Політичні протести й постпанк: інтерв’ю з гуртом Heavenphetamine
30 березня у Львівському артцентрі «Дзиґа» відбувся виступ японського гурту Heavenphetamine. Бенд — музичний проєкт Хірокі (вокал, клавішні, синтезатори) та Сари (ударні, вокал), що працює з музикою гібридного стилю. З початку повномасштабного вторгнення гурт активно підтримує Україну та періодично відвідує її з перформансами.
Окрім концерту відбулося цікаве спілкування з музикантами, що дозволило дізнатися більше про їхню творчість і діяльність в Україні.
— Розкажіть докладніше про історію створення гурту. Як він утворився? Яка ідея передує назві «Heavenphetamine»?
Хірокі: Ідея створити гурт прийшла нам ще в Японії 7 років тому. Ми вирішили втілити її в життя і створили прототип бенду, у якому ми грали інді-поп. Нам просто подобалося робити те, що ми робили. Однак із часом, як відбувається в усіх гуртів, довелося замінити декількох членів гурту,— і згодом концепт, який ми хочемо донести до публіки, змінився теж. Насамперед ми почали виконувати те, що й тепер — музику, близьку до постпанку, хоча якимось чистим стилем нашу музику окреслити не можна. Ми змішуємо жанри, щоб звучати не як хтось, а як ми. <…> Щодо назви — вона виходить з ідеї, яку ми вкладаємо в наше мистецтво. Ми хотіли, щоб наша музика стала для слухача своєрідним «наркотиком для мозку» — речовиною, що робить когнітивні можливості активнішими, а людину — щасливішою. Отже, почалися пошуки такої словесної комбінації, яка б могла передати це і в імені. Ми шукали, як поєднати слова heaven (від англ. — рай) і dopamine (від англ. — допамін) — і, зрештою, виникла ось така гра слів.
— Ваша творчість — дифузія різних, подекуди навіть зовсім, на позір, протилежних стилів. Це краут-рок, пост-панк, джаз, техно, доповнені японською тематикою. Розкажіть, яка музика вам подобається і надихає на створення власної?
Хірокі: Рок-н-рол — це базова для нас музика, яку ми слухаємо ще з дитинства. Але, звісно, цим стилем наш слухацький смак не обмежується. Рівноцінно нам подобаються й джаз, техно, інді й альтернативна музика. Однак найбільше вплинув на нас саме манчестерський постпанк пізніх 80-х, зокрема такі виконавці, як Happy Mondays та Joy Division.
Сара: Поміж інших виконавців, які нам подобаються, — американський рок-гурт LCD Sound System та багато інших легендарних артистів. Щодо музикантів з Японії — нам дуже подобається ді-джей Yazi. У нього цікава творчість. Ми стежимо й за японським психоделічним роком, панком та іншими стилями. Однак не думаю, що хтось робить щось подібне до нашої музики (сміється).
— Ви багато контактуєте з українськими музикантами. Зокрема — долучалися до джемів із ними та колаборацій в альбомах. Отже, цікаво дізнатися, що з місцевої музики вам подобається?
Хірокі: Мені близько те, що зараз робить гурт Mushroomonion. Якось нам поталанило зустрітися з виконавцями в Харкові. Ще нам подобається те, що тепер робить андерграундний саксофоніст Андрій Бармалій. До речі, про джеми — це саме те, як я пишу музику. Ми джемимо разом, я записую — і народжується трек.
— Ви переїхали з Японії до Картвелії. Це досить велика відстань, яку важко долати. Ба більше, політичний контент аж ніяк не мотивує вибрати цю країну для проживання. Що змусило вас це зробити?
Сара: Нам просто кортіло виїхати з Японії. (сміється) Проживання там трохи тисне. Зокрема через культ перепрацьовування до смерти. У прямому сенсі. Отже, спочатку ми планували переїхати до Австралії. Однак у період глобального карантину зробити це було практично неможливо. Тож наш друг, що проживав у Картвелії, порадив нам вибрати цю країну. Там ми й зупинились — і нам сподобалося.
Хірокі: Ми свідомі щодо політичних протестів у Картвелії. Зрештою, ми теж були на них. Це було цікаво. Звісно, трохи неприємно, коли газ і пальне летять тобі в лице. Однак загалом було враження, що це одна велика вечірка. Це зовсім суперечить здоровому глузду середньостатистичного японця: нас би такі обставини пригнічували. Зрештою, я помітив, що люди в Картвелії і в Україні — це зовсім не злобливі песимістичні люди. Ви вмієте жити й радіти всупереч будь-яким негативним обставинам, навіть геноциду. Це трохи не вкладається в голові. Цього нам треба у вас повчитися.
— З початку повномасштабного вторгнення ваш гурт свідомо приїжджає в Україну й підтримує її. Хочеться довідатися, чи вплинув досвід перебування в нас на вашу творчість?
Хірокі: Звісно, ці події змушують переосмислити творчість. Зрештою, ця війна похитнула не лише європейську спільноту. Російська армія чинить злочини проти людства загалом. Дехто цього не розуміє, адже на телебаченні новини про вторгнення висвітлюються в одному потоці з новинами про якісь банальні речі на кшталт «що поїсти сьогодні». Японці — люди, що в минулому були колонізаторами, а нині перебувають в географічній ізоляції. Аж так глибоко впливу російської агресії вони здебільшого не відчувають. Усе ж потрібно побути в епіцентрі бодай трохи, щоб зрозуміти епохальність того, що тут відбувається. <…> Я написав багато текстів про війну. П’ятого січня в нас був реліз альбому «冬の太陽が照らす死と真 The Sun On A Winter Day», у якому ми рефлексуємо про це. (Почитати та послухати можна тут).
— Пам’ятаю анонс вашого виступу в Сумах — місті, розташованому всього за 30 кілометрів від кордону з росією. Мене тоді вразило, що виконавцям з Японії цікаво приїхати в місто, що потерпає і від обстрілів, і від культурної стагнації. І це в той час, як деяким європейцям страшно їхати бодай у Львів. Як вам досвід виступів у небезпечних зонах?
Хірокі: Насправді страшно. Та й кому було б не лячно? І це цілком нормально. Однак приїжджати туди з концертами того вартує. Принаймні тому, що люди, які живуть на прикордонні, так само заслуговують на мистецтво. Зрештою, у мешканців цих міст неймовірна енергетика. Чи то з відчаю, чи то з любови до життя від них дуже багато віддачі на перформансах. Це трохи парадоксально, але це саме те, про що я вже говорив раніше — вміння цінувати життя і творити мистецтво в таких обставинах. Зрештою, це все, що лишається робити: вибору немає.
P.S. У кожному інтерв’ю для локальних медіа виконавці відзначають, що люблять Україну і збираються приїжджати до неї ще не один раз. Нині Heavenphetamine — у турі Європою. Однак можна очікувати на повернення їхньої музики на українську сцену вже влітку.
Розмовляла Вікторія Майсун.
09.04.2025