У 2013 році шанувальники оперного мистецтва відзначили 200-літні ювілеї двох видатних композиторів: Джузеппе Верді і Ріхарда Ваґнера. Впродовж року у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові також відбувалися різні мистецькі та культурно-освітні заходи, присвячені цим митцям – концерти камерно-вокальної музики, виставки, музейні уроки, тематичні екскурсії. На сторінках часопису «Збруч» вже висвітлювалася інформація про виставку «Українські співаки в операх Джузеппе Верді», яка експонувалася в Музеї Соломії Крушельницької у жовтні-листопаді 2013 р. Зараз пропонуємо читачам публікацію, присвячену відзначенню ювілею Ріхарда Вагнера.
У фондовій збірці Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові зберігається значна кількість артефактів, пов’язаних із творчістю Ріхарда Ваґнера. Це не дивно, адже відомі українські артисти, зокрема Соломія Крушельницька, Модест Менцинський, Іра Маланюк увійшли в історію світового музичного мистецтва як одні з кращих інтерпретаторів творів Р. Ваґнера. Тож ювілей Ріхарда Вагнера був відзначений двома великими виставками архівних матеріалів: «Ваґнеріана Музею Соломії Крушельницької», яка експонувалася також в Музеї книги і друкарства України в м. Києві у квітні-травні 2013 р. і отримала широкий резонанс серед киян і гостей міста, та «Львівська ваґнеріана».
Власне «Львівська ваґнеріана», яка завершила ювілейний рік, є спільним проектом Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької і Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. На виставці представлені матеріали з фондових збірок Музею Соломії Крушельницької та Інституту досліджень бібліотечних та мистецьких ресурсів. Урочисте відкриття відбулося 27 грудня 2013 р. Значна частина експонатів цієї виставки походить з двох особистих архівів – Соломії Крушельницької і Модеста Менцинського, які зберігаються у меморіальному музеї співачки. Усі ці матеріали мають унікальну вартість для дослідження історії оперного виконавства.
Упродовж свого артистичного життя Соломія Крушельницька (1872-1952) – одна з найвидатніших оперних виконавиць кінця ХІХ-початку ХХ ст. – створила глибокі та неповторні образи в операх Ваґнера: Ельзи в «Лоенґріні», Єлизавети в «Тангойзері», Брунгільди – у «Валькірії», «Зігфріді», «Загибелі богів», Ізольди в опері «Трістан та Ізольда». Людина потужного інтелекту та унікального поєднання талантів оперної і драматичної актриси, Крушельницька зуміла створити свій неповторний стиль у відтворенні ваґнерівських образів. Артистка захопилася творчістю композитора ще на початку своєї артистичної кар’єри. У 1895 р. співачка поїхала до Відня, де під керівництвом професора Й. Ґенсбахера оволоділа засадами німецької вокальної школи. Згодом вона згадувала: «Створення жіночих образів Ваґнера велика, але й не легка радість. У цих образах чітко вимальовується героїчна лінія (згадайте хоча б Брунгільду). Всі вони майстерно окреслені, проте постійно коливаються між реальним життям і невловимістю вигадки». Одним з найяскравіших образів, створених співачкою в операх Ваґнера, є Брунгільда в опері «Валькірія». «Хто із щасливих смертних, – писав італійський музикознавець Р. Кортопассі, – кому довелося слухати її, може забути войовничу, пристрасну і водночас сувору постать Брунгільди у ботічелівсько-казковому трактуванні ваґнерівського персонажа?»
Фото з відкриття виставки
Під час перебування у Відні артистка отримала телеграму з Кракова з проханням виступити в партії Ельзи в опері Р. Ваґнера «Лоенґрін». Це був дебют Крушельницької в операх німецького композитора. Вистава пройшла з величезним успіхом, публіка була в захопленні. Після вдалого виступу в Кракові С. Крушельницька виконувала партію Ельзи на інших сценах Польщі, а також в Італії, Аргентині, Франції. У 1902 році співачку запросили виступити в театрі «Ґранд-опера» в Парижі. Завоювати паризьку публіку, пересичену видовищами, було особливо важко. Для свого виступу вона вибрала оперу Ваґнера «Лоенґрін», за її словами найменш «карколомну», і підкорила своїм віртуозним виконанням столицю музичного світу Європи. Тогочасна французька преса писала так: «Крушельницька, безсумнівно, належить до найбільших співачок нашої епохи».
