не будемо вдаватися в подробиці цього інциденту (сміється). За півгодини у соцмережах він знайшов цю хату. Подзвонив нам, не знаючи взагалі про Маркетову ідею, і розповів, що знайшов дуже круту хату в центрі, але ціна кусалася, і він хотів, щоб ми жили з ним тут...
М.М.: Він був тут з Чадом, нашим другом. Пригадую характеристику Чадову: він мені розповідав, що хата трохи в центрі і там трохи треш. Я собі уявив, що "трохи в центрі" – то десь на Зеленій, напевно, а "трохи треш", то повна розруха... Але коли я побачив, який це Центр, і який тут "Треш", і наскільки той "Треш" мені імпонує, то мене одразу охопив ентузіазм – тут потрібно було щось робити!
М.Т.: То як, все таки, з’явилася ідея? Що стало поштовхом до створення чогось „такого”? Ти певний час був у Києві, можливо там побачив щось схоже?
М.М.: У Києві була схожа ініціатива, але вона загнулася, бо в результаті перетворилася на "притон". Я розпитав чуваків, чому вони припинили далі втілювати щось особливе, і зрозумів, що це приклад того, як не варто робити. Ми намагаємося тримати межу. Минула субота показала, що це можливо. Вечірка, яка почалася о 20.00 закінчилася о 23.00.
Тарас Лужецький (у Львові відоміший як DJ Terry Mutini): Це був пік і всі "двіжували" дуже сильно, але о 23.00 не довелося нікого розганяти. Діджей звів сет до нуля і всі зрозуміли, що потрібно розходитися.
М.Т.: Які ж плани на майбутнє?
М.М.: Ми тут тільки два місяці. За ці два місяці тут відбулася маса подій. Дуже багато людей довідалися про цей проект. За такий короткий час проект набрав грандіозного, як на Львів, розголосу. КЦ (Катерина Бридун, арт-директор Фредра 61) розповідала, що її подруга, яка живе в Дубаї, написала їй кілька днів тому і між іншим перепитала, чи вона не знає про “Фредра”, якусь нову локацію у Львові. Думаю, якщо вже і в Дубаї про нас знають, то проект цей точно не помре. Дуже багато людей мають бажання потрапити сюди, але не всі потрапляють – зрештою, приміщення не надто велике. Тут може бути всього 30-50 осіб. Невідомо, що буде з цим приміщенням, бо воно не наше, у нас тут контракт до червня включно. Можливо, він продовжиться, можливо – ні, на сьогодні не відомо. Ймовірно, ми шукатимемо інше місце. Хочемо власне приміщення на постійній основі. Нам вдалося це зробити, ми тримаємо планку, зберігаємо баланс між культурою і дозвіллям, і тому я вірю в майбутнє Фредра.
М.Т.: Розкажіть про клубний аспект Фредра. Яка саме музика тут гратиме? Тільки техно, чи можливо музику інших стилів також можна буде тут почути?
Т.Л.: Не обовязково техно як стиль. Скоріше техно в широкому розумінні. Це може бути і deep, і house, і ламані ритми. Якихось певних стильових рамок немає.
М.М.: Техно – це дуже широке поняття. Ми намагаємося пропагувати якісну і актуальну сьогодні музику. Якщо хтось грає tech house і міксує його з джазом, то на здоров’ячко. Для мене поняття актуальної музики викристалізувалося, але кожен з нас розуміє "актуальність" по-своєму.
Т.Л.: Кожного "качає" по-своєму. Є музика із загостреними кутами, зараз її багато можна почути у Львові. Ми ж хочемо працювати в "заокругленому" форматі, якщо так можна сказати. Музика, яка гратиме тут, неначе огортає тебе. Це музика, під яку можна поспілкуватися, випити коктейль, вона не змушує стрибати. Це не такі вечірки, як в нічних клубах.
М.М.: Коли почалося загострення ситуації в Криму, ми не знаходили собі місця. Акції не проводилися вже тиждень, і наче не можна було робити вечірку, бо війна, але раптом згадали слова одного чувака, який сказав "Я знаю, чим ви тут займаєтеся. Ви займаєтеся product placement'ом. Розміщаєте продукт. Цей продукт – "спілкування". І справді, ми даємо можливість людям спілкуватися. Кожна подія спонукає до спілкування в певному напрямку – мистецькому, музичному,або це обговорення якихось важливих соціальних тем. А в суботу грає актуальна музика, але вона не займає всього простору навколо, вона залишає місце для спілкування, чого немає в клубах. В клубах спілкуватися не можливо. Тому ці суботні вечірки не є "дискотеками" – це вечірки в культурному форматі, як би це не звучало. Ми тут робимо культурну революцію. Останній раз з Майдану ми їхали з тою думкою, що наша діяльність тут принесе більше користі.
М.Т.: Чи є обмеження стосовно проектів, які тут проводяться? Як ви будете відбирати події, якщо бажаючих буде більше, ніж днів у році?
М.М.: Особливих обмежень нема. Якщо я бачу, що подія не надто актуальна – скажімо, не цікавіша за ті, які тут відбуваються – або концепція нечітка, то пропоную людям обдумати усе, розписати і надіслати. Але зазвичай, як показує практика, люди багато говорять, і лише одиниці щось роблять. Ще ніхто не надіслав такого письмового проекту.
