“Нормальні люди” Саллі Руні — це історія, що охоплює 4 роки життя героїв книги — Маріанни та Коннелла — від їхніх випускних класів школи до навчання в університеті Дубліна. Роман про становлення двох молодих людей та їхнього кохання, про те, як у цьому становленні вони змінюються і змінюють один одного, як хибне розуміння, непорозуміння, сказані і не промовлені слова, як очевидності, які неочевидні, як “незначні рішення можуть кардинально змінити все в подальшому”, і як “попри всі труднощі та негаразди в їхніх стосунках, ці стосунки тривають”. Роман поділений на серію епізодів чи ряд серій, дискретних подій з життя героїв, які авторка вибудовує у неперервний потік твору. Взаємини персонажів, як і сам роман, схожі на маятник, чи спіраль, що весь час повертається в точку, яку нібито пройшли, проте не такими, як були у попередньому епізоді.
Авторка роману “Нормальні люди” Саллі Руні.
Завдяки шаленому успіху роману, критики назвали Саллі Руні голосом покоління міленіалів. Цей поділ на покоління досить умовний. Треба розуміти, що часто відмінностей більше між однолітками, які виросли в мегаполісах та провінції, ніж між мешканцями умовного Нью Йорка чи Лондона. Але окреслення роману як тексту про одне покоління фіксує незрозумілість чи нерозуміння Іншого, якого важко зрозуміти, але легко окреслити. Саме це нерозуміння іншого і породило окремі закиди авторці і критику твору, як історію закоханих, яким потрібно просто сісти та поговорити і все в їхньому житті вирішиться. Таке трактування демонструє небажання розуміти їх, й завжди погляд і оцінка інших/іншими крізь власну призму. Герої Саллі Руні ще не опанували здатність говорити про інтимне, особливо говорити прямо, хоча вони зі всіх сил прагнуть бути зрозумілими, і хочуть щоб їх розуміли, і роблять це уважно та чутливо у максимально комфортний спосіб, як для себе так і для іншого. Долають власні травми так, щоб не завдати іншим травм, чи не скоїти насильства. Можливо, саме тому вони надають перевагу повідомленням, а не дзвінкам, які змушують відповідати тут і тепер, реагувати на співрозмовника, а не обдумати і відповісти коли буде зручно. У живому діалозі, особливо незапланованому, багато насильства і порушення меж іншого. Герої настільки поважають межі один одного і настільки бояться завдати шкоди іншому, що можуть відпустити на самовплив стосунки, не озвучують бажань, бояться вибрати один одного.
Герої та їхнє оточення нормалізували розмови про секс і сам секс, створивши місце для любові. Вони не плутають любов з сексуальним потягом і не підмінюють одне одним. Секс більше не хтивий, а договірний з чітко окреслиними колами та правилами і повагою залучених один до одного.
Письменниця Саллі Руні — голос покоління міленіалів.
Саллі Руні пропонує ще одне визначення любові, і воно топографічне, оскільки закохані не тільки переживають, але і знаходяться у любові. І ця любов розкриває їх, вириває з повсякденної потреби бути кимось для інших, і робить їх справжніми як один для одного, так і для себе. Наприклад, Коннелл підсумовує свою спробу побудувати нормальні відносини з Гелен: “З нею я ніколи не відчував себе самим собою”, і це відчуття дає можливість зрозуміти, чи справді він любить людину, з якою є поруч.
Авторка вибудовує текст роману таким чином, що політика, інтелектуальні вподобання, думки та переконання лишаються обрамленням роману, і проникають у нього згадками, незначними коментарями, поодинокими репліками, зосереджуючи оповідь на взаєминах головних героїв, фіксуючи найважливіше в історії саме цієї любові.
