Майдан став суб'єктом української політики. З ним рахуються, до нього прислухаються, можна сказати, що навіть радяться з Майданом. Виникають нові питання: чи зі зміною ситуації Майдан має змінювати тактику? І чи потрібний він у такому форматі, який є сьогодні?
Більшість експертів кажуть, що Майдан в головах людей важливіший за Майдан на вулиці. А отже, жодна політична сила не має права його приватизувати. З Майдану не можна зробити ані політичну партію, ані громадську організацію. Надто велика країна і надто різні люди були на протестах в Києві, щоб їх об'єднати в одну політичну силу. «Майдан — це феномен прямої демократії, він виконав свою основну функцію — скинув режим Януковича. Для нової боротьби слід підбирати нові методи», — переконує політолог Володимир Горбач.
«Майдан цікавий своєю єдністю. Він дозволив співіснувати і діяти різним середовищам, які б ніколи разом не працювали, якби не потреба повалити режим Януковича. Не всі мають бути в активній політиці, активна життєва позиція, набагато важливіша, ніж членський квиток», — вважає аналітик і журналіст Сергій Рахманін. Він певен, що завдяки Майдану українське суспільств зробило величезний крок вперед, змінилося, змужніло. Але не можна зупинити час. Майдан надто різний, щоб його об'єднати в якусь політичну силу. Єдине, що він справді може робити, — контролювати владу.
Багато учасників протестів вважають, що у зв'язку з воєнною інтервенцією в Крим і складною ситуацією в країні бюрократична система почала чинити спротив, відновлюються старі корупційні схеми, до влади повертаються люди, які вміють домовлятися. А це означає, що громадський тиск на владу треба рівномірно розподілити в країні. «Доведеться працювати більше, важче, брудніше. Чистити Авгієві стайні у своєму таборі. Доки чекатимемо, коли закінчиться протистояння в Криму, треба буде знову починати Євромайдан”, — зазначає Отар Довженко, активіст львівського Євромайдану.
Що має зараз вимагати Майдан?
Інший спосіб використати енергію Майдану — долучитися до розроблення проекту необхідних реформ: і економічних, і політичних. Оксана Дащаківська, експерт Комітету виборців України, каже, що процес змін в державі належить почати з ухвалення нової Конституції, адже Основний закон, який діє сьогодні, постійно провокуватиме конфлікти. Експерт підкреслює, що нову Конституцію треба обов'язково ухвалювати на загальнонаціональному референдумі, а перед тим провести широке суспільне обговорення.
Щоб нова Конституція була леґітимною, процес підготовки мусить пройти наступні етапи. Спочатку належить скликати Установчі збори, делеґати від областей та лідери громадської думки мають визначити основні параметри Конституції. Другий етап — створення Конституційної Асамблеї, в якій експерти напрацьовують текст Конституції. Третій етап — референдум; а четвертий — затвердження результатів референдуму в парламенті.
Менше лівого популізму
Ігор Гут, президент Українського бізнес-клубу Develop Your Business вважає, що уряд мусить здійснити низку непопулярних економічних реформ. Майдан в цьому, як не дивно, має йому допомогти. Запорука успішних реформ — розуміння їхньої необхідності й неминучості. Через два місяці в Україні відбудуться президентські вибори, а восени — найпевніше, парламентські. Ліберальні реформи — це затягування паска, зменшення соціальних виплат, підвищення пенсійного віку. Політики на це підуть неохоче, тож Майдан, на думку експерта, має перерости в загальнонаціональний діалог-пояснення.
Ігор Гут каже, що зараз як ніколи потрібна консолідація суспільства. По-перше, необхідно стабілізувати політичну ситуацію: відновити авторитет влади, припинити беззаконня та сепаратиські заклики. Інвестиції люблять спокій, і про це мають пам'ятати всі учасники політичних протистоянь. Друге завдання, над яким має працювати уряд, — це стабілізація макроекономічних процесів (позики, курси валют, банківська сфера). Уряд зобов'язаний надіслати позитивні меседжі споживачам та інвесторам.
Громадськість також треба залучити до проведення реформ. Наприклад, до радикальної боротьби з корупцією. Доки є сприятлива атмосфера, Майдан зобов'язаний не дати чиновникам відновити корупційні схеми. Ірина Бекешкіна, директор фонду «Демократичні ініціативи» вважає, що багато українців не розуміють потреби в реформах. У решти розуміння необхідності обмежень залежатиме від того, чи почне нова влада з себе. Проте, зазначає соціолог, якщо нова влада зможе зупинити корупцію, то отримає необхідний вотум довіри для реформ.
Але навіть боротьби з корупцією не досить. Майдан має вимагати встановлення рівних правил гри для усьго бізнесу. «Країна потребує ліберальних реформ. Політикам слід зупини популізм і рух у напрямку лівого соціалізму. Майдан повинен стати ситом, який відсіює популістів, непрофесіоналів, людей, які хочуть швидкої слави. Для більшості людей ліберальні реформи важкі, але пройти через це умовне чистилище все одно потрібно», — вважає Ігор Гут.
На цьому наполягає і Баррі Хебб, канадський економіст, який останні роки живе в Одесі. Проблеми перехідних економік, каже експерт, полягають в тому, що вони не цілком знають, чого хочуть. Спочатку треба поставити правильну мету. Наприклад, не як потрапити у Топ-10 рейтинґових списків від Світового банку, а як зробити людей багатшими? Якщо уряд справді боротиметься з корупцією, то тільки цей невеликий крок потягне за собою реформи в усіх галузях. «Дивіться, що роблять в інших країнах. На Сході, на Заході — не має значення, в якій частині світу. І з мудрістю пристосовуйте до своїх умов», — каже експерт.
