Victory over the Sun — перша персональна виставка Микити Кадана у США, в нью-йоркській галереї François Ghebaly. Художник працює з темами пам'яті та історії мистецтва, розкриваючи епізоди, які до сьогодні були спотворені, забуті або навмисно стерті з офіційного наративу. Нова виставка продовжує цю концептуальну лінію митця.
Український концептуаліст Микита Кадан у Нью-Йорку.
Назва експозиції є референсом до однойменної футуристичної опери 1913 року, прем’єра якої відбулася в Санкт-Петербурзі. Згадуючи оригінальний твір, художник зауважує: «Це було нагромадження найсильніших форм авангарду того часу, як російського, так й українського. Сценограф Казимир Малевич та лібретист Олексій Кручених були привласнені Росією і зроблені цією імперією частиною своєї офіційної історії, але вони народилися в Україні. Малевич родом із Києва, а Кручених — з Херсонщини».
За сюжетом опери, головні герої хочуть знищити розум, розпоряджаючись часом і захоплюючи сонце. Кадан задається питанням: Яку ж сьогодні перемогу можна здобути для України? Яке «сонце» захопити?
Чимало робіт на цій виставці сповнені тим, що художник називає «есхатологічним оптимізмом». «Вони про жахливі речі. Водночас я намагаюсь отримати з цієї катастрофи джерело енергії», — говорить автор.
У межах експозиції американська публіка може ближче познайомитися з кількома серіями робіт українського художника. Серед них — «Стрибок тигра». Це реконструкція списів, зроблених повсталими робітниками машинобудівного заводу у Горлівці на Донбасі під час збройного повстання 1905 року. Списи було зроблено у цехах із робітничих інструментів для опору козакам та поліції. Свою назву ця робота отримала від концепції Вальтера Бенджаміна — ідеї про те, що будь-яка справжня революція є не лише стрибком у майбутнє, а й «стрибком тигра в минуле».
Наступна робота — «Виставка» — складається з уламків розплавленого скла, які художник взяв із вікон згорілої школи в Станиці Луганській, яка зараз окупована росією. Фото школи проєктується на стіні галереї поряд із відбитками архітектурних ілюстрацій 1980-х років у рамці.
Неонова робота «Приватне сонце» є частиною серії, яку митець розпочав у 2013 році, і посилається на типову радянську «сонячну» віконну решітку. Цей гратовий дизайн дуже поширений у постсоціалістичному міському середовищі сучасної України. В цій роботі тотальний радянський ідеологічний наратив з його образом «спільної» надії, заміщується множиною особистих намірів, що іноді поєднуються, але в нестабільних утвореннях.
У центральній кімнаті галереї представлені малюнки вугіллям, які митець створив на початку повномасштабного вторгнення росії. На одному з доробків чорний поліетиленовий пакет є «символом знецінення людських життів під час війни» — тіла буквально кладуть у мішки для сміття. На іншому малюнку сонце сходить не на небі, а з чорнозему.
Untitled зображує підземний перехід під київською станцією метро «Оболонь», який перетворили на бомбосховище. «Це уособлення історичної темряви, котра настає після Перемоги над Сонцем. Але ця темрява теж “світиться”. Це символ вже згаданого есхатологічного оптимізму. Це те, що допомагає вижити», — пояснює автор.
Виставка Микити Кадана у François Ghebaly триватиме до 30 листопада.
Фоторепортаж з виставки тут .
Довідка:
Микита Кадан — український художник, графік, автор інсталяцій. Лауреат Шевченківської премії з візуального мистецтва (2022), головної премії PinchukArtCentre (2011), номінант міжнародної премії Future Generation Art Prize (2012). Роботи митця були представлені в Україні та за кордоном, включаючи Index Contemporary Art Centre, Першу Київську міжнародну бієнале сучасного мистецтва ARSЕNALE та Київську міську галерею мистецтв «Лавра». Перемогу у Шевченківській премії він розділив зі ще одним художником — Тіберієм Сільваші. У своїй творчості Кадан звертається до інсталяції, графіки, живопису, настінного малюнку. З початку повномасштабного вторгнення росії зосередився на роботі зі «свідченнями війни».
