Ваґнер – це висота: у музиці, сенсах, текстах: Мирон Юсипович про “Ваґнер Гала” у Львівській філармонії
21 лютого львів'ян та гостей міста запрошують до філармонії, адже вперше за довгий час на сцені звучатиме Ваґнер! Програму з найяскравіших оперних номерів композитора готові представити Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії, диригент Мирон Юсипович та солісти: Олена Адросюк, Олеся Бубела, Олександр Зозуля.
Спеціально для "Штуки" диригент Мирон Юсипович – знаний виконавець та амбасадор опер Ріхарда Ваґнера в Україні поділився роздумами про значення музики Вагнера тепер та винятковість події.
«Виконання Ваґнера потребує значних зусиль, тож цього концертного сезону його не ставили не тільки у Львові, а й в Україні загалом. Однак це музика колосальна і, маючи можливість працювати з оркестром такого рівня, як Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії, я дуже хотів втілити саме ідею «Ваґнер Гала».
Ваґнер є близьким для мене композитором, його музика наділена глибокою духовністю, вона порушує ряд питань та категорій, які є не просто важливими, а вічними. Це невипадково, і Ваґнер це розумів, тому і не називав свої творіння операми, а використовував термін «музична драма», вважаючи оперу занадто банальною для змісту своїх замислів. Кожне виражене музикою почуття в операх Ваґнера є більшим, ніж може здатись на перший погляд, адже підкріплене релігією, духовністю, вищими ідеалами та філософією.
Його любовні трикутники – це вище, ніж двоє та антагоніст, він розглядає взаємини людей крізь високі ідеї: призначення людини, духовності, людських та небесних законів. Так в опері «Тристан та Ізольда» запланований союз країн та розрахований шлюб поступається людським почуттям та волі Божій. Ваґнер у цій опері підкреслює вагу почуттів на противагу прагматизму.
У «Лоенґрині» ж Ваґнерівська висота проявляється у вірі. Адже головний герой у Ваґнера є немов Месією, він приходить для порятунку людей, творить дива – коріння цього образу теж є духовним. І найвищою його ідеєю є всеохопна віра. Єдине чого просить Лоенґрин – це повірити йому. Однак за своєю природою людина є слабкою і піддається сумнівам. Попри це Ваґнер вірить в людей, опера має гепіенд, а герої – шанс на порятунок. Це робить ідеї Ваґнера актуальними завжди.
Останнім часом я переконуюсь, що у Львові публіка має потребу до «справжньої» музики – еталонної, якісної, наповненої сенсами. Тому людей ваблять програми з музикою Баха, Моцарта, Бетговена. Музика Ваґнера теж наділена цією глибиною. Вона зцілює від перенасичення хітами та сенсаціями, спецефектами та гучними заголовками.
Як диригент, я розумію, що часто слухач може просто боятись термінів «опера», чи «симфонія», адже не має досвіду якісної взаємодії з таким мистецтвом. На щастя, Львів зараз може продовжувати концертну діяльність, у місто прибуває багато нових людей і нашим завданням є дати їм це якісне знайомство з музикою такого рівня. Тож концерт 21 лютого матиме також і просвітницьке спрямування. Ми поєднаємо звучання симфонічного оркестру філармонії, солістів, які й в Опері є виконавцями ваґнерівських партій: Олени Андросюк, Олесі Бубели та Олександра Зозулі — та їхнього змісту, адже кожен з творів матиме підкріплення художнім словом від музикознавиці, учасниці Харківського Ваґнерівського товариства Поліни Кордовської».
Більше про подію тут.
Розмовляла Марія Левкович.
07.02.2025