С.Крушельницька в ролі Ельзи з опери Р.Ваґнера «Лоенґрін»
У репертуарі артистки була ще одна ваґнерівська роль, яка викликала щире захоплення публіки – роль Ізольди. 31 січня 1907 р. С. Крушельницька брала участь у прем’єрі «Трістана та Ізольди» на сцені Міланського театру «Ля Скала». Диригував виставою Артуро Тосканіні. Опера пройшла з колосальним успіхом і викликала великий резонанс у Європі. На думку Р. Кортопассі, Ізольда стала другою найуспішнішою роллю в кар’єрі співачки. С. Крушельницька згадувала, що ця роль була особливою для неї: «Ізольда – це постать з легенди, але її пристрастям притаманні глибокі риси. Я, що ніколи не хвилювалася в інших спектаклях, цілком втрачала спокій, коли повинна була співати цю партію».
На виставці в музеї Крушельницької у Львові можна побачити фотографії співачки в різних ролях з опер Ваґнера: Ельзи, Брунгільди, Ізольди; клавіри опер Ріхарда Ваґнера з особистої бібліотеки співачки; оригінальне фото Вагнера; компакт-диск англійської фірми «PERL» із архівними записами арій у виконанні Крушельницької та ін. Дотепер ім’я Соломії Крушельницької постійно зустрічаємо в світовій музикознавчій літературі. Так, на виставці експонується книга німецького автора Юрґена Кестінґа «Великі голоси», у якій вміщена окрема стаття про українську примадонну. Автор пише про неї так: «Одна з найкращих співачок епохи, єдина, хто зумів поєднати ліричну якість звуку з драматичною проекцією».
Наступна група експонатів присвячена постаті Модеста Менцинського (1875-1935). Український співак належав до нечисленної когорти вокалістів, в постійному репертуарі яких були всі опери Ріхарда Ваґнера. Він володів надзвичайно рідкісним голосом: ідеально вирівняним, відшліфованим і вишколеним, особливої виразності якому надавала чітка дикція та чудова драматична експресія. В історію оперного мистецтва М. Менцинський ввійшов як один з найвидатніших та найкращих інтерпретаторів головних партій в операх Ріхарда Ваґнера.
М.Менцинський в ролі Вальтера Штольцінґа з опери «Нюрнберзькі майстерзінґери»
Вокальні студії Менцинський розпочав у Львівській консерваторії (клас проф. Валерія Висоцького); пізніше продовжив навчання у Франкфурті-на-Майні у професора Юліуса Штокгаузена. Німецька школа співу найбільше відповідала його вокальним даним драматичного тенора. В репертуарі співака було понад 50 оперних партій, з них 11 – в операх Р. Ваґнера «Лоенґрін», «Тангойзер», «Парсифаль», «Трістан та Ізольда», «Нюрнберзькі майстерзінґери», «Валькірія». Виступи М. Менцинського завжди отримували найвищу оцінку. На думку музичних критиків: «У нього – повнозвучний, чистий, дуже красивого тембру і широкого діапазону голос, а вокальне дихання таке, що дозволяє йому навіть на найвищих тонах (не кажучи уже про середній регістр) блискуче і торжествуюче протистояти найсильнішому оркестровому натиску. Дикція – зразкова, кожне слово зрозуміле без лібрето, аж до крапочки над “і”. Спів Менцинського переконливо підтвердив його прекрасну вокальну школу і, що особливо слід підкреслити, високий артистизм».
Перший виступ Модеста Менцинського в опері Ваґнера відбувся 3 січня 1903 року в Байройті, в ролі Лоенґріна. Тоді молодий українець співав перед Козімою Ваґнер – дружиною композитора, яка високо оцінила його талант і запропонувала ще деякий час провести на байройтській сцені. Ця подія забезпечила Менцинському велике артистичне майбутнє і сприяла славі найкращого співака, який блискуче виконує важкі героїчні партії в операх німецького композитора.
У 1903 по 1910 рр. М. Менцинський був солістом Стокгольмської Королівської опери, у 1910-1926 рр. – прем’єром оперного театру у Кельні. Одночасно виступав в інших містах Німеччини, а також в Англії, Франції, Італії, Польщі, Данії. Менцинський часто приїжджав у Галичину, співав на сцені Львівської опери (1905, 1907-1909 рр.). Не обмежуючи свого сценічного амплуа основним ваґнерівським репертуаром, артист прекрасно інтерпретував й інші щодо стилю оперні партії. Менцинський став першим українським співаком, якому в 1913 році в Німеччині було присуджене почесне звання «Kammersänger». Ще одну відзнаку він отримав у Швеції в 1909 р. Це – орден Вази, найвища державна нагорода у галузі мистецтва. З 1926 року артист постійно жив у Швеції, виступав як камерний співак та провадив приватну школу співу.
В кінці 1990-х років до фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові зі Швеції були передані матеріали з особистого архіву співака, частина яких експонуються на виставці. В архіві Менцинського, який налічує понад 1000 одиниць збереження, ваґнерівська тематика представлена дуже широко. Це – оригінальні фотографії співака у різних ролях в операх Ваґнера, Патент про присвоєння Менцинському почесного звання «Kammersängеr» (Німеччина, 1913), візитна картка Козіми Ваґнер; портрет співака роботи чеського художника Г. Вачека. Особливу цінність має оригінальна грамофонна платівка фірми «Gramophone Monarch Record», на якій записані арії з опер «Валькірія» і «Зіґфрід» у виконанні М. Менцинського.
