ЗОРЯ ГАЛИЦКА
Число 1.
Дня 15 Мая 1848.
Письмо тоє часове виходит що тиждень раз ві Второк. — Ціна піврочна ві Львові 1 Реньск. 15 кр. Ср ; в урядах почтових 1 Реньск. 45 кр. срібром.
ВІДОЗВА ДО РУСКОГО НАРОДУ.
БРАТЯ!
Відомо вам, що Найяснійший Цісарь Aвстpійcкій і Король наш на дали ласкаво всім народам своєй держави, і нам Русинам земли Галицкої, патентом з дня 25 Березня 1848 Конституцію, то значит: такую фундаментальную уставу, котра цілому народови нашому через вибраних і завіренє мающих мужів уділ в праводавстві своїм дозваляє, і тим способом свободи і добрий бит нам забеспечає.
Меже тими свободами надане нам тоє особливе і великої ваги право, що можемо збиратися на наради над спілним добром нашим, розпізнавати потреби народа і краю нашого і такові Наияснійшому Панови предкладати.
В такім наміреню завязало ся ту в столечном місті Львові товариство Русинов під назвою „Рада народна руска, котра, порозуміваючися с народом, єго заступати, над єго потребами промишляти і над єго свободами чувати буде.
Конечна потреба такого для нас Русинов збору тим явнійше ся окаже, скоро ся застановимо, чим наш нарід колись був, в якім стані доси зіставав, і яким при наданії тепер конституції бути може і повинен.
Ми Русини Галицькі належимо до великого руского народу, котрий одним говорит язиком і 15 міліонів виносит, з котрого пілтретя міліона землю Галицьку замешкує. Той нарід був колись самодільний, рівнався в славі найможнійшим народам Європи, мав свій письменний язик, свої власнії устави, своїх власних князів; од ним словом: був в добрім буттю, заможним і сильним. Через непріязнії судьби і різні політичні нещастя розпався поволи той великій нарід, стратив свою самодільність, своїх князів і прийшов під чуже панованє.
Таки нещастя склонили с часом много можних панів відступити від руского Обрядку отец своїх, а с ним виречися мови рускої і опустити свій нарід; хоть тая зміна обрядку народности перемінити не могла, і кровь руска в жилах їх плинути не перестала. — Нарід тим способом оставлений і що раз більше ослаблений, зістав завислим від довольности чужої, а все понижений, зачав во всім лишатися і до тої прийшов недолі, що соромом било Русином називатися.
Вправді пізнійше обіймила долю нашу лагіднійша опіка, зачали і нам признавати права; однако ж попереднійшій стан річей не дозваляв правдивої доступити свободи. И̂ в тім смутнім стані зоставалисьмо аж доси.
Але як все на світі с часом ся минає, як по зимі прикрій весна наступає; так Братя! і той стан смутний нині змінился через „Конституцію“.
Братя! єсть то велике право, велике добродітельство, єсть то сонце, котре як всім, так і нам Русинам засвітило, і до нового нас житя пробудило. Будят ся тим сонцем освічені народи далекі і сусідні, підносити перед очима нашими на земли нашій народність польска, і о добрі і свободах своїх скоро і живо промишляти зачала. — а ми ж, Братя! сини так великої рускої родини, малибисьмо самі одні на світі позістати і надаль в тім нещаснім замертвіню? Ні! Пробудився вже і наш лев рускій* і красну нам ворожит пришлість. Вставайте ж Братя, вставайте з довгого сну вашого, бо уже час! Встаньте! але не до звади і незгоди! но двигнімся разом, щоби піднести народність нашу, і забеспечити дані нам свободи. Пожиткуймо с тої спосібности, абисьмо непокрилися ганьбою перед світом, і не стягнули на себе наріканя поколінь наступних. Поступаймо с другими народами в любви і згоді! Будьмо тим, чим бити можем, і повиннисьмо. Будьмо народом!!
