Якого походження були папи, як довго панували, як поводились.

Багато папів походило з найнижчих суспільних верств. І так:

1) Св. Петро (33-67 р.) був бідним рибалкою в Галилеї.

2) Св. Діонисій (261—272 р.) син селянина.

3) Іван XIX. (1003—1009 р.) походив з дуже бідної родини.

4) Дамазій II. (1048 р.) теж з бідної родини.

5) Адріян IV. (1154—1159 р.) син монастирського слуги в одному монастирі в Анґлії; за молоду там служив.

6) Урбан IV. (1261—1264 р.) син шевця.

7) Микола IV. (1288—1292 р.) син селянина.

8) Св. Келестин (1294 р.) з дуже низького роду, перед вибором був пустельником.

9) Венедикт XI. (1303—1304 р.) син прачки.

10) Іван XXII. (1316—1334 р.) син денного зарібника.

11) Венедикт XIV. (1740—1758 р.) син мельника, свого батька приймав тільки в одязі мельника.

12) Боніфатій IX. (1398—1404 р.) син дуже бідних родичів.

13) Олександер V. (1409 р.) з молодих своїх літ тямив хіба те, що ходив зі cвoєю мамою від хати до хати за милостинею.

14) Микола V. (1447—1455 р.) син перекупки, а батько його фельчер.

15) Сикст IV (1471—1484 р.) син рибалки: змалку теж ловив рибу.

16) Адріян VI. (1522—1523 р.) син теслі.

17) Пій V. (1566—1572 р.) пас вівці, відтак вступив до Чина Домініканів.

18) Сикст V. (1585—1590 р.) син робітника, пас вівці, відтак вступив до францісканців: казав жартом про себе, що походить з "ясно освіченого дому", бо його родинний дім стояв під голим небом, без даху і з усіх сторін освічувало його сонце.

19) Пій X. (1903—1914 р.) був сином листаря, а він сам за молоду пас вівці. З життя його знана подія зі свят вручення йому кардинальського капелюха: Мати кардинала Capта, яку він взяв зі собою до Риму і представив папі Львові XIII., хотіла убрати на процесію капелюх. Помітивши це кардинал, молив її, щоб йому не робила тієї прикрости, бо далеко більше любить її в хустці на голові, в якій завсіди ходить. Цей великий евхаристійний папа носив постійно ніклевий годинник на чорнім шнурочку. А коли раз дістав в дарунку золотий годинник, два дні його носив, а потім продав чи заставив, щоб добути гроші для своїх щодених прошаків.
 

Як довго папи панували?
 

А як довго папи панували? Вісім папів не правило Церквою ані одного цілого місяця! Сорок папів не правило й цілого року. Двацять папів померло в другому році панування. Вісімнацять папів правило Христовою Церквою від 15 до 20 літ.


Найдовше з усіх панував папа Пій IX., бо аж 31 літ. Папа Лев ХІІІ. дожив віку св. Петра, тобто правив Христовою Церквою стільки саме, що св. апостол Петро, рівно 25 літ! Покійний папа Пій XІ. правив Церквою повних 17 літ і дня 31. травня ц. р. був би скінчив 82 роки.
 

Деякі папи вступали на папський престіл дуже в пізному віці. І так папа Пій IX. мав 54 роки; папа Григорій XVI 66 років; папа Пій VIII. 67; папа Лев VІІI. 68; папа Лев ХІІ. 63; папа Пій X. 68 літ; папа Пій XI. 65 років, він став титулярним єпископом Лєпанту щойно тоді, коли наш теперішній Митрополит Кир Андрей був уже 20 літ Митрополитом найбільшої на цілому світі Архиєпархії.
 

Два контрасти: Лев XIII. і Пій X.
 

Перед кількома роками появилася в Римі цікава книжка: "Папи й кардинали у сучаснім Римі від 1870 р." Карло Праті, автор цієї книжки, знає закулісове життя Ватикану. Він змальовує папів при бюрку, в їдальні, вітальні, на проходах у ватиканських садах, на авдієнціях публичних і приватних.


Цікаві тут дві сильветки-антитези Льва XIII. і Пія X. Лев XIII. величний і зимний, попереджуваний завсіди старшинами і швайцарами своєї гвардії — Пій X. простий, скромний, входив до авдієнційної салі без звуку сурм і без численної асисти.
 

Лев XIII. був бистрим обсерватором. За кожним разом старався відгадати, до якої народности поодинокі групи належать. Коли казав: "Ось німці, ось бразилійці, це ірляндці" ніколи не помилився.
 

Одного дня помітив папа Лев XIII. високого, елєґантного прочанина з вусами і так до нього промовив:


— Ти француз, мій сину, правда?
— Так, Отче святий, маю честь ним бути! — була відповідь.
— Тихо, не так голосно — озвався папа, підносячи палець до гори — було б це страшне для тих, які це почули б, а цієї чести позбавлені.


Іншого дня помітив папа групу опасистих, присадкуватих гостей в окулярах.


— З якого міста німецького походите? — спитав папа.
— Ми вчені з Гайдельберґу — відповів провідник групи.
— І так вас мало, тільки дванацять?
— Отче святий — відповів професор — ми становимо лиш делєґацію.

— Сподіваюся — сказав Лев XIIІ. — авжеж усіх німецьких учених Ватикан навіть не помістив би.


Пія Х., як тільки обняв управу у Ватикані, немило вразило те що має сам сідати до обіду, бо звик був їсти в товаристві. Тому доручив, щоб накрито рівночасно і для його секретаря.


В кімнатах і коридорах Ватикану настало неабияке збентеження. Ніхто не памятає, щоб папа їв у товаристві. "Треба з тим щось зробити". "Треба св. Отцеві делікатно звернути увагу". Але як? Не так легко. Вкінці головний майстер церемонії зважився і висловив покірно свій сумнів.


Папа всміхнувся добродушно і лагідно. — "Чи ти певний, що св. Петро їв сам?" Збентежений майстер церемонії не вмів на це відповісти.


— А як було за Юлія II. і Льва X?
— О, це були часи відродження, папи видавали тоді величаві бенкети.
— Від колиж папи їдять самі?
Від часів Урбана VIII.
— Ну і гаразд! — відповів Пій X. — Попередник наш Урбан VIII. доручив, що папа має сам їсти. А ми повеліваємо, щоб о. секретар їв з нами.


О. Ст. Ковалів.

26.02.1939

До теми