Сьогодні зранку відійшов у вічність Борух-Борис Дорфман, дослідник єврейської культури, глибокий знавець єврейського Львова, автор близько тисячі статей на єврейські теми їдишем, російською, українською, польською і німецькою мовами. Один із засновників першої в Україні єврейської газети «Шофар» і Товариства єврейської культури ім. Шолом-Алейхема у Львові (1988 рік).
Про смерть повідомив його внук Саша Назар.
Борис (Борух) Менделевич Дорфман народився 23 травня 1923 року в Бессарабії, за два місяці йому мало виповнитися 99 років. Хоч він народився в місті Кагул, його предки з батькового боку жили у Львові, і це була дуже відома родина.
Батьки Бориса Дорфмана, Мендель та Молка (уроджена Зінґер), походили із заможних освічених купецьких сімей. Мамин батько був рабином у бессарабському місті Кілія. Після окупації Бессарабії совітами батьків 7 липня 1940 року заарештували за антирадянський сіонізм і згодом депортували, а їхнє майно, зокрема велику бібліотеку, конфіскували та знищили. Батько загинув у Караганді 1942 року, а мати змогла повернутися до Кишинева в 1947 році і присвятити себе сіоністській діяльності, але її знову заарештували 1949 року на хвилі боротьби з космополітизмом. Вона відсиділа ще 7 років.
Ще за румунської влади Борис навчався у єврейській школі, потім — у школі помічників інженерів. За радянської влади, провчившись ще рік, молоді спеціалісти мали їхати на практику, але почалася війна, і Бориса мобілізували на фронт. Під час відступу його частина потрапила в полон, але потім їх звільнили, і частина знову відступала разом з армією й опинилася в Саратові. Саме в той час вийшов наказ про зняття вихідців із Західної Білорусі та Західної України з фронту та скерування на роботи. Так Борис потрапив у Кемеровську область, вугільний реґіон Сибіру.
Після закінчення війни всі роз'їздилися додому, але Бориса як доброго фахівця-будівельника не відпускали. Лише через два роки він повернувся до Кишинева. У 1949 році Борис Дорфман переїхав до Львова, де жили його родичі. Працював головним інженером Сталінського районного житлового управління, відповідав за площу Ринок і вулицю Вірменську. Запросили на роботу в аптекоуправління (відділ капітального будівництва), згодом працював у технічному нагляді житлового управління. Загалом Борис Михайлович пропрацював на керівних посадах в аптекоуправлінні 35 років.
З початком перебудови Борис Дорфман активно долучився до відродження єврейської громади Львова, поширював знання з історії та культури свого народу не лише серед євреїв. «Що краще народи будуть знати один одного, то менше ворожнечі залишиться в світі», — любив казати Борис Михайлович.
Він був серед засновників Львівського товариства єврейської культури ім. Шолом-Алейхема, певний час був членом ради директорів, разом з дружиною створив недільну школу, в якій сам і викладав. У березні 1990 року він став співзасновником і редактором газети "Шофар". Глибоко зацікавлений Львовом, часто провадив екскурсії і загалом багато десятиліть активно супроводжував події міського життя, а особливо ті, що стосувалися єврейської тематики. У 1990-х був ініціатором створення ульпану — курсів мови іврит.
Протягом багатьох років популяризував їдиш. Старше покоління добре пам'ятає його статті в газеті «Біробіджанер Штерн» і в журналі «Советіш Геймланд», а молоде — його участь у семінарах з мови їдиш, де завжди притягав до себе шанобливу увагу. Завоював собі ім'я в наукових колах статтями про мову і культуру їдиш, публікаціями у вітчизняних та зарубіжних єврейських (і не тільки) газетах та журналах.
Вважається, що він був останнім мешканцем Львова, для якого їдиш була першою від народження мовою.
Барух даян а-емет. Нехай упокоїться на небесах чудова людина, яку вдячно пам'ятатимуть усі, хто знав його. Відійшла легенда Львова, один із останніх автентичних носіїв їдишу, невтомний організатор єврейського культурного життя в Галичині.
(Андрій Павлишин)
23.03.2022