Це був футбольний матч, але дуже дивний футбольний матч. Дві команди грають одна проти одної. Одній дозволено атакувати і захищатися, іншій – тільки оборонятися. Одна команда може пересуватися по всьому полю, інша може грати лише на своїй половині. Міжнародні спостерігачі пасивно спостерігають, як одна команда змушена грати босоніж, в той час як інша команда може використовувати хорошу екіпіровку. Одна команда може виставляти на поле стільки гравців, скільки хоче, а інша змушена грати в меншості і практично не може замінити жодного гравця. Одна команда не зобов'язана дотримуватися жодних правил гри, кожен фол залишається поза увагою, інша команда повинна дотримуватися всіх правил гри до останньої коми, і якщо вона порушує правила, то негайно отримує жовту і червону картки. Тоді міжнародні спостерігачі з моральним обуренням заявляють: "Подивіться, вони нічим не кращі за інших". Одна команда використовує м'ячі хорошої якості і стільки, скільки хоче; іншій дозволено використовувати лише м'ячі, які вже не можуть тримати повітря, м'ячі, які не летять далеко і ледве долітають до сторони поля суперника. Суддя лише спостерігає за грою з безпечної відстані на екрані, іноді роздаючи червоні картки агресорам, але це на полі нікого не бентежить. Спроби першої команди вбити тренера другої здебільшого ігноруються. Спроби другої команди перешкодити першій команді виставити на поле своїх гравців під виглядом воротарів чи захисників суперника тавруються як порушення прав людини. На деякий час атакована команда змогла зупинити нападників. Але як довго це може тривати в такій несправедливій і незбалансованій боротьбі?
Реймунд Бірінґер,
німецький богослов, почесний професор факультету теології та релігієзнавства Левенського католицького університету, Бельгія
15.06.2024