Збільшення споживання продуктів харчування в Китаї штовхає угору ціни на них в цілому світі
Вони є джерелом більшого благополуччя для мільйонів бідняків в країнах, які їх найбільше продукують. Ні: збільшення їх споживання в Китаї та інших азіатських країнах штовхає ціни на них угору, життя дорожчає і всі ми стаємо біднішими. До того ж їх нестримне споживання становить загрозу виживанню планети. Навпаки: воно є джерело прогресу та глобальної економічної стабільності. Ні! Нестабільність цін на них завдає великої шкоди економіці… Це лише деякі суперечливі твердження з тих, що їх часто роблять стосовно сировинних товарів: корисних копалин, рослин, вуглеводнів та іншої сировини, споживання та ціни на які стрімко зросли за минуле десятиліття. Від цін на них залежить, скільки нам коштуватимуть харчі. І їх коливання можуть занапащати уряди, створювати велетенські капітали чи спричиняти радикальні зміни у тому, як розподіляється вага між країнами.
Наприклад, немає сумніву, що те, що сталося між 2000 та 2010 рр. із ринком цих продуктів, змінило світ. Експортерам сої, заліза, бавовни, олії, міді, пшениці, нафти, деревини та багатьох інших сировинних товарів велося добре. Вони продають більше і за вищими цінами, і деякі з них – як от Бразилія чи Малайзія – скористалися з цих більших надходжень для того, аби поліпшити умови життя мільйонів своїх найубогіших жителів. У свою чергу, це зростання попиту головним чином зумовлене прискореним економічним зростанням Азії, особливо Китаю та Індії, країн, де проживає 37% земного населення. Наприклад, впродовж останніх п’яти років імпорт сільськогосподарської продукції Китаєм щороку зростав на 23%.
Останнім часом серед експертів широко розповсюдилася ідея про те, що сировинні ринки переживатимуть глибокі зміни, а це в свою чергу призведе до помітних змін у світовій економіці та політиці. Аргументом є те, що даний етап «суперциклу сировинних товарів» завершується. Ці суперцикли є періодами високих цін, які тривають від 15 до 20 років і повторюються з певною регулярністю останні 150 років. Наприклад, у попереднє десятиліття середня ціна на сировину подвоїлася. Це підвищення контрастує з тим фактом, що впродовж ХХ ст. ці ціни (з урахуванням інфляції) падали в середньому на 0,5% кожного року (незалежно від того, що були також періоди, коли ціни зростали). Однак між 2000 та 2012 рр. відбулося не лише різке зростання цін на сировину, крім того їх коливання були утричі сильнішими, ніж ті, які мали місце у дев’яності. І проявом цієї волатильності є те, що за останні два роки ціни перестали зростати. За першу половину цього року світовий індекс цін на сировину впав на 10,5%, а на певні метали – міль, алюміній чи нікель – знизився аж на 20%. Той факт, що китайська економіка вже не розширюється з тією самою швидкістю, є однією з причин падіння цих цін, як і анемічний стан економік Європи та низьке зростання економіки Сполучених Штатів.
Утім, несподіванкою є те, що незважаючи на фактори, які зменшують попит на сировину, ціни в середньому утримуються на тому ж рівні, що й у 2008 р., коли розпочалася світова економічна криза. Згідно з нещодавнім дослідженням, проведеним McKinsey Global Institute, сповіщення про кончину цього суперциклу є передчасним. Ціни залишатимуться високими. І причиною цього разу буде не інтенсивність азіатського попиту, а зростання собівартості виробництва цих основних товарів. Це зростання собівартості у свою чергу зумовлене різними факторами: починаючи від кліматичних змін, які порушують цикли збору урожаїв чи збільшують частоту та інтенсивність посух та повеней, і закінчуючи політикою обмеження експорту сільськогосподарської продукції деяких країн-виробників. Також матимуть свій вплив більша частота страйків, активність селянських общин та суспільні протести, а також той факт, що за даними McKinsey Global Institute виробники змушені діяти у щораз більш віддалених та диких місцях і застосовувати дорожчі технології. Поганою новиною є те, що у найближчим часом ціни на продукти харчування помітно не знизяться. Добра новина – ці високі ціни є колосальним стимулом для винайдення технологій, які їх знизять.
Мойсес Наім, венесуельський письменник, економіст і аналітик, асоційований експерт програми з міжнародної економіки Фонду Карнеґі за міжнародний мир
Moisés Naím
¿Pagaremos menos por la comida?
El País, 9.11. 2013
Зреферувала Галина Грабовська
20.11.2013