«Бути присутнім». Це мантра практики «уcвідомленості» («mindfulness»), яка полягає в тому, аби цілеспрямовано фокусувати увагу на теперішньому моменті. Одним із видів вправ на «майндфулнес» є виконання рутинних дій з підвищеною увагою. За рекомендацією статті, опублікованої клінікою Майо, «спробуйте знайти час, щоби повністю відчути своє середовище усіма своїми органами відчуттів – доторком, слухом, нюхом та смаком. Наприклад, коли ви їсте улюблену їжу, спробуйте сповна відчути її запах та смак, щоби по-справжньому насолодитися нею».
«Майндфулнес» дійсно може проносити певну психологічну користь. На початку цього року узагальнені результати кількох рандомізованих досліджень показали, що терапії, засновані на цій практиці, приносили невелику або помірну користь для цілої низки психологічних проблем, зокрема стресу, депресії та тривожності. Проте ці терапевтичні ефекти були меншими, як порівняти з іншими методами лікування, а окремі з них узагалі зникали через кілька місяців. Ці результати показують: терапії на основі «майндфулнес» – це краще, ніж нічого, але потрібні додаткові дослідження, щоб порівняти їхню ефективність з іншими методами лікування.
Спільною рисою усіх цих терапій було те, що вони намагалися культивувати зосередженість на теперішньому моменті за допомогою кількох сеансів медитативної практики. Хоча у «майндфулнес» є свої переваги, психологічні дослідження показали, що в деяких життєвих ситуаціях надмірно прискіплива увага до теперішнього моменту радше шкодить.
Коли ми розвиваємо у собі певні навички, з часом ми можемо виконувати їх автоматично. Повсякденних прикладів можна навести багато – від їзди на велосипеді до подрібнення огірків і чищення зубів. В основі стану «автоматизму», як його називають когнітивні психологи, лежать ментальні процеси, які можна виконувати, не звертаючи на них уваги. Ці процеси відбуваються без свідомого контролю за ними – як ланцюгова реакція ментальних подій. Далеко не кожне завдання можна виконати автоматично, але багато з них таки справді автоматизуються, як тільки стають добре відпрацьованими.
Увагу потрібно звертати насамперед під час вивчення нового навику. Під час нашого власного дослідження ми виявили, що піаністи-початківці, які активно фокусувалися на грі, швидше вивчали мелодію «Happy Birthday to You».
Проте надто активне звертання уваги на те, що ми робимо, інколи може мати руйнівні наслідки, особливо коли йдеться про навички, які ми добре засвоїли. По-суті, це одна з причин, чому чимало фахівців «задихаються під тиском»: вони надто багато думають про механіку виконання вивчених завдань.
У класичному дослідженні когнітивістка з Чиказького університету Сіан Бейлок запропонувала кільком досвідченим гравцям у гольф забити пат у різних експериментальних умовах. В одній з них гравці повинні були сконцентруватись на замаху своєї ключки і сказати «стоп», як тільки закінчать удар. В іншому їх попросили прислухатися до сторонніх шумів і сказати «тон», як тільки лунав певний звук.
Як не дивно, досвідчені гравці у гольф зіграли набагато гірше, коли зосереджувалися на своєму замаху, ніж тоді, коли їхню увагу відволікали сторонні звуки. Ефект від зосередженості на замаху був настільки великим, що ці гравці показали кращі результати, коли просто розминались перед початком експерименту.
Згодом психолог Яннік Балк тестував різні методи полегшення «тиску на результативність» для гравців у гольф. Балк створив цей тиск, повідомивши їх, що їх зніматимуть на відео, а їхні результати будуть опубліковані у місцевому гольф-клубі. Водночас він стимулював їх обіцянкою купонів на товари для гольфу для найкращих гравців.
Балк виявив, що гольфісти, яким він звелів під час удару подумати про щось стороннє, наприклад, пригадати пісню, яку вони знали напам’ять, в умовах «тиску на результативність» зіграли значно краще. Потрібно зауважити, щоправда, що ці результати ще мають бути відтворені на більших вибірках і в різних контекстах.
Але важливий висновок із цих досліджень полягає ось у чому: надто прискіплива увага до добре відпрацьованих моторних послідовностей може призвести до помилок. Звісно, ми не маємо жити «на автопілоті» й втрачати можливості встановити глибші зв’язки зі світом, одне одним і самим собою. Але бувають ситуації, коли ми повинні дозволити автоматизму взяти гору. Важливо лишень не перестаратися під час наступної їзди на велосипеді.
Alexander P. Burgoyne, David Z. Hambrick
Sometimes Mindlessness Is Better Than Mindfulness
Scientific American, 31/08/2021
Зреферував Є. Л.
06.09.2021