На початку вересня 2013 року, в рамках програми «Польща – почесний гість Форуму видавців», Львів приймав у стінах Національного університету лекцію сучасного філософа, соціолога, есеїста Зиґмунта Баумана. Ця зустріч нагадала мені першу відкриту лекцію Баумана, яку я відвідала у 2011 році у Вроцлаві. Тоді, під час Європейського конгресу культури, він ділився роздумами про історичну унікальність Європи і про те, що щільне територіальне сусідство спонукало народи постійно вести переговори та йти на компроміси. Новий виклик, за словами Баумана, Європа отримала в період, коли народи все більше міґрують, і політичне майбутнє Європи безпосередньо залежить від діалогу та зближення “етнічних архіпелагів”.
Згаданий Європейський конгрес культури не лише урочисто розпочав рік головування Польщі в Європейському Союзі. Він започаткував серію вагомих подій, які щороку збирають у Польщі представників культурного, політичного, економічного сектору якщо не зі всього світу, то однозначно з цілої Європи. У 2011 ще однією знаковою подією став Конгрес культури Східного Партнерства, який відбувався у Любліні. 2012-го року культурні проекти зустрічали Варшава, Познань, Вроцлав та Гданськ (у рамках чемпіонату Європи з футболу). У 2013 у Любліні вже вдруге відбувся Конгрес культури Східного партнерства, а разом із ним мистецький Конгрес Ініціатив Східної Європи. Окрім того, великим поштовхом для країни загалом та для 5 польських міст зокрема (Катовіце, Люблін, Гданськ, Варшава, Вроцлав) став конкурс на здобуття титулу Європейської столиці культури.
Фото: http://www.culturecongress.eu
Усі ці події послідовно втілюють стратегію культурної дипломатії Польщі. Цей вид громадянської дипломатії передбачає обмін між народами та націями інформацією, ідеями, мистецькими та культурними (по)діями задля налагодження порозуміння та міжкультурного діалогу. Такого роду дії зорганізовані не як альтернатива економічним чи політичним відносинам, а спрямовані на їхнє підсилення. Це мистецькі, культурні, ІТ та інші види активностей, що встановлюють міжнародну співпрацю, побудовану не на візитах офіційних делегацій, а на представленні багатогранного потенціалу країни.
Окрім великих подій з численними учасниками, ще одним проявом такого діалогу є проведення програм обмінів та ознайомчих візитів. У 2013 році Муниципалітет Варшави у партнерстві з місцевою громадською організацією вже вдруге провели двотижневу “Академію культурної дипломатії”. До участі були запрошені 20 учасників - менеджерів громадських культурних організацій, а також управлінці з департаментів туризму та міжнародного співробітництва з України, Білорусі, Молдови та Грузії. Програма розпочалась з відвідин згадуваного вже Конгресу в Любліні. Іншими складовими Академії були освітня програми (тренінги) та, власне, візити менеджерів культури та управлінців з країн Східного партнерства до польських інституцій.
Фото: Андрій Артим
Про участь у Конгресі варто говорити окремо, але… Якщо коротко, то його координатори врахували уроки попереднього, і цього року зробили Конгрес на порядок яcкравішим, більш насиченим та динамічнішим. Особливо добре, на мою думку, спрацювало поєднання дискусій довкола культурної політики, розвитку культурних інституцій та трансформацій публічного простору з мистецькою складовою - театральними перформансами, інсталяціями, виставками, концертами в рамках Конгресу Ініціатив Східної Європи.
