Ergo bibamus!

РЕФЛЕКСІЯ НА «НЕДОПИТИЙ КЕЛИХ» АНДРІЯ СОДОМОРИ 

А. Содомора. Недопитий келих: Античність і вино. Львів: ЛА «Піраміда», 2025. 120 с.

Я ж – лише про вино пісню снуватиму…

Горацій. Ода до Агріппи.

Кожна книга Андрія Содомори відкриває нову сторінку античного світовідчуття, а на цей раз у «Недопитому келиху» Автор закликає вдячного читача «засісти коло чаші», або, як писав Горацій, довкола амфори, що хай там для кого ти бережеш в собі / вино масійське, – нині зійди між нас / у світлий день¹.

Усвідомлюємо, як важко писати про те, про що, здається, знаємо дуже багато. Як пише у передмові Любомир Коблик: «Знаємо про античність і вино все, але не можна осягнути й виповнити те, що невичерпне»², – проте А. Содоморі вдалося обрати той власний проціджений – як радить Горацій Левконої: «Мудрою будь, вина ціди»³, – ракурс, що висновує делікатне мереживо з поетичних метафор, міфологічних образків, історичних свідчень, філософських роздумів і, зокрема, власних спогадів. У всій цій красі, щедро проілюстрованій Романом Бліхарським, відчуваємо незримі барву й аромат, а головне – терпкий присмак вічного напою, що запашною повінню заполонив, без перебільшення, весь світ.

Окреме зацікавлення викликає назва – «Недопитий келих», що дублюється в одному з образків книги, де сам Автор роз’яснює: «Всі ми, хай скільки б не причащалися з келиха, що його так щедро наповнила для нас античність, залишаємо його недопитим – келих такої простої, а водночас такої глибокої мудрості. Недопитим і – нерозсмакованим»⁴.

Варто звернути увагу на вилущене з тексту співзвуччя «нерозсмакованої мудрості», що в подібній кличній формі зустрічаємо в старозавітньому псалмі: «Вкусіте і увидите яко благ Господь»! (Пс. 33). Як виразно в обидвох випадках поєднується тілесне з духовним, зокрема і в подальшому, коли досвід античної мудрості прийняла й адаптувала християнська Церква, а знаковість вина в цьому випадку є беззаперечною.

Невипадково у звеличенні християнського священномученика Власія Севастійського (IV) читаємо: от плода подвиг твоіх істочив нам вино разумно (стихира). Відтак і заклик Горація до Левконої «Мудрою будь!» спонукає до повноти життя, без марнування жодної його миті, про що буквально пише Андрій Содомора, щоб не лишався недопитим келих кожної летючої миті життя.

Образ «недопитого келиха» настирним лейтмотивом пронизує весь текст книги, відтіняючи всі нюанси задуму Автора, чиї помисли мандрують безмежними просторами Тірренського моря, «кольору темного вина», лесбоськими садами, сонцем осяяними, пієрійськими висотами, запашними афінськими садами й Сабінськими горами, а головне – ані разу не скрививши тієї поетичної ріллі, засів якої так рясно зійшов щедрими дарами срібного віку. Такі настроєві інтенції виноградної лози розгортаються у найширшому діапазоні майстерності Андрія Содомори, який, поруч з античними вдивляючись у безкрайні обрії душі, не раз жалкує, що келих не раз залишається недопитим.

Немов закликаючи до життєдайного бенкету, Автор веде безупинні діалоги з античними, спираючись на свідчення Великих у змалюванні всіх принад цілющого напою. Вино втішає: Ще доливай! Вином нові гамуй мені болі! (Тібулл)⁵, вселяє сили: Як же, не випивши, нам ніч провести за веслом? (Архілох)⁶, звеселяє: Пиймо вино й досхочу веселімось! (Гомер)⁷, надихає: Добрим задумам Вакх гарний вінець дає! (Горацій)⁸.

Афродіта і Гефест. Фрагмент кіліка, 430 р. до н.е.

Людина вповні піддається настроєвим змінам під дією вина – і про це теж добре знали античні, закликаючи до відчуття міри, висловлюючи впевненість в тому, що «вино, то дзеркало людини»⁹. Застерігали, як це робив Теогнід: «Хто ж і про міру забув, такий уже влади не має, / ні над своїм язиком, ані над глуздом своїм?»¹⁰. «Мудрою будь!» – так доречно, повторимо, радив Горацій!

В такому широкому діапазоні еллінського світовідчуття вкотре дивує Андрій Содомора, зумівши по самі вінця наповнити «недопитий келих» своєї книги. Елегійно провадячи читача поміж вилущуванням сенсів із запаху й усміху, книги і келиха, бесіди й музики, спису і правди, Автор досяг промовистої рівноваги незкінченної низки віків, років, днів. А знакова тиша останніх сторінок промовисто відгукується невмирущим – Ergo bibamus!

_______________________

¹ Горацій Квінт Флакк. Оди. Еподи. Сатири. Послання / пер. з лат. Андрій Содомора. Львів: «Апріорі», 2021. С. 152.

² А. Содомора. Недопитий келих, с. 7.

³ Горацій. Оди. Еподи. Сатири, с. 51.

⁴ А. Содомора. Недопитий келих, с. 17.

⁵ Римська елегія / пер. з лат. Андрій Содомора. Львів: «Літопис», 2009. С. 44.

⁶ Архілох. Хліб на списі / пер. з гр. Андрій Содомора. Львів: «Літопис», 2014. С. 31.

⁷ Гомер. Одіссея. ІІ: 370.

⁸ Горацій. Оди. Еподи. Сатири, с. 186.

⁹ Алкей. Пісні застольні і повстанські / пер. з гр. Андрій Содомора. Львів: «Піраміда», 2013. С. 26.

¹⁰ Теогнід. Елегії вигнанця / пер. з гр. Андрій Содомора. Львів: «Піраміда», 2012. С. 47.