Окремий розділ виставки присвячений співачці Ірі Маланюк (1919-2009), яка разом зі своїми видатними співвітчизниками займає достойне місце на світовому оперному Олімпі. Загальне визнання і титул однієї з найяскравіших оперних примадонн другої половини ХХ ст. Іра Маланюк здобула завдяки своєму унікальному голосу – мецо-сопрано широкого діапазону, а також винятковому артистичному обдаруванню і чарівній зовнішності. Впродовж кількох десятиліть про неї писали найкращі музикознавці світу, які зараховували співачку до першорядних виконавиць творів Ваґнера та Моцарта. До сьогодні Іра Маланюк залишається єдиною українською артисткою, яка брала участь у ваґнерівських фестивалях у Байройті.
Іра Маланюк в ролі Бренґени з опери «Трістан та Ізольда»
Вперше у Байройт Маланюк запросив онук композитора Вілянд Ваґнер у 1951 році. За умовами контракту співачка мала тоді виступати у ролях Магдалени в «Майстерзінґерах», Ґрімгерде у «Валькірії» та Другої Норни у «Загибелі богів». Але несподівано, через хворобу співачки Елізабет Гігнген, її попросили виконати нову для неї партію богині Фріки у «Валькірії», на підготовку якої співачка мала лише три години. Незважаючи на усі побоювання та переживання, виступ молодої артистки пройшов чудово. Критики писали: «Іра Маланюк в останній хвилині замінила виконавицю Фріки, тим вирятувала виставу і першорядним виконанням ролі запевнила собі гідний успіх, який прославив її ім’я на цілий світ». Після цього Маланюк запрошували до Байройту ще декілька разів. Востаннє вона виступила тут у 1954 році.
Подиву гідна надзвичайна працездатність артистки. Маланюк майстерно поєднувала талант оперної та концертно-камерної виконавиці. У її репертуарі було понад 100 великих і малих мецо-сопранових партій в операх різних композиторів, зокрема ваґнерівський репертуар був представлений 11 партіями.
Впродовж цілої кар’єри І. Маланюк запрошували на виступи до найвідоміших оперних сцен світу. З величезним успіхом вона співала в театрах «Колон» у Буенос-Айресі, «Ля Скала» у Мілані, «Ля Феніче» у Венеції, «Де ля Моне» у Брюсселі, «Сан Карлуш» у Лісабоні та ін. Довгі роки співачка була провідною солісткою Опер в Ґраці, Цюріху, Мюнхені та Відні. Двічі була удостоєна титулу «Kammersängerіn» – у Німеччині та Австрії, а в 1965 році в Австрії її нагородили «Почесним хрестом знання і мистецтва».
З середини 1970-х років Іра Маланюк присвятила себе педагогічній діяльності, була провідним фахівцем кафедри сольного співу у Вищій музичній школі Грацу. У 1998 році в Австрії вийшла друком німецькою мовою книга її спогадів «Голос серця». На виставці можна побачити фотографії Іри Маланюк, які стали чудовим ілюстративним матеріалом до її Книги спогадів «Голос серця», а також світлини, зроблені в Музеї Соломії Крушельницької кінці 1990-х рр. під час відвідин співачкою Львова.
Із фондів наукової бібліотеки ім. В. Стефаника на виставці «Львівська ваґнеріана» представлені окремі нотні видання оперних творів Р. Вагнера із приватної збірки Модеста Менцинського з монограмами артиста на титульних сторінках видань. Ці матеріали були передані до Львова зі Швеції після смерті співака, згідно заповіту, в кінці 1930-х рр. Виконавицею волі співака була його дружина Клєрі Деґн.
Постановки опер Ріхарда Ваґнера на сцені Львівського театру репрезентують тогочасні афіші, які слугують важливим джерелом інформації для науковців, театрознавців та культурологів. Велику частку експозиційного матеріалу становлять репродукції на ваґнерівську тематику, підібрані ймовірно у 1940-х рр. працівником бібліотеки, відомим українським композитором, диригентом і видавцем Ярославом Ярославенком (Вінцковським). Це – оригінальні фотографії і фоторепродукції Ваґнера, зображення міст і оперних театрів, які пов’язані з життєвим шляхом композитора, шаржі тощо.
Виставка експонуватиметься до 31 січня за адресою: вул. Бібліотечна, 2. Експозиційний зал відчинений у вівторок і п’ятницю з 11 до 16 год.
Данута Білавич, завідувач наукового відділу,
Ірина Криворучка, головний хранитель фондів
14.01.2014