Одними з маргінальних хоча і наскрізних є політичний та соціальний мотив: Маріанна походить з заможної родини, натомість Коннеллл з бідної у якій були злочинці, його мама хатня працівниця у будинку Маріанни. В одному з епізодів роману, коли вона перетнулись у супермаркеті з мамою Маріанни, та зробила вигляд, що не помітила її. Для мами Коннелла (не для нього) очевидно, що мама Маріанни може не сприйняти її сина тільки тому, що він з іншого соціального класу.
Ця різниця статків часто визначає життя: Коннелл хотів вивчати право в провінційному коледжі, де будуть навчатись його друзі, але втручається Маріанна і під її впливом він вибирає філологію і вступає у Триніті в Дубліні. Згодом обидва герої отримують навчальні стипендії за успіхи, які покривають не тільки оплату навчання, а й проживання та харчування, проте для Маріанни "стипендія була способом підвищення самооцінки, щасливим підтвердженням того, про що вона й так не сумнівалася: що вона особлива", натомість як для Коннелла “стипендія мала надзвичайне матеріальне значення, схоже на величезний круїзний корабель” дала можливість віддатись навчанню, подорожувати, випити пива й не думати про оренду. Коннелл визначає гроші — це "субстанція, яка робить світ справжнім. У цьому є щось порочне та сексуальне”. Саллі Руні часто на сторінках фіксує цю різницю і її наслідки, проте ключовим і визначальним для часу, середовища та життя персонажів роману є соціальний капітал.
Саме він — головний актив епохи й функціонує за законами ринку. Люди інвестують свій час та сили, щоб отримати і накопичувати його, залишатися у процесі обміну, оптимізовувати та вести облік й аудит. Втрата капіталу чи випадіння з циклу обміну означає банкрутство. Суть соціально капіталу — конформізм, відповідність правилам обміну, групи, статусу. Слідування за його логікою змушує діяти та поводити себе відповідно до цієї логіки, а не відповідно до того, що бажає чи чим є людина. Вона постійно перебуває в позиції іншого себе. Наприклад, однокласник Маріанни і Коннелла Роб після того, як роз'їхались друзі, помер в гонитві за цим капіталом. Він прагнув щоб інші визнали його як людину, хотів отримати суспільне прийняття, яке легітимізувало б його особистість. Непопулярність Маріанни і популярність Коннелла у школі, а потім навпаки, була наслідком наявності соціального статус відповідного до їх середовища. “Маріанні було неприємно[...], що вона вступила в ринкові відносини, в яких вони вбачали дружбу. У школі вона вважала себе вищою за такі відверті обміни соціальним капіталом, але її життя в коледжі показало, що якби хтось у школі дійсно захотів із нею поговорити, вона б вчинила так само погано, як і будь-хто інший”(курсив мій).
Героям соромно, що вони беруть участь у цих ринкових відносинах. Вони втомились від постійної гонитви і боротьби — саме це причина зацікавлення лівими ідеями серед молоді на Заході. Вона прагне не тільки соціальної справедливості, а передусім, вирватись з кола постійного обміну і накопичення капіталів (матеріального, інтелектуального, соціального, емоційного чи символічного), щоб бути собою.
Оманливість цього явища стає зрозумілою ще на початку роману в епізоді, в якому Коннелл дізнався, що всім відомо про їх з Маріанною стосунки, які він старанно намагався приховати, щоб зберегти свій статус.
Велика любов, щоб бути великою не має бути однією й на все життя й закінчуватись смертю, і від того що вона має початок і кінець вона не перестає бути такою. Ми можемо переживати не один раз велику любов і щоразу це нова любов. Можливо і герої переживали у кожному циклі нову стару любов і закінчення роману заводить їх на нове коло спіралі, і цілком може бути, що нічого більше і не буде. Але те що, між ними ми бачили визначило їх, зробило тим їх тими ким вони є, й вплине на те ким вони стануть. Вона дала йому можливість нового життя, а він подарував їй доброту, вони змінили один одного і для цієї історії цього достатньо.
Фото: Видавництво Старого Лева.
22.10.2021