Бої коло Солотвинських Долів.

(Телєфоном до Українських Вістей).
Букарешт. 18. III. год. 11. вполудне.
Подаю вам жмут інформацій, які я зібрав нині до полудня. Нині рано почався бій під Солотвинськими Долами. Низиною Тиси наступає змоторизований 15 полк гонведів. Бій досі невирішений. Карпатоукраїнська армія бореться по геройськи. Доказом того напр. те, що Севлюш переходив пять разів з рук до рук у рукопашному бою. Неменше кроваві бої ішли за Хуст. Вчора Хуст був двічі в руках карпатоукраїнських військ і щойно під вечір підступили вони на сумежні горби, що панують над містом. Мадярі йдуть лівим берегом Тиси, якого карпатоукраїнські війська не боронять. У той спосіб намагаються вони відтяти Карпатську Україну від Румунії. Вістка про смерть головного коменданта Карпатської Січі Дмитра Клемпуша потверджується. Він згинув у боротьбі з чехами в Хусті, разом зі своїм братом Василем.
Вчора переїхав румунську границю коло Мармароського Сиготу президент Волошин із деякими членами уряду. Відповідає правді, що в Сиготі на президента Волошина був атентат. Стріляв до нього чеський підстаршина, але кулі, на щастя, хибили. Замаховця увязнили. Зі Сиготу переїхав президент Волошин до Клюжу в Семигороді. Там він задержався дуже коротко. Румунська влада побоювалася мадярських демонстрацій і порадила президентові Волошинові, щоб відти відїхав. Президент Волошин відїхав із кількома членами уряду до Югославії, якої уряд заздалегідь повідомив, що дає йому право азилю. Делєґація карпатоукраїнського уряду таки відїхала до Будапешту і д-р Бряшайко зложив там від президента Волошина заяву, що карпатоукраїнський уряд готов вернутися в Карпатську Україну, якщо Мадярщина заґарантує за Карпатською Україною автономний устрій і вияв свобідної волі карпатоукраїнського населення щодо автономного уряду.
Будапешт не дав досі відповіди. Вперто тут повторюють, що премієр Ревай видав учора заклик до карпатоукраїнських військ, щоб вони далі боролися. Потвердження цієї вістки я не міг добитися.
На терен Румунії перейшли тисячі втікачів з Карпатської України. Ними заопікувався румунський Червоний Хрест. Яка буде їx дальша доля, ще не відомо.
І. П.

20.03.1939

До теми