Суддям суд
У квітні 2013 року тільки 7% українців довіряли судам (за даними Центру ім.Разумкова). Режим Януковича використовував суди для узаконення свого беззаконня: скасування конституційної реформи, рейдерські захоплення підприємств, переслідування опозиції — все це робили руками суддів.
Павло Петренко, новий міністр юстиції, 1 березня зареєстрував закон «Про відновлення довіри до судової системи України». Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської спілки, вважає, що цей крок нічого не змінить, поки в українців не буде реальної поваги до правосуддя. «Політики і суспільство звикли, що суддями помикають, їх зневажають, вважають найбільш корумпованою гілкою влади. І це, на жаль, дуже часто правда, але це потрібно змінювати», — вважає правозахисник. І наполягає, що потрібно допомогти суддівському корпусу самому очиститися від хабарників і некомпетентних людей.
Микола Мельник, доктор юридичних наук, експерт з правових питань Центру ім. Разумкова, переконаний, що суддів, які зловживали правом судити, — виконували незаконні вказівки голови чи «куратора» згори, діяли з міркувань особистої користі, виявили професійну некомпетентність, — треба усунути. На його думку, щоб очистити судову систему, вистачить декількох кроків.
По-перше, повністю оновити персональний склад Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Ці органи сформували спеціально під режим Януковича, через них добирали «вірних» президенту людей.
По-друге, звільнити Сергія Ківалова з посади голови парламентського Комітету з питань правосуддя, він є одним із символів режиму Януковича, від 2004 року і до сьогодні. Якщо його залишити на цій посаді, вважає експерт, в судовій системі залишиться все як є.
По-третє, звільнити усіх голів судів, яких призначили після 30 липня 2010 року. Після т.зв. «судової реформи» суддів призначали за принципом особистої відданості й абсолютної лояльності режиму Януковича.
По-четверте, виявити, звільнити з посад і притягти до юридичної відповідальності суддів, які зловживали правом судити. Люстраційну перевірку мають пройти ті, хто ухвалював вироки опозиційним політикам, учасникам протестних акцій, забороняв проводити мирні зібрання. Зокрема, це стосується до тих суддів, рішення яких Європейським судом з прав людини визнані такими, що суперечать Європейській конвенції з прав людини.
Правознавці погоджуються, що без спеціального люстраційного органу не обійтися. Бо судова система не готова до радикального самоочищення. «Майдан повинен підключитися до процесу люстрації суддів — для відкритості та об'єктивності цього процесу. Сьогоднішні тенденції свідчать, що у судовій системі не відбудеться істотного оновлення. Власне, як і у всій державній владі», — каже Микола Мельник.
Електронний уряд — в маси
Олег Рибачук, громадський активіст, колишній народний депутат України, каже, що головне завдання, яке стоїть перед Майданом сьогодні, — контролювати діяльність уряду. «Єдине, чого боїться система і проти чого вона не вистоїть, — це прозорість і підзвітність», — підкреслює політик.
Він наголошує, що треба обов'язково вдосконалити систему державного управління.
По-перше, прийняти новий закон про державні закупівлі, який вимагає тендеру і прозорої звітності. Якщо вдасться знищити тендерну мафію, в бюджет повернуться мільярди гривень.
По-друге, ввести систему електронного урядування, завдяки чому можна зменшити побутову корупцію й дати доступ до рішень, які ухвалються органами державної влади.
По-третє, внести зміни до законів, які блокують доступ до публічної інформації.
Майдан і політики
Історик Ярослав Грицак вважає, що зараз суспільство мусить вимагати від політиків чіткого плану дій, час на декларацій минув. Майдан сформував консенсус у розумінні того, що гірше вже не буде, реформи потрібні негайно, занадто велика ціна заплачена за цей шанс. Кожний кандидат, який хоче стати президентом, кожна партія, повинні мати умовні «три листки реформ». А суспільство має оцінювати політиків не за їхній популізм, щиру патріотичність, а за волю до змін.
Підтримає чи не підтримає Майдан нового президента, залежатиме успішність реформ. Якщо кандидати не почнуть серйозну розмову з Майданом, виникне ситуація, що всіх, кого призначатимуть в реґіони за партійними квотами, громадські активісти бойкотуватимуть. Оксана Дащаківська каже, що українське суспільство змінилося, а політики — ні: «У нас інші цінності, стратегія розвитку держави, тож майбутніх конфліктів, швидше за все, не уникнути». Сергій Рахманін сподівається, що опозиція все-таки висуне єдиного кандидата на президентських виборах, і він буде озвучений як кандидат Майдану, але це малоймовірно. Найголовніше, кажуть експерти, щоб після президентських виборів, вже новому голові держави не довелося силою вирішувати проблему Майдану.
З власної історії знаємо, що Майдан можна «злити», якщо залишити його таким, яким він є сьогодні — музеєм, меморіальним комплексом, пам'ятником важкої перемоги. Майдан можна використати для контрпропаґанди революції, якщо дати можливість «міським божевільним» виголошувати свої «геніальні плани». А можна постаратися використати його енергію для подальшого вдосконалення країни. Заради чого він, в принципі, і зібрався.
Матеріал підготовано у рамках ІІ Школи міжнародної журналістики «ЄС ← Україна → Росія: що далі?». Організатор — Школа журналістики Українського католицького університету за підтримки Міністерства закордонних справ Данії та консалтинґової компанії NIRAS.
24.03.2014