Ґенезис із духів

Однією з найзагадковіших книг залишається біблійна «Книга Рут». Вона здається таємничішою за «Апокаліпсис» чи «Ґенезис із Духа» Юліуша Словацького. Старозавітна книга невеличка за обсягом, проте блискуча у своїй простоті. Час подій замкнений у чотиричастинній структурі, і хоча в ній практично про Бога не мовиться, та залишає вона простір для дії, а час кодується у ній наново: у книзі закінчується домесіанська доба. І без подій, у ній чинених, не могли б ми говорити про Месію. Його особа вістує розв’язок, якесь спасіння, закінчення – а ми допіру починаємо. «А ми, слова духи, вимагали форм», – писав Словацький. Вимагаєте і ви? Ну, то летімо далі!

Історія Рут і Ноеми згадується в контексті П’ятидесятниці, яка цього року припадає на першу половину червня у календарях різних конфесій. Історія Рут прочитується і відбувається під час Шавуот (єврейське Свято Тижнів), також відомого як Свято врожаю, що відповідає нашим Зеленим святам, Трійці. Тому я нині оповім вам про нових апостолів. Про нових, бо післанництво – поняття антропологічне, яким можна найвлучніше окреслити поручення комусь місії посередника чи виконавця завдання.

Грекою «апостол» означає «післанець». У старопольських біблійних перекладах, а також у перекладах Корану використовувався термін «післанець». Хтось, хто має місію, несе об’явлення, свідчення, правду. Післанець може бути ангелом і пророком, але також і суддею та транслятором інформації У Любліні, місті унії; варто згадати, що перший переклад священних текстів литовсько-польських татар здійснили друзі Міцкевича, філомати, в дусі яких пробував голос неоперений Словацький.

Сьогодні на ім’я згадаю одного післанця, бо саме Марцін Пйотровський надіслав мені на початку українсько-російської війни готовий кліп Сергія Жадана та гурту «Vuraj». Мріємо здійснити митцям концертний тур Польщею. Про апостола Сергія вже писала. Але не про апостола Марціна. Окрім долучення – разом із фондом Folkowisko та ініціативою Rozstaje (Перехрестя) – до створення кліпу, вже понад сто днів він інтенсивно залучає людей та несе гуманітарну допомогу в Україну. Діяльність фонду вже встиг оцінити посол США, представники ООН, очільник Львівщини, польський уряд – і якщо вас цей перелік авторитетів ще не переконав приєднатися помагати, то досить побачити обеззброюючу усмішку Марціна Пйотровського. І все ясно: цілковита довіра до нього та його організації.

У пісні «Місто», яку надіслав Марцін, Жадан коротко посилається на книги пророків, гляньте самі.

– Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?

– Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.

Прийшли сюди, принесли покору і втому.

Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.

У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.

У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.

Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.

Їхні пальці вночі торкались безодні.

Джерела в місті були глибокі, наче жили.

Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.

Можеш із нами просто поговорити?

Даруй нам свою любов, стискай лещата.

Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.

Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.

Скажи, принаймні, що буде покарано винних.

Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

– Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.

Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.

І невинних вона, до речі, теж чекає потому.

Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?

Потрібно було уважніше читати книги пророків.

Потрібно було оминати пекельні діри.

Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,

про птахів, які падають на міста, мов каміння?

Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.

В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.

Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.

Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.

Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.

Я не знаю де вам жити і як вам бути.

Я говорю про те, що кожному з нас властиво.

Якби ви знали, як нам усім не пощастило.

Текст був настільки пронизливим – особливо нині, хоч був написаний ще до лютого цього року, – і перший переклад підготував черговий післанець-перекладач, що я теж дозволила собі зробити художній переклад на польську мову.

На Свято врожаю хай зерно кільчиться та дозріває. Через низку спільнот післанців міста Любліна на спалені війною українські чорноземи передано навіть для засіву зерно майбутнього збіжжя. Наразі все про сучасних апостолів. Наступні в дорозі. Зрештою, Жадан пообіцяв написати по війні роман з фронту про всіх волонтерів.

Повертаюся до концепції мандрівки душ Словацького та «Книги Рут», бо в певному сенсі завше перебуваємо в поколінні Месії, якого би не було без цих, по суті, непомітних подій, увінчаних неймовірним шлюбом Рут та Вооза. Зрештою, біблійні історії показують, що найцікавіші революціонери духу породжені незвичайними стосунками. Від шлюбу Рут і Вооза народився дід майбутнього царя Давида, який дав початок роду Месії. Зробімо тут стрибок до кабалістичної традиції, бо за нею є два Месії! А якщо пара – то, може, двоє?

Закінчу цю історичну подорож на римській вулиці Міцкевича, що з неї відкривається краєвид на Ватикан. З післанням, що Свято врожаю може ж бути щодня. І ми з вами можемо донести Urbi et Orbi єпископам, світовим лідерам, суддям і неґоціаторам, щоби приборкали кремлівські прагнення вигнати Шехіну зі світу цього, з Маріуполя почавши.