2 вересня на сцені Органного залу у Львові презентували цікаві, незвичні за формою твори. Три мініатюрні опери тривалістю близько 10 хвилин кожна виконали Ukrainian Festival Orchestra and Choir, львівські солісти Лілія Нікітчук (мецо-сопрано), Степан Дробіт (баритон) та Роман Грабовенський (тенор) під батутою Івана Остаповича. Автор опер – 31-річний американський піаніст і композитор перуанського походження Еммануель Сікора з Кортланду, Нью-Йорк.
Американський піаніст і композитор Еммануель Сікора.
Митець зізнався, що опери пробував писати ще з дитинства, та цьогорічні прем’єри у Львові стали першим публічним виконанням його творів у цьому жанрі. Співпраця з Ukrainian Festival Orchestra, музичною агенцією Collegium Management та Львівським органним залом вже має свою історію. Протягом кількох років Сікора як піаніст і композитор презентував в Органному залі концертну програму зі своїх романтичних творів, а також диригував прем’єрою власної «Preludio Sinfonico».
Титульна сторінка опери «Чудо Святого Юди».
Опери «Анжеліка» (Angelica), «Чудо Святого Юди» (The Miracle of Saint Jude) та «Ґавейн» (Gawain) Сікора написав цього літа. Робота над кожною з них від ескізів до завершення тривала близько двох тижнів. Опери, які вдаліше було б назвати сценами чи музично-драматичними замальовками, справді, концентровані в динамічному розумінні.
В одному з американських інтерв’ю, приурочених до цієї прем’єри, композитор поділився роздумами про те, як натхнення для опер черпав у творах Рихарда Вагнера, зокрема у «Парсифалі». Дивлячись у партитуру, спало на думку: стислість і динаміка музичного матеріалу Сікори — результат особливостей світобачення та ритму життя людини третього тисячоліття. Якби Вагнер їздив на швидкісному експресі чи дивився голлівудські екшни онлайн чи в 3D-кінотеатрі, а свої улюблені історії з німецької міфології гуглив і читав за лічені хвилини, можливо, і свої опери би писав вдвічі-втричі коротшими. Але це лише жартівливе припущення.
Чим точно Сікора уподібнився до Вагнера, так це тим, що в своїх творах так само надав найбільшого значення оркестровій партії. Слід зазначити, що оркестр у нього не лише великий і гучний, а й добре інструментований. Думаю, і велика неоромантична опера, за бажання, далась би композитору чудово. Та він жартує: «Мені просто не вистачить творчої витримки, щоб розгорнути драматичне полотно на цілий вечір. А нові три опери – це взагалі своєрідний експеримент, в якому я свідомо спробував використати максимальні обмеження щодо обсягу творів». Напевно тому і опери, написані Еммануелем у попередні роки, у традиційному розумінні теж зовсім крихітні – від 20 до 35 хвилин музики.
Обрані Сікорою сюжети натхненні давниною. До слова, лібрето створив сам композитор. «Анжеліка» заснована на сюжеті опери Пуччіні «Сестра Анжеліка». «Чудо святого Юди» та «Ґавейн» оповідають про добу правління короля Артура та лицарів Круглого столу.
У партитурі Еммануель досить детально описує мізансцени і декорації навколо, тому, очевидно, є всі умови для постановки творів у сценічному виконанні – так задумував автор. Але, звісно, «...зважаючи на всі обставини і вартість матеріально технічного забезпечення, концертну постановку здійснити було значно легше, – говорить Сікора, – з лібрето в руках уява глядача не така гнучка, а для мене було важливіше передати настрій, атмосферу, аніж розказати історію».
Незважаючи на свою стислість, «опери-новели» вимагають усіх ресурсів стандартної оперної трупи з оркестром приблизно з 50 осіб включно з двома арфами, невеликим жіночим там чоловічим хором і двома сольними персонажами у кожній п’єсі. Ukrainian Festival Orchestra and Choir добре впорались з поставленим завданням, перебуваючи під чітким керівництвом диригента та пильним оком композитора в режимі онлайн. Пересвідчитися у цьому можна було не лише під час концерту 2 вересня, а й кілька днів напередодні, доки тривали репетиції та процес високопрофесійного запису. Щодо невеликих вокальних партій, вони усе ж мали ряд виконавських складнощів, що їх харизматичні Лілія Нікітчук, Степан Дробіт та Роман Грабовенський цілком здолали, не втративши артистизму і куражу прем’єри.
Степан Дробіт, Роман Грабовенський, Лілія Нікітчук та диригент Іван Остапович.
Неоромантичний стиль музики Еммануеля Сікори є дуже демократичним і легко сприймається публікою. Такий сегмент музики неодмінно має складати репертуар концертних залів, зацікавлюючи тих слухачів, які лише починають відкривати для себе світ класики. Тим паче цього разу Еммануелю Сікорі вдалося усіх приємно здивувати: характерні для нього наспівні мелодії органічно поєдналися з експресією та потужним, справді, оперним звучанням.
Текст: Вікторія Антошевська.
Малюнки олівцем до лицарських опер Е.Сікори: аргентинський ілюстратор Марчелло Бенітес.
Фото: Facebook-сторінка Львівського органного залу та композитора Еммануеля Сікори.
12.09.2022