Тим то чувством Народности напоєни, і в тім наміренію зобралисьмося ми Русини, котрим добро і щастє народу на сердци, і будем ділати в спосіб наступующій:
а) Первим заданєм нашим буде заховати віру і поставити на рівні обрядок наш і права Церкви і Священників наших з правами других обрядків.
б) Розвивати і взносити нарідність нашу во всіх єї частєх: видосконаленєм язика нашого, запровадженєм єго в школах низших і вижших, видаванєм письмь часових, утримованєм кореспонденцій с письменними так нашими, як инними до щепу славянського належащими, розширенєм добрих і ужиточних книжок в язиці рускім, і усильним старанєм впровадити і на рівни поставити язик наш з інними в урядах публічних і т. д.
в) Будем чувати над нашими правами конституційними, розпізнавати потреби народу нашого, і поправленя биту нашого на дорозі конституційній шукати, а права наші од всякої напасти і оскорбленя стале і сильне хоронити.
О тім то всім вас Братя Русини! свідомих чиним, і упоминаєм, абисте так, як досі, незломную віру заховали нашому Найяснійшому Цісареви і Королеви конституційному Фердинанду І, в тім сильном переконаню, що під можним заступленєм Австрії права наші і народність наша укріпитися і сили свої розвинути могут.
При тім вас уважних робим, що так як с одної сторони святим нашим обовязком буде права, народність нашу напротив всіх замахів так домових як чужосторонніх сильне і стане боронити; так с другої сторони сам Бог, й право людскости наказує, абисьмо на против тих, котрі попри нас так же ся о своє добро і свою народність старают, жадної ненависти к сердцях наших не живили, но як щири сусіди одної землі взгоді і одности жили.
Абисьмо тому нашому наміреню тим скутечнійше могли відповісти, взиваєм вас наконець Братя! абисьте, як і ми во Львові головну раду зав'язали, так і ви в тім самім наміреню в поменші ради ся збирали, скоро вам спосіб до того подамо.
А теперь Братя завірте нам Русинам! і будьте переконані, що тілько на такій дорозі станимо ся тим, чим бити повиннисьмо, станемося честним, просвіщеним свобідним народом!!!
Львів дня 10. Мая 1848,
Григорій Яхимович
Єпископ. Предсідатель.
Заступники Предсідателя:
Михаїл Кузємскій
Схоластик
Йоан Борисікевич
Письменник
Секретарі:
Михаїл Малиновскій
Проповідник Катедр.
Теодор Леонтович
Архівиста Товариства кред.
Члени ради суть наступующії.
Авдиковскій Захарія Урядник.
Ясніскій Василій Обиватель Львов.
Яримович Михаїл Семинар.
Бортник Йоан Переводитель ґубер.
Бохеньскій Іоан Ректор Семина.
Бачиньскій Гавріїл Обиватель Льв.
Білиньскій Григорій Урядн.
Бриліньшй Іосиф семинар.
Волос Ігнатій Совітн. маґ.
Ваґілевич Николай Оу̂рядник.
Віньковскії Кирил Совітн. Фиска.
Вієлічковскій Юліан Канцл. Консіс.
Вислобоцкій Юліус дірек. пе. Став.
Вітошиньскій Іоан Висоцкій Обиватель Львовск.
Ґеровскій Яков Крил. і проф.
Гушалевич Іоан Семинар.
Галька Игнатій Семинар.
Гуркевич Іоан Уряд. Бухальтер.
Домкович Іоан Учитель.
Дембицкій Кирил Крилош.
Дмитриков Іоан Обивате. Львов.
Жуковскій Іоан Парох.
Заржицкій Іоан совіт. маґистр.
Заклинскії Алезей семинар.
Зубрицкій Діонізій письменник.
Илевич Іоан семинар.
Кадерножка Петр урядн.
Константинович Іоан урядник.
Кокуревич Михаїл слух. права.
Кинасевич Леон семинар.
Коссак Ємиліан Провинц, з. с. Вас.
Кулчицкій Іосиф духов. семинар.
Лівицкій Венедикт крил. профес.
Лівицкій Ігнатій урядник.
Лавровскій Юліан уряд.
Леонтович, Антоній уряд.
