Нещодавно стикнувся з документом На шляху до нового укладу: переосмислюючи роль бізнесу в суспільстві (Tomorrow’s Company та Mazars) – обґрунтування доцільності наново подивитись на потребу в бізнесі як такому. Цей документ став затравкою для дискусій на зустрічах лідерів бізнесу, політики й опінії в Лондоні, Парижі, Брюсселі та інших європейських центрах.
Тема ролі великого бізнесу в суспільстві знову виникла при роботі минулого тижня в аналітичному огляді Спільноти СВБ про інтегровану звітність. Компанії, особливо найбільші, активно розглядають поєднання фінансової та нефінансової звітності. В нефінансовій звітності йдеться про соціальний вплив компаній – ширше ніж фінансові результати – і невідворотньо виникає питання про роль бізнесу в суспільстві. Пропоноване міжнародне положення (<IR>) визначає компанію як механізм створення доданої вартості у коротко-, середньо- та довгостроковому періодах з вхідних ресурсів (капіталів) у певний спосіб (бізнес-модель).
Лише ці два приклади свідчать про активний пошук західними компаніями своєї ролі у суспільстві, яке змінилось після кризи. Фінансова галузь, яка відірвалась від реальної економіки, завеликий рівень боргів у компаній, постійні прояви все нових конфліктів інтересів в компаніях, небажання акціонерів платити шалені бонуси менеджменту, тиск на бізнес зменшити негативний вплив на екологію і поводитись гідно в країнах, що розвиваються – лише невеликий перелік питань, з якими стикаються західні компанії і які примушують їх думати про місце бізнесу у відповідному суспільстві – для чого це все потрібно, навіщо вони тут?
А що в Україні? За 20+ років ми всі чемно вивчили слова олігархи, підприємці, власники, ототожнюємо оцінку вартості бізнесу з готівкою на руках у бізнесменів. Але чи стала зрозумілою роль великого бізнесу в українському суспільстві? Чи ми знаємо, навіщо існують компанії і чому потрібен великий бізнес?
Традиційне визначення ролі бізнесу в капіталістичному суспільстві – бути рушієм створення багатства. Проте останнім часом рушій закляк навіть у розвиненому світі, і багатства більше зникає ніж створюється. Що у нас?
Стан великого бізнесу в Україні
Суб’єктивна оцінка стану великого (більше 1000 працівників – умовне значення великого бізнесу для цілей цього аналізу) бізнесу в українському суспільстві:
● Бізнес не сприймається як результат праці, зусиль та кмітливості, а як наслідок доступу, часто корупційного, до капіталу. Бізнес сприймається як механізм перерозподілу ресурсів, а не як механізм створення багатства.
● Бізнес не став синонімом ефективності, якості, інновативності, продуктивності. Клопітка робота – це в очах більшості не бізнес. Швидке збагачення – пряма асоціація з бізнесом.
● Бізнес є так само корумпованим, начиненим конфліктами інтересів, як і державні органи чи суспільство загалом. Бізнесмен – лише дещо краще за спекулянта. Довіра або повага до бізнесмена – відсутні.
● У суспільстві переважає відчуття, що власники і менеджери переймаються лише власними доходами, як і еліти в цілому (університети, влада, банки, політики і т.ін.).
Істотні питання про роль великого бізнесу в Україні
Зважаючи на ці вхідні умови, які ж завдання українське суспільство мало би ставити щодо ролі бізнесу в суспільстві? Мій суб’єктивний погляд:
● прив’язати інтерес суспільства до бізнесу; зробити суспільство зацікавленим у прибутковості бізнесу; перетворити великий бізнес на продуцента багатства для суспільства в країні;
● перейти від "доступу до ресурсів" до новітніх бізнес моделей, що ефективнішими, продуктивнішими, інновативнішими;
● зробити корпоративне управління реально дієвим, наглядові ради – працюючими; радикально викорінити конфлікти інтересів та корупцію в бізнесі;
● розширити горизонт планування інвесторів в українські компанії; збільшити кількість довгострокових інвесторів у країні; перетворити більшість населення у дієвих інвесторів – власників корпоративних прав.
Шість суспільних завдань великого бізнесу в Україні
Будь-який західний інвестор, який би прочитав пункти про стан великого бізнесу в Україні вище, жахнувся б – розрив між суспільством і бізнесом є не просто разючим: в цій країні це – прірва. А у будь-якій притомній оцінці ризиків це називається risky externalities – ризиковані зовнішні чинники. Великий бізнес можуть змести, забути, ліквідувати, забрати, знищити, викорінити, зруйнувати – під оплески громади. Погана держава? Таке суспільство? Ні – це адекватний результат стану байдужості великого бізнесу до супільних питань та його споживацького ставлення до того ж суспільства або держави. Заслужений стан справ.
