Львівський органний зал виконає оперу «Зоря», яка висміює тоталітаризм
Опера-сатира «Зоря», яку її автори так і не почули за життя, звучатиме на сцені Львівського органного залу 11 серпня у виконанні Академічного симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії та відомих співаків Львова. Надзвичайно красивий та самобутній твір, про існування якого мало хто чув навіть із фахівців, вразив виконавців та готовий вражати львівську публіку. Про віднайдення “Зорі”, її унікальність та символічність виконання опери цього серпня читайте у статті.
Унікальна українська опера
Львівський органний зал повертає до життя маловідомі сторінки української музичної культури. Одним з таких “великих повернень” стане концертне виконання опери “Зоря” Ігоря Соневицького та Леоніда Полтави 11 серпня. Яскравий та гостро саркастичний твір звучатиме у виконанні симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії під дириґуванням Івана Остаповича. Солістами вечора будуть Лілія Нікітчук (мецо-сопрано), Аліна Діденко (сопрано), Олексій Кувітанов (баритон), Роман Грабовенський (тенор).
Коли директор Органного залу та дириґент Іван Остапович отримав від родичів композитора рукопис опери “Зоря”, що зберігається в бібліотеці УКУ, він одразу загорівся ідеєю виконати цей твір. Адже сама опера-сатира – унікальна в історії української музики.
“Музика Соневицького майже невідома в Україні. Хоча він написав багато хорових, вокальних творів, у нього є концерт для фортепіано з оркестром. Але “Зоря” відрізняється від усього його творчості. І це унікальний зразок української музики. Не існує (або поки що не віднайдено) нічого схожого на цю оперу”, – розповідає про українського композитора діаспори Іван Остапович.
Про що цей твір
Творці “Зорі” – композитор Ігор Соневицький та поет Леонід Полтава, українці, які були змушені емігрувати за кордон після приходу радянської клади. Вони обидва осіли в США та обидва дуже багато зробили для української культури в екзилі.
Зокрема, Ігор Соневицький в еміграції не лише не втратив свого власного творчого голосу, але керував Українським музичним інститутом, кількома українськими колективами, був дослідником української музики.
Леонід Полтава (справжнє імʼя Леонід Єнсен) – талановитий поет з Полтавщини, який взяв за псевдонім геонім своєї малої Батьківщини. Стояв біля джерел організації МУР (Мистецький Український Рух), очолював український відділ Іспанського радіо, працював на радіо “Свобода” у Мюнхені та “Голос Америки” в США. Написав кілька збірок віршів, історичний роман “1709” про добу гетьмана Івана Мазепи.
У 1971 році Леонід Полтава здійснив остаточну редакцію тексту лібрето опери, яку назвав “Зоря”, а Ігор Соневицький написав музику.
Опера складається зі вступу, інтермецо, однієї дії та двох картин. Її загальна тривалість – близько 50 хвилин.
Дія відбувається у “Потойбічній країні”. За цією назвою для авторів на той час можна було елегантно заховати назву “СРСР”.
Завʼязка твору дуже проста: “Керівництво згори негайно вимагає пісню про Зорю”. Видавець окреслює завдання так:
“Нам треба пісню про Зорю!
Зорю надійну,
Ще й офіційну –
Зорю під смак Поводирю!”.
Задачу мають виконати співачки, яких за сценарієм троє. Кожна виконує свій варіант пісні про зорю, але жоден не проходить цензуру.
Слова “біда”, “журба” у текстах пісень змушують Видавця нервувати, адже “у нас біди нема, нема!”. “Пісня про метелицю”, де “в очах затаєні сльози матерів”, викликає у нього паніку та страх. У словах, що линуть зі сцени, мимоволі звучить те, що затаєно в серцях мільйонів людей, які були під гнітом тоталітаризму:
“Де нам сховатися від тебе?
Ти завжди в небі
Гориш та ніяк не згориш!
...
Всіх нас червоним вогнем спопелиш”.
Ситуацію, здається, рятує Посильний, який сильно заїкаючись, повідомляє, що приніс пакет особисто Видавцеві: “Там пісня! ... Сам вождь її апробував!”.
Поки три співачки співають “апробовану” пісню “Звездьі-краснозвездьі”, Посильний знаходить листа в пакеті, в якому сказано, що за невиконання плану слід “негайно звільнити з праці товариша Видавця і покликати до суворої відповідальності”.
Мистецтво, змушене писати на догоду “вождю”, ніколи не буде справжнім, стверджують автори, котрим вдалося вирватися з тенет радянщини. До того ж сам такий митець, хоч як би він намагався догодити “замовнику”, завжди перебуває в зоні ризику.
Сьогодні ця музика звучить гостро актуально, адже Україна знову бореться з російським тоталітаризмом, який загрожує знищити вільний світ, вважає директор проєкту Тарас Демко.
“Ця опера знайшла своє місце в дуже особливий час. Сьогодні ми в Україні намагаємося гнати геть комуністичні пережитки в нашому політичному та культурному житті. Виконання “Зорі” символічно збіглося в часі зі зняттям радянського щита з Батьківщини-Матері в Києві та її перейменуванням”, – говорить Тарас Демко.