Другий етап “Академії культурної дипломатії” був, напевно, не настільки затребуваним, адже критеріями відбору до участі у програмі були проекти та досвід учасників, та і загальні перші лекції про основи міжнародної співпраці, проектний менеджмент, PR та комунікацію були мало для кого актуальними. Принаймні, у формі півторагодинних зустрічей. Хоча тренери та інституції, запрошені читати вступні теми, мають цікавий профіль. Пьотр Партика з “Pracowni Szumu” запропонував коротку презентацію щодо вибору тактики в комунікаційному дизайні. Ян Каспшицкі з “Creative Hub Group” презентував використання онлайн-платформи для краудсорсингу ідей задля розвитку певних комерційних брендів. Агата Етманович розповіла про підходи в роботі з аудиторіями, які вони використовують в “Rozwoj widowni”. Через інтерактивні ігрові методи Вітек Хебановський з “Fundacji Inna Przestrzen” презентував комунікацію між командою та методи командної роботи. На жаль, зважаючи на формат зустрічей, про ці організації учасники змогли дізнатись більше із їхніх вебсайтів, аніж протягом зустрічей.
Значно більш ефективним і вартим уваги був фінальний етап Академії – візити до польських організацій культури різного підпорядкування. Учасники відвідали мистецькі центри та музеї, такі як “Zacheta”, Центр сучасного мистецтва “Zamek Ujazdowski”(програма мистецьких резиденцій), Музей сучасного мистецтва та Музей історії польських євреїв; муніципальні інституції, зокрема департамент культури м. Варшава; організації, які працюють з громадами – Центр підтримки розвитку громад C.A.L., Асоціацію творчих ініціатив “ę”, Ініціативна групу в районі Żoliborz; інституції, які організовують навчальні програми для менеджерів культури різних галузей.
Попри індивідуальні зацікавлення учасників, найбільш сильні враження від побаченого та почутого стосувались двох основних напрямків: вишколеність кадрів та розвинена інфраструктура. У всіх інституціях учасників зустріли молоді менеджер(к)и, з чудовим знанням англійської і з відчутною впевненістю у тому, про що розповідають. Інколи це мало дещо негативний ефект – польські інституції представляли свій досвід, але можливості для зворотного діалогу не було. Однак такий формат був радше винятком, аніж правилом. Зокрема, працівниці Інституту ім. А. Міцкевича, а також Фонду розвитку інформаційного суспільства, не лише якнайповніше відповідали на запити учасників Академії, але й надіслали поштою всю інформацію, яку не змогли надати під час зустрічі.
Щодо питання інфраструктури, то протягом останнього десятиліття більшість державних чи муніципальних організацій отримали чималі дотації та можливості для розвитку (починаючи від будівель та завершуючи необхідною технікою). З іншого боку, одним із найяскравіших вражень стало приміщення Музею сучасного мистецтва, розташованого у колишньому магазині меблів. Ця будівля не належить державі, тому Музей її орендує і очікує на нову, спроектовану спеціально для них (попередньо вона мала б бути здана в експлуатацію в 2019 році). Працювати в теперішньому просторі кураторам зовсім нелегко, оскільки вони не мають права вносити жодних змін (наприклад, перемальовувати стіни чи добудовувати нові тимчасові конструкції). Разом з тим, на фоні практично ідентичних новочасних культурних центрів, побачених у Варшаві, це приміщення, напевно, єдине мало свою неповторну ідентичність.
Об'єкт "Slavs and Tatars", PrayWay (2012) у Музеї сучасного мистецтва. Фото -- Олексій Шинкаренко.
Що ж стосується візитів до громадських організацій, то висновки подвійні. З одного боку, вони отримують значну підтримку від міста – як, наприклад, оренда приміщень за помірними тарифами. Але разом з тим, продовжують працювати в умовах нестабільності: усі програми фінансування та домовленостей з містом визначаються лише на один рік.
Програма з культурної дипломатії дозволяє проаналізувати можливості, які відкрились перед Польщею протягом останнього десятиліття. Багато з побаченого співпадає з тенденціями, помітними зараз і в нашій країні. Але, на відміну від України, Польща (а також багато інших держав) працюють в напрямку налагодження співпраці через підсилення ролі “культурних посольств”, таких як Польський Інститут, Британська рада чи Французький Альянс. Тоді як Україна залишається країною талановитих та впливових “послів”, але державою без посольства.
22.10.2013