Для того, щоб великий бізнес став частиною українського суспільства, щоб громада стояла на його захисті і в уявленні населення великий бізнес асоціювався б з користю, а не негативом, українському великому бізнесу, окрім того, щоб заробляти прибутки і продукувати продукцію/послуги, потрібно додаткові взяти на себе додаткові соц., пардон, суспільні зобов’язання:
1. Технологізація бізнесу – впровадження нових технологій, автоматизація бізнес-процесів. Мета – спроможність платити високі зарплати персоналу, які відповідно повинні виконувати складні робочі процеси та мати спеціалізовані знання. Великий бізнес має зменшувати використання низькокваліфікованої робочої сили, автоматизуючи процеси та вкладаючи в розвиток персоналу. Розвиток технологій з одочасним розвитком персоналу.
2. Активна участь у розбудові суспільних систем – великий бізнес є прямим споживачем продуктів, які випускаються освітньою системою, прямим суб’єктом системи власності та земельних відносин, які діють в країні, заінтересованою стороною у системах економічного розвитку, фінансової системи та інноваційної системи. Бізнес має залучатись до процесів реформування, розвитку та зміни систем, які діють в країні на різних рівнях – національному, регіональному, галузевому і в перспективі – європейському. Таке залучення виявляється в участі у галузевих асоціаціях, міжсекторних ініціативах, кластерах, конференціях, взаємодії з заінтересованими сторонами на постійній основі.
3. Розвиток громад – великий бізнес завжди провадить діяльність з певних територій присутності. У більшості таких територій не існує громад – відчуття спільного, публічних просторів, громадських організацій. Для цього є історичні передумови – але великий бізнес в Україні має нести суспільну функцію відбудови та разбудови громад. Громади – це ініціативи, простори, малий бізнес, організації. Кожна велика компанія в Україні має мати політику розбудови громад на територіях діяльності та оцінювати свій вплив на громади. Це особливість ведення бізнесу в Україні, – і це не витрати, а мінімізація витрат на корпоративний патерналізм.
4. Виведення на ринок нових продуктів та послуг - станом на сьогодні великий український бізнес, як українського так й іноземного походження, важко назвати інноваційним. Є поодинокі приклади, проте суспільне завдання великого бізнесу в країні зараз – навчитись виводити на ринок нові товари і послуги, створювати нові ринки системно, постійно. Це потягне за собою потребу в інноваціях, трансфері технологій, розкоркує бюджети на прикладні розробки і т.д. Суспільним завданням бізнесів вже не є просто збільшення географії продаж або доступ до нових природніх ресурсів – потрібні нові товари та послуги.
5. Розширення кола власників – бізнес в Україні остаточно легітимізується лише тоді, коли коло власників розшириться за рахунок приватних інвесторів – фізичних осіб. У великих приватних компаніях немає нічого поганого, проте в українських умовах тотальної недовіри до великого бізнесу великий приватний бізнес несе більші ризики (репутаційні) та витрати (комунікація). Великий бізнес в Україні має ставати публічним швидко. Тоді населення швидко навчиться перейматись успішністю великого бізнесу. То того часу всі власники великого бізнесу залишатимуться олігархами (більшого чи меншого розмаху), з усім пов’язаним з цим негативом і навіть остракізмом.
6. Розвиток навичок грати за правилами – значна кількість українських компаній і підрозділів іноземних компаній нагадують контори з ручним управлінням, – власники, директори чи менеджери роблять бізнес на власний, часто дипломований, розсуд. На практиці потрібні правила, які стають корпоративними політиками, процедурами і процесами. Менеджмент і персонал повинні вчитись працювати за правилами, розуміти правила і бути дотичними до покращення цих правил. Ефективність без надмірної бюрократії, повага до правил без їх тотемізаціії. Розвиваючи навички гри за правилами і бажання впливати на формування правил бізнес розвиватиме функцію громадян серед персоналу і власне корпоративне громадянство. Це буде прямим внеском в модернізацію країни.
Цей перелік шести суспільних завдань великого бізнесу в Україні базований на власних спостереженнях і роботі з великими компаніями. Якщо він спровокує дискусію – чудово, цього бракує. Як мінімум, він додасть контенту на не дуже популярні теми пошуковим системам для індексації.
prorozvytok.wordpress.com
26.07.2013