Помер Богдан Якимович.

 

Нині на 71-му році життя відійшов у вічність Богдан Якимович, відомий історик, знаний з 1980-х громадський діяч, глибокий фахівець бібліотечної справи, в 19982007 роках директор Наукової бібліотеки Львівського університету.

 

 

Доктор історичних наук, професор кафедри бібліотекознавства і бібліографії факультету культури і мистецтв та кафедри історичного краєзнавства історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, старший науковий співробітник відділу бібліотекознавства Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, заслужений працівник культури України. Був учнем академіка Ярослава Ісаєвича, досліджував, зокрема, видавничу діяльність Івана Франка та творчість Маркіяна Шашкевича, був автором та редактором низки біографічних публікацій, зокрема 4-томного видання “Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження”. Йому належать біографічні нариси про історика Миколу Андрусяка, генерала Мирона Тарнавського, видавця Івана Тиктора, художника Івана Марчука та ін. Був співорганізатором видання біобібліографічних покажчиків відомих діячів культури та науки: Володимира Моторного, Григорія Кочура, Олексія Чичеріна, Івана Вакарчука, Миколи Лукаша, Наталени Королевої, Володимира Шухевича та ін. Був фундатором і першим головним редактором «Вісника Львівського університету. Серія "Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології"», багатолітнім головним редактором «Наукових зошитів історичного факультету Львівського університету», був президентом наукової фундації Андрія Чайковського, співголовою Шашкевичівської комісії.

 

Був подвижником українізації Збройних Сил України: співавтор російсько-український словника для військовиків 1995 року й української редакції загальновійськових статутів ЗСУ, автор моноґрафій “Збройні сили України: нарис історії” (1996), “Українська військова та воєнна історія” (2015).

 

Богдан Якимович багато років очолював Львівське обласне відділення Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариство “Україна-Світ”), був активним діячем “Просвіти”, співорганізатором Народного руху, членом Національної ради Конґресу української інтелігенції.

 

На початку 1990-х був заступником голови експертної комісії Львівської міської ради з упорядкування назв вулиць і площ м. Львова. Він – автор ідеї та співавтор документів Всеукраїнської конференції «Історичні традиції української національної символіки» (1991), на підставі яких Верховна Рада України, власне, затвердила українські національні символи як державні.

 

Богдан Зіновійович Якимович народився 29 січня 1952 року в с. Серафинці на Городенківщині.

Закінчив Львівський політехнічний інститут у 1974 році за спеціальністю "промислове та цивільне будівництво". Працював на ЛАЗі, потім начальником ЖЕКу у Львові. З 1985 році – в заочній аспірантурі Інституту суспільних наук АН УРСР, з 1986-го по 1998 рік працював у цьому закладі, що став Інститутом українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України, захистив кандидатську дисертацію «Видавнича діяльність Івана Франка у 70–80 рр. 19 ст.» (1994), потім докторську «Іван Франко як книгознавець і видавець (1890-ті — 1916 р.)» (2008). У 1998–2007 роках — директор Наукової бібліотеки Львівського університету. У 2007–2010 роках – доцент, професор кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені І. Франка, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України, старший науковий співробітник Академії сухопутних військ.

27.06.2022