Отож, панове, з кожним днем ми все краще розуміємо ситуацію і можемо осмислювати те, що з усіма нами відбувається.
Що являє собою феномен Майдану?
По-перше, це суспільно-політичне явище, прояв прямої демократії, архаїчна форма давньоруського віча чи козацької "чорної" ради. Оскільки референдум неможливий, українська демократія проявляє себе сьогодні саме так.
По-друге, це національне повстання. Тема внутрішньої окупації висіла у повітрі останніх три роки. Зараз вона наклалася на загрозу окупації зовнішньої, відчувається небезпека втрати національного суверенітету на користь Кремля. Тут ми маємо справу з національним інстинктом виживання, нація стихійно самоорганізовується для простистояння зовнішній загрозі.
По-третє, основою і рушійною силою революції є середній клас – підприємці, люди вільних професій, інформаційники, а також усі ті, хто не потребує патерналістської держави, хто може самостійно дати собі раду і допомогти іншим. Власне, допомогою іншим вони зараз і займаються. Це переважно мешканці міст – сучасна буржуазія, хоча вони є навіть серед селянства. Це соціальний інстинкт. Вони інтуїтивно відчувають, що настав час зміни соціально-економічного порядку. Пора скинути з себе паразитуючих на нас бюрократів, "силовиків" (ментів, СБУ й прокуратуру), а також різні контролюючі і корумпуючі служби й органи. Люди хочуть змінити соціальний порядок. Мирним і демократичним шляхом, але з натиском і стихійною самоорганізацією. І вони готові за це платити – власними коштами, майном, часом, фізичною й інтелектуальною працею.
Поза сумнівом, це революція, це зміна свідомості мас. Ще не факт, що вона закінчиться зміною інституту власності, але вже точно змінить соціально-економічну систему, відносини громадянина – платника податків з державою.
Змінити уряд, президента і взагалі владу – це те, що лежить на поверхні, але цього не достатньо.
Справжньою метою Майдану є новий суспільний договір, який має бути закріплений новою Конституцією нової республіки. Поки політичний клас не усвідомить цього – Майдан не розійдеться, хто би які "команди" йому не віддавав.
На протилежному полюсі протистояння – олігархічний режим, який не має своєї власної соціальної опори, а тому вимушений купувати підтримку люмпенів. За гроші, не за цінності. Люмпени з Антимайдану прекрасно відчувають у чиїх інтересах їх використовують, але цим людям потрібні лише гроші. І відпрацьовують вони лише пайку, не більше. Закінчаться гроші – закінчаться і люмпени. Олігархічний режим Януковича-Азарова-Клюєва інстинктивно шукає для них якісь "ідейні скрєпи", і не знаходить нічого іншого, крім російської міфології, трансльованої в ці "маси" через російську п'яту колону депутатського корпусу Партії регіонів і комуністів. У парку біля Верховної Ради я чув, як пропрезидентську масовку розважали піснею російського гурту "Любе" "Батяня комбат" зі словами: "За намі Рассія, Масква і Арбат". І всю цю національну ганьбу охороняє кордон внутрішніх військ і "Беркут"...
Отож, ми маємо справу з українською національною революцією, яка має буржуазно-демократичний характер і відбувається під антикримінальними гаслами ("Банду геть!" тощо). Політичні переговори чи консультації вести потрібно, але у суспільно-політичному вимірі революція може мати два варіанти продовження: радикалізація через нацьковування люмпена на буржуазію і олігархат або пошук компромісу через новий суспільний договір між буржуазією й олігархатом. У політико-правовому вимірі це означає перехід до парламентської республіки через новий установчий процес, який має завершитися новою Конституцією. Така внутрішня логіка Третьої української революції.
Чому третьої? Бо перша буржуазна і національно-визвольна революція була ще у 1648 році (Богдан Хмельницький листувався з цього приводу з Кромвелем). Вона згорнулася через інкорпорацію потомків козацької старшини у російське дворянство. Друга була у 1917-1920 роках і носила здебільшого селянсько-куркульський характер. Більшовики утопили її в крові та виморили голодом... Третя почалася не зі здобуттям незалежності і кланово-номенклатурної приватизації, а у 2004 році. Щоправда, мільйонери захотіли самі стати мільярдерами, а середній клас не проявив достатньої зрілості й активності, щоб установити новий суспільно-політичний лад. Сьогодні ми маємо завершити розпочате у 2004 році і довести справу до логічного завершення без популізму і популістів. Зате з новою формою національної ідеї – європейською інтеґрацією України і додатковими зовнішніми ресурсами модернізації, які вона нам дає.
Повалення монумента Леніна у Києві зайвий раз ілюструє буржуазно-демократичний характер революції. Це революція цінностей.
09.12.2013