З Ангелою Меркель нещодавно сталися дві важливі речі. Про першу довідалися всі, і вона спричинила різку світову полеміку. Про другу стало відомо небагатьом, і вона не отримала великого розголосу — утім, саме вона заслуговує на більшу увагу через велетенські наслідки для міжнародної безпеки.
Розпочнімо з першої. Канцлер розлючена. Настільки, що аж телефонувала Баракові Обамі, аби дорікнути йому за те, що його розвідувальні служби прослуховували її телефонні розмови. Пізніше Меркель заявила, що стосункам між двома країнами завдано серйозної шкоди.
Вона не єдина, хто розлючений на Обаму. Ділма Руссефф, її бразильська колега, скасувала державний візит у Вашингтон, коли дізналася, що США за нею шпигували. Розгніваний також французький президент Франсуа Олланд. І прем’єр-міністр Італії Енріко Летта. Останній висловив обурення, дізнавшись, що розвідувальні служби США та Великої Британії прослуховують телефонні лінії Італії: «Неймовірно і неприпустимо, аби відбувалися такі шпигунські дії».
Справді? Неймовірно і неприпустимо? Неприпустимо – так, та аж ніяк не неймовірно. Те, що за главою держави шпигують, так само ймовірно, як і те, що він – чи вона – шпигує як за своїми суперниками, так і за своїми союзниками. Чи упевнені ми в тому, наприклад, що Барак Обама винен більше, ніж його колеги в Росії чи Китаї, або будь-який інший глава держави, який має в своєму розпорядженні технологію, яка дозволяє дізнатися, що кажуть сильні цього світу, коли говорять по телефону чи відправляють електронну пошту?
Відмінність полягає в тому, що в даному випадку набуло розголосу те, про що всі знали, та прикидалися, що їм це невідомо. Велетенським ефектом Wikileaks та викриттів Едварда Сноудена стало те, що лицемірство вже перестало бути зручним інструментом у міжнародних відносинах. Саме це є тезою чудової статті, яку Генрі Фаррелл та Марта Фіннемор нещодавно опублікували журналі Foreign Affairs. Усі уряди світу на публіці дотримуються позицій, від яких відмовляються в приватному порядку. Ба більше – всі уряди знають про своїх союзників те, чого не можуть визнати публічно. Одкровення Меннінга та Сноудена спричинилися до того, що зараз урядовцям більш ризиковано говорити публічно одне, а приватно робити інше. Чи казати, що вони про щось не знають. Меркель, Руссефф та інші лідери, які обурилися тим, що за ними шпигують, знали про це. І тепер не зможуть це і далі приховувати.
Однак усе це не матиме таких наслідків, як те, що сталося з Ангелою Меркель 15 вересня у Дрездені. Тієї неділі канцлер брала участь у передвиборчому заході під відкритим небом. Разом з нею на сцені знаходилися інші високі посадовці, включно з міністром оборони Томасом де Мезьєром. Усе йшло, як належиться, аж доки не почулося деренчання і не з’явився невеличкий дрон, дистанційно керований літальний апарат. Пристрій направився прямо до сцени і за кілька метрів від канцлера розлетівся на шматки. На фото з тієї події в Ангели Меркель приголомшена посмішка, а в її міністра оборони – крижаний погляд.
Що трапилося? Відповідальність за те, що сталося відразу ж взяла на себе Піратська партія і один з її керівників пояснив, що то був спосіб пояснити канцлерові та міністру, як почувають себе люди, коли за ними стежать безпілотники. Таким чином вони хотіли викрити нагляд німецької держави за своїми громадянами. Дроном управляв 23-річний молодик, який при затриманні пояснив, що його метою було зробити фото Меркель при допомозі фотоапарату, встановленого на безпілотнику.
Наслідки цього є однаково очевидними і страхітливими. Що б сталося, якби цей дрон замість камери був начинений вибухівкою? Зараз, коли з’являється все більша кількість дронів різної вартості та розмірів, як запобігти тому, аби вони потрапили до рук безрозсудних вбивць чи терористів? А якщо вони стануть популярними як знаряддя гарантованого вбивства на стадіонах чи в людних місцях?
Двома найбільш перетворюючими військовими пристроями ХХІ ст. є саморобні вибухові пристрої, такі звичні та смертоносні в Іраку чи Афганістані, та дрони. Поєднання цих двох технологій може призвести до того, що саморобна вибухівка замість того, аби вибухати на курних шляхах віддалених країн, почне падати з неба у найбільших містах світу.
Саме начинений вибухівкою кустарний дрон в руках убивці повинен турбувати вас найбільше, пані Меркель, а не те, що ваш телефон прослуховують шпигуни.
Мойсес Наім, венесуельський письменник, економіст і аналітик, асоційований експерт програми з міжнародної економіки Фонду Карнеґі за міжнародний мир
Moisés Naím
Los dos accidentes de Angela Merkel
El País, 26.10. 2013
Зреферувала Галина Грабовська
31.10.2013