28 червня у рамках масштабного проєкту Львівської національної філармонії під назвою “Україна. Музи не мовчать” відбудеться перша українська подія із циклу антикризової міжнародної співпраці. ХХ Львівський Фестиваль Давньої Музики, Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка спільно з Щецинським Міжнародним фестивалем Давньої Музики (Польща) презентують концерт старовинної української та європейської музики. Оркестр барокової капели ЛНМА ім. М. Лисенка під творчим керівництвом Анни Іванюшенко виконає перлини бароко, які оркестранти студіювали з німецькими та польськими спеціалістами у цій царині.
Молодий виконавець на бароковій скрипці Сергій Гаврилюк, що є викладачем Академії, поділився своїм творчим шляхом до давньої музики. Він відзначає, що програма концерту 28 червня особлива, адже “поєднає культурний простір країн-учасниць проєкту. Публіка зможе почути і французьку пишну вишуканість, і родзинки польського барокового стилю, і блискавичну віртуозність української давньої музики”.
Сергій Гаврилюк (барокова скрипка), Анна Іванюшенко (клавесин).
Виконавство під час повномасштабної війни надзвичайно змінило сприйняття самої професії музиканта. Досить довгий час я взагалі не міг грати на інструменті, дуже неприємно було взагалі видавати будь-які звуки, хотілося тиші, без сирен і вибухів. Але коли концерти вдалося відновити, я відчув, що змінилося все — публіка стала слухати інакше, грати стало інакше.
Кожного разу, виходячи на сцену я пригадую, що це надзвичайно особлива подія. День, який подарований мені сьогодн,і має величезну ціну і з усіх сил я стараюся передати усю свою енергію у музику для того, аби слухач прочитав у ній своє переживання та зміг пережити цей момент життя. Ціную колег, з якими вдається будувати надзвичайно емоційні музичні діалоги на сцені, та ціную публіку, яка люблячим оком підтримує, надихає і резонує разом з музикою.
Я займаюся давньою музикою тому, що в ній відчуваю дуже особливу свободу. Ця свобода набагато яскравіше, аніж, в класичній чи романтичній музиці, де дуже багато факторів вже є визначеними самим композитором. Давня ж музика збудована таким чином, що додавання прикрас та імпровізацій в ній "задумано", без них вона втрачає свою особливу красу та чарівність. Для мене це щира і сокровенна свобода самовираження у кожній частині кожного твору, в кожному звуці.
Сама ідея спроб реконструювати інструментарій виконавців, артикуляцію, спробувати зануритися самому і занурити слухача в епоху композитора усіма засобами (жильні струни, історичні інструменти, дослідження культури танцю) надихнула мене настільки, що я продовжую рух у цьому напрямку. Дорогою до сьогоднішнього дня мені зустрілося багато яскравих музикантів, кожен з яких привносив новий погляд та спонукав до дослідження історичних джерел та, разом з тим, креативних пошуків.
Окрім свободи музичної, в давній музиці я знаходжу і свободу фізичну, навіть свободу під час самого виконання музики: своєрідну фізіотерапію.
Міжнародна співпраця на кшталт цього проєкту дає світлу віру в те, що культурному, а відтак і історичному майбутньому України бути! Практика історичного виконавства для цілого світу є досить відомим трендом, а в Україні ще потребує промоції. Підтримка та заохочення до участі українських музикантів нашими партнерами чітко вказує на те, що світ готовий нас чути, приймає та визнає наше культурне багатство. Також, дуже важливим є те, що на теренах України було створено чимало зразків давньої музики, котрі на якісному рівні знаходяться поряд із шедеврами світової класики. Відтак я вдячний нашим партнерам за підтримку, віру та допомогу у просуванні України до вершин міжнародного музичного простору!
Текст: Дзвенислава Саф’ян.
25.06.2023