ГУЦУЛЬСЬКІ ЕТЮДИ
Тато говів у Великий піст – п’ятдесят днів перед Великоднем – не їв нічого скоромного в пісні дні – понеділок, середу, п’ятницю; в такі дні – нáбіло. І так впродовж цілого говіння.
В Страсну п’ятницю – нічого не мав у роті. З вечора Чистого четверга аж до ранку на Великдень не їв й не пив ні краплі води: їв у Живний чітвер увечір – то аж у неділю Великодну рано, навіть води ни пив.
Вранці на Великдень розговлявся свяченими дарами з великоднього кошика. Дрижав від радості і вдячності, смакував так їди́чку убачливо й тремтливо, аби нічого не згубити з Божих дарів, що на столі. Що мені аж пекли очі від зрушення і млосно ставало у грудях.
Вже замолоду тато почав говіти – тримав п’ятничку, не їв нічого скоромного в цю днину впродовж цілого року. Картоплю, заправлену олією й цибулею, капусту квашену мав до спожитку в говійні дні; вліті – біб, квасоля, молода капуста. А ще – пісний борщ з грибами, гуцульські голубці з часником: як сходила перша зірниця на небі, а завтра – пісна днина, тато вже не скоромився, вечеряв пісно.
В понеділок й середу говів за дітей, аби були здорові, не слабували. Мав намір – постановляв і тримав днинку, не скоромлячись м’ясним, молочним.
Грав весілля – в деяких гірських селах люди робили весілля у вівторок і середу: тато говів і тримав днинку середи без скоромного ще з вечора вівторка.
День відпочивав після весілля і йшов далі грати: приходили на інше весілля вже в п’ятницю ввечері на зачі́нанє – й грали аж до понеділка зранку.
Часом говів і в неділю, як діти слабували. Їв, що було на столі з пісного, шухи з буряків і грибів, вінегрет, завжди було щось нескоромне на весільнім столі.
– В суботу – так, а в неділю собі говів – всі їдє, а вин – кісілю, пампушок. И ни дай Боже заскоромитиси. Був би вже в рот нічьо скоромного ни взєв.
"А це той чоловік, шо багато говіє", – кажуть люди, у яких тато колись грав весілля, чи колядники.
23.03.2023