Дмитро Кацал: “Поезія має бути поруч – її потрібно чути, читати, цитувати. Наш проєкт – це ще один спосіб зустрічі з нею”
«Дударик» – легендарна хорова капела, що вже понад 50 років зберігає й переосмислює традиції українського хорового мистецтва. Її звучання захоплює слухачів по всьому світу, а концерти стають подіями, які залишають слід у серцях. Однією з таких подій стане проєкт «Пісні п’яти століть – Поети», що об’єднує музику й поезію в унікальне мистецьке дійство. Як поєднуються традиція й сучасність, що надихає на експерименти та як народилася ідея нового концерту – про це ми поговорили з Дмитром Кацалом, диригентом і художнім керівником «Дударика».
– "Дударик" – не просто хорова капела, а культурний феномен. Як вам вдалося не лише зберегти традиції за понад 50 років, а й зробити їх актуальними для сучасної аудиторії?
– Микола Кацал, засновник і керівник капели, задав перший імпульс, окресливши горизонти, цінності та орієнтири. Його місія – дослідження, представлення та популяризація української музичної спадщини, зокрема хорової культури. Я – представник другого покоління капели. Шлях залишається незмінним, але інструментів, можливостей і професіоналізму стало більше. Найголовніше – українці нарешті сформували націю, хай і через великі жертви. Ця любов і єдність, особливо серед молоді, надихають. Спостерігаю цю трансформацію ще з часів Революції на граніті. Заради таких українців працювали і Шевченко, і Костенко, а нам і поготів годиться.
– Ви поєднуєте різні музичні жанри: народну, академічну, сучасну музику. Як народжуються такі ідеї і що для вас найважливіше у створенні концертних програм?
– Це природно. "Дударики" – співаки, у яких народна пісня не зникла з побуту. Ми співаємо її при кожній нагоді. Дослідження та представлення народної музики – наша місія. Академічна музика закладена в нашій ДНК: Бортнянський, Березовський, Ведель писали саме для нашого складу хору, і ми можемо відтворити їхню музику автентично. Сучасна музика теж невід’ємна – наші співаки віком від 5 до 50+, а це означає широкий жанровий спектр: від дитячих пісень і естради до року, репу, фанку… Але в наших концертних програмах залишаються тільки найцікавіші й найцінніші твори.
– Капела "Дударик" провела понад 3000 концертів у різних куточках світу. Чи є виступ, який для вас особливо знаковий?
– Тепер усі виступи для мене рівнозначно важливі. Але 30 років тому концерт у Карнегі-холлі в Нью-Йорку відрізнявся від виступу в колгоспі чи колонії №30. Ми завжди готуємося однаково відповідально, незалежно від сцени. Враження та резонанс, звісно, різні, але підхід завжди незмінний.
– Сьогодні українське мистецтво набуває нової сили у світовому контексті. Як, на вашу думку, хорова музика може стати інструментом культурної дипломатії?
– Українське мистецтво частіше недооцінене самим українським суспільством, ніж світом. Воно боролося за існування поряд з "пріоритетними" галузями. Вчитель і митець у "малоросійській" культурі часто опинялися на узбіччі. Але останні 20 років ми нарешті згадали про свою спадщину – матеріальну й нематеріальну культуру. На міжнародній арені ми дуже конкурентні. Леонтович і "Carol of the Bells", Кошиць і "Summertime", "Ой, у лузі" й Хливнюк – все це свідчить про нашу силу. Ми лише вчимося визнавати митця й називати речі своїми іменами.
– Як виникла ідея цього концерту "Поети"? Чому саме вони стали героями нового етапу проєкту "Пісні п’яти століть"?
– Ідея народилася з любові до української поезії. Я багато читаю, часом навіть пишу. Вперше цей проєкт реалізував у 2017 році як "Від Шевченка до Костенко". У мене є понад десяток творів на вірші українських поетів, а додавши до цього Сковороду, Гулака-Артемовського, Грінченка, Івасюка, Петриненка, Сингаївського – отримуємо концепцію "Від Сковороди до Жадана". Це п’ять століть української поезії, і я впевнений, що глядачі захочуть ще.
– У програмі концерту – вірші культових українських поетів: Шевченка, Франка, Сковороди, Стуса, Симоненка. Як ви обирали тексти для музичних композицій?
– Було непросто. Обмеження за часом та емоційною структурою концерту змусили обрати 16 авторів і 19 творів. А ідеальних поезій – безліч. Вибрати між діамантом, сапфіром, смарагдом чи рубіном складно, тому колекція оновлюватиметься щороку. У 2026-му представимо "Поети-2".
– Чи змінюється сприйняття цих поетів через музику?
– Поезія має бути поруч – її потрібно чути, читати, цитувати. Тоді світ буде взаємнокрасивим, як казала Ліна Костенко. Наш проєкт – це ще один спосіб зустрічі з нею. А реалізують це найкращі "прекрасники" – ювеліри українського слова.
– Що нового слухачі можуть відкрити у знайомих віршах?
– Вірші, як люди. Якщо ви когось любите, прагнете просто бути поруч і насолоджуватися моментом. А “...в кого серце затверде, хай собі від нас іде…"
– Проєкт поєднує музику, поезію, акторське виконання, відеоарт. Як вдалося інтегрувати ці елементи в єдине мистецьке дійство?
– Засобами лише хору неможливо передати всю емоційну палітру української поезії. Тому у концерті беруть участь рок-блюз бенд, струнний квартет, хор, солісти – естрадні та барокові, відеоарт, навіть штучний інтелект. А щодо якості – "Дударик" робить брендові речі: завжди цікаво і бездоганно.
Це буде лише один вечір – 27 березня, о 19:00 у Львівській національній філармонії. Наступний такий проєкт – "Поети 2" – відбудеться аж у 2026 році, тому радо запрошуємо.
