Перед нами дуже актуальне життєве питання: якщо Україна вступить, зблизиться до Західньої Европи, вона в небезпеці стратити духовні цінності, якими ми жили впродовж століть і якими хочемо продовжувати жити.
Так, одним словом, нас страшать ті, хто не хоче, щоби ми зближувались до Західньої Европи, нас страшать: ось – зблизимось і перестанемо бути християнами. Так, коротко сказавши, є той страх, яким хочуть нас застрашити, відохотити від зближення до Західньої Европи. І тепер прошу кожного застановитись, чи справді такий закид достатньо оправданий, і чи справді повинен би він нас здержати, знеохотити зблизитись, краще духовно – головно, в перш усього, духовно – об’єднатись із Західньою Европою.
Нема сумніву, що в Західній Европі сьогодні не все може так гарно розвиватися, як би хотілося. Отже, здавалобись, що є певне оправдання страшити нас. Але: як справді виглядає Західня Европа? Може гляньмо не тільки на сьогодні, бо сьогодні це є, можна сказати, продовження певного періоду, певних подій, певних течій, які відбувалися впродовж минулого століття, минулих сто років. В Европі минулих сто років створились дуже небезпечні, можна сказати, течії, диктатури: диктатура гітлєрівська націонал-соціалістів, диктатура італійська – дуче Муссоліні (фашизм) і комунізм. Що сталося? Три дуже небезпечні, жахливі, можна сказати, диктатури.
Але Західня Европа, яка витворила оці напрями, вона також знайшла у собі силу їх позбутися. Німеччина – головно Німеччина – позбулася гітлєризму (націонал-соціалізму). До дуже, так би сказати, основ за останніх 50 років. Те, що характеризувало Німеччину в гітлєрівських часах, перестало бути тривогою, перестало існувати. Щось подібне сталося і з фашизмом в Італії. В 20-х роках Муссоліні почав цей рух, але він також перестав існувати. Як це сталося, що ті дві диктатури так основно зникли? Завдяки чому? Хто позбавив їх існування?
Люди. Народ, серед яких ці жахливі диктатури розвивались. І навіть комунізм, який ще є, існує в деяких країнах, в Західній Европі перестав бути справді рушійною силою. Навіть народи, які були, можна сказати, з одної сторони творцями, а з другої – жертвами комунізму зуміли позбутися тої жахливої системи. Я це згадую, бо сьогодні також існують в Західній Европі певні течії, головно морального характеру.
І нам кажуть, що зближаючись до Західньої Европи, ми обіймаємо, принимаємо оті течії, які є властиво руйнівними для суспільства взагалі і також і були б руйнівними для нас, якщо би ми їх прийняли. Цитують, об’єктивно цитують, що, скажімо, в Франції французький парлямент прийняв закон, який дозволяє одностатеві спілки, навіть називають їх подружжями. Ну справи, справді, виглядали б небезпечно. Це не жарти. Але є певний факт, який чомусь нерадо цитують, а саме: що у відповідь на таке рішення парляменту півтора мільйона громадян Франції протестували на вулицях французьких міст. Одним словом, так – їхній парлямент так це прийняв, але їхній парлямент не є остаточне слово про стан душі Франції і французького народу. Тих півтора мільйони, що вийшли на вулиці, запротестували, вони засвідчили про стан, духовний стан французів.
Щось подібного сталося в Італії, де старались заборонити взагалі згадувати Бога в державних школах, не тільки релігійні символи, а глибше й дальше, щоб взагалі виключити Бога зі шкіл. І проти того не тільки Церква в Італії, але нарід запротестував.
Я згадую ці факти, бо нема потреби заперечувати, що існують погані течії в Західній Европі. На жаль, та Европа, яка виросла на християнських засадах, на духовних цінностях найвищого розряду, що ця Західня Европа має такі прояви. Але, з другої сторони, не можна забувати, що цей нарід, ці народи, які століттями плекали і розвивали, і росли на дуже здорових християнських засадах, на тих, найвищого ряду духовних цінностях, що вона настільки має в собі духовної сили сьогодні, як і за останні, як я згадав, сто років – але і сьогодні має,– що не треба надмірно боятися.
Не кажу, що маємо обнимати все те, що принимає Західна Европа. Ми мусимо бути критичними – глядіти з відкритими очами і відкритими розумами на те, що діється. Але абсолютно не треба попадати в якийсь шок, в якийсь надмірний страх – немовби зближаючись до Західньої Европи ми зближаємось до нашої духовної руїни. Якщо вони мають ще духовну силу (а цього доказ є), щоби не дати себе підкорити таким духовним поганим течіям, то ми, зближаючись до Европи і роздумуючи критично над тим, що діється, і належно розцінюючи те, що є справді духовно цінне від того, що є небезпечне, не маємо потреби боятися, боятися до такої міри, щоби взагалі заперечити всяке зближення до Західньої Европи.
Думаю, що сьогодні, якщо спокійно, об’єктивно приглянемось тому, що діється в Західній Европі, серед народів різних країн як там духовне життя відбувається і тримається, і, навіть, росте – ми, якщо будемо шанувати оті духовні цінності, які є в нашому народі, не маємо абсолютно причин до страху.