“Через мистецтво ми зображуємо той режим, який душив людей у минулому столітті й загрожує нам повернутися сьогодні”, – підтримує думку виконавиця головних партій сопрано Аліна Діденко.
Неочікувано прекрасна – музика Соневицького
Варто окремо сказати про музику Ігоря Соневицького. Коли знайомишся з лібрето опери, в голові складається образ твору в дусі соцреалізму. Але нотний текст вражає своєю мелодійністю, багатством фактур та тематичним розмаїттям.
Арії головних героїнь написані з такою любовʼю до української народної пісні та такою віртуозністю, що просто неможливо не закохатися в них. “Музична мова опери дуже цікава. Арії сопрано та колоратурного сопрано дуже гарні”, – говорить вокалістка Лілія Нікітчук, яка виконує одну з головних ролей в “Зорі”. – І я б їх рекомендувала виконувати навіть як самостійні твори в концертах”.
З нею погоджується Аліна Діденко, додаючи, що не дивлячись на всю свою мелодійність, нотний матеріал доволі складний для сопрано: “Одразу подумала, чому б не включити цю оперу в програму навчання в консерваторії. Це супер матеріал для навчання молодих співаків!”
“Соневицький зробив прекрасне оркестрування, – говорить про музику опери Іван Остапович. – Під час підготовки до виконання ми виправляли деякі неточності, помилки в нотному тексті, але в цілому слухачі почують повністю оригінальний твір автора”.
Після прослуховування репетицій “Зорі” в Органному залі можна підтвердити, що оркестрування твору дійсно дуже багате. Соневицький використовує барви оркестру влучно, не обтяжуючи вокальні частини, вдало обрамлює речитативи та надаює повну волю ударним та духовим у найбільш драматичні моменти вистави. Ось, як говорить про це дириґент: “Оркестр розписаний майстерно, він вдало доповнює всі репліки головних героїв. Мотиви, підібрані композитором для тої чи іншої сцени, блискуче підкреслюють саркастичність твору. Наприклад, тут є алюзії на відомі європейські або російські опери. Інколи тут чути Пуччіні, а інколи – простяцьку народну російську пісню, в яку вриваються духові та ударні, що вона стає схожа на марш піонерів".
Сарказм проявляється навіть у теситурі: наприклад, в партії баритона, коли він вимагає від співачок видати “на-гора” пісню, є такі високі ноти, ніби він хоче витиснути її з себе.
“Це приємно що в українській музиці знаходяться такі перлини. Ця опера саркастична і стьобна на свій час, водночас вона зроблена професійно і якісно”, – говорить Лілія Нікітчук.
Звісно, велике значення під час виконання має робота дириґента Івана Остаповича, який майстерно балансує звучання оркестру та спів вокалістів.
Після проведення робіт з покращення акустики у Львівському органному залі, тепер насолоджуватися операми – одне задоволення. Навіть з останніх рядів можна розчути всі слова виконавців.
Вільно виконувати і слухати українське
Знаковим моментом проєкту з оперою “Зоря”, на думку Тараса Демка, є участь у ньому Луганської філармонії.
Луганський філармонійний оркестр був релокований до Львова з початком повномасштабного вторгнення з Сєвєродонецька, що був для музикантів другою домівкою після окупації Луганська.
Цьогоріч Луганська філармонія відзначатиме свій 80-річний ювілей. “Уявіть собі скільки всього пережила Луганська філармонія, створена в радянські часи, вочевидь, з метою пропаганди комуністичних ідей в культурі. І зараз, коли наша країна є незалежною, може вільно виконувати будь-яку музику, в тому числі таку сатиру на радянський режим”, – ділиться роздумами Тарас Демко.
Звісно, в радянський час про виконання ”Зорі” не могла бути й мови. Її перше і єдине до цього дня виконання відбулося 1 грудня 1995 року у виконанні оркестру оперної студії Вищого музичного інституту імені Лисенка. Дириґував Олександр Грицак. Проте після цього про оперу знову забули. Тож нинішній концерт в Органному залі покликаний дати їй нове життя.
Подія 11 серпня у Львівському органному залі відбувається в рамках серії Історичних концертів, на яких звучить музика з архівів, та як частина проєкту Ukrainian Live.
“Стратегія Ukrainian Live – це дослідження, виконання та промоція української музики. Це те, що стало основною стратегією розвитку в Органному залі”, – пояснює Тарас Демко.
Під час премʼєри відбудеться запис опери, і скоро її можна буде слухати в застосунку Ukrainian Live Classic – першому мобільному додатку з українською класикою.
“Представлення Соневицького в ULC відкриє його творчість не лише для України, але й для цілого світу, адже наш проєкт англомовний та націлений на любителів класики за кордоном, – зазначає Тарас Демко як директор проєкту. – А найбільш знаковим є те, що ми робимо це з власної ініціативи, на відміну від героїв опери “Зоря”. І це яскравий антагонізм. Хочемо, знаємо, бачимо можливості та величезну підтримку”.
Залишається побажати успіху проєкту з промоції української класики, а тим, хто вболіває за нашу музику – обовʼязково відвідати концертне виконання опери “Зоря” у Львівському органному залі.
Текст: Діана Коломоєць
11.08.2023