Вже було і ще буде
Перелік акцій, презентованих на Фредра, справді вражає своєю різноплановістю. Хтось може зауважити, що тут все хаотично, але, як відомо, хаос вважається найвищою мірою порядку. Протягом майже трьох місяців тут відбулося безліч зустрічей із цікавими людьми, які розповідали про аспекти своєї діяльності, цікаві для інших. У часи революції автор цих рядків розповідав про революційний аспект колекції Музею сучасного мистецтва у Варшаві і показував кілька фільмів, важливих для розуміння революційних та постреволюційних процесів у Польщі, а також про те, ким є митець сьогодення. Олег Федорків презентував свою подорож до Індії, Андрій Шиманський – доповідь про історію Криму. Тут відбулися зустрічі з прогресивним священиком УГКЦ та директором центру обліку для бездомних при ЛМР, отцем Олегом Федоренком. Студентка львівського юрфаку, яка після закінчення ЛНУ стала монашкою, сестра Вероніка розповідала про свій життєвий шлях. Зовсім нещодавно відбулася надзвичайно цікава зустріч із Іваном Нестеренком (відомим у Львові, як Зелений Татко), який розповідав про «життя львівського сміття» і про те, чи має воно перспективу ще трохи «пожити після смерті». Окрім таких, зазвичай вівторкових, лекцій, на Фредра замешкали кілька сталих проектів, які змогли сповна розкритися саме в таких умовах. Регулярно тут проводяться «Вечори настільних ігор», які курує Ростик Гнатик, а також вже згадані «Класичні середи з Романом Клепуцом». Сам Роман, говорячи про свої «Середи», наголошує: ці зустрічі він задумав, щоб ознайомити людей із самим явищем класичної музики, композиторів він добирає хаотично, не дотримуючись певної хронологічної послідовності, і відбирає яскраві твори та ключових композиторів, щоб роздражнити голод до класичної музики. Окрім класики, звучить на Фредра і сучасна жива музика: тут відбуваються акустичні концерти відомих або не дуже львівських і не львівських гуртів (відвідувачі вже чули "SUNS" і "Cherry Band").
Про один з таких проектів – «Катрусин Кінозал», що вже переріс у певний бренд у Львові, розповідає його ініціаторка Катерина Бридун: «Я проводжу "Катрусин Кінозал" вже кілька років, і зазвичай це покази фільмів на відкритому повітрі, коли тепло. Проте, коли на вулиці холодно, потрібно було шукати альтернативу – якісь бари чи кафе. Але приміщення кнайп не підходять для таких акцій, адже ідея зібрань у тому, щоб переглядати фільми в затишній, дружній, майже домашній, атмосфері. "Фредра 61" підійшло для них ідеально».
До слова, що Катерина Бридун (або КЦ, як її знають в дружньому колі), автоматично стала арт-директором на Фредра 61. «Спочатку тут було порожньо, – розповідає Маркіян. – КЦ сказала, що принесе нам класну ультрафіолетову лампу. Завдяки їй на Фредра з’явився і перший проектор, і екран, і перші дивани та стільці. А коли вона сказала "Я ще піаніно вам сюди принесу", то я вже дуже гарно їй подякував, і зрозумів, що вона просто повинна називатися арт-директором, бо вона була ним від самого початку Фредра 61. Вона займається оформленням, радить щодо експозиції плакатів, і ми всі дослухаємося до її думки».
У симбіозі з Фредра 61 існує також проект ХАТНЄГРАННЯ, який, фактично, є ровесником самої локації. ХАТНЄГРАННЯ – це спроба «вивести в люди» домашню електронну музику, яка робиться для себе і «до вінчестера» (як колись до шухляди). Проект існує незалежно від Фредра – музиканти зі стажем або й абсолютні новачки можуть зібратися разом і пограти без жодних стильових обмежень. Всі ці виступи, концерти, імпровізації записуються, і потім кожен може послухати себе збоку і показати друзям результат. На Фредра ж відбуваються концерти з більш окресленим тематичним кістяком, але відвідувачам пропонується приходити зі своїми інструментами, і кожен може долучитися до концерту. Тому ці акції цікаві і непередбачувані не лише для слухачів, але й для самих музикантів. Пригадую, у першому концерті, ідею якого подала Софія Філіпчук, до нас долучилися Роман Фещак, Данило Петрушенко та Юля Швед. Під час другого концерту, приуроченого до Всесвітнього дня поезії, з нами заспівала одна з вокалісток гурту «Оленки» Марічка Чічкова; періодично до виступів приєднується також Станіслав Кириллов. З часом проект має амбіції розширювати коло спільних виступів з іншими друзями – фестивалем електроакустичної музики Vox Electronika, київськими і тернопільськими музикантами; у планах візити імпровізаційних музикантів з Варшави.
У квітні Фредра анонсував ще один формат – галерейно-виставковий. Проте направду, дві не анонсовані виставки тут вже відбулися: авторкою обидвох була Софія Філіпчук. Добірка веселих колажів на тему Софіїного з сестрою дитинства, а також спроба поглянути на тему «зелених чоловічків» під іншим кутом – у притаманному Софії доброму та світлому стилі вона зобразила їх як інопланетян. Зараз на Фредра триває офіційна анонсована виставка картин Мирослави Бачкур під назвою «Рубіж».
Попри усі описи, коментарі та звіти, зрозуміло, що словами передати атмосферу цієї нової оригінальної локації неможливо. Найкраще – прийти на Фредра 61 і побачити все на власні очі.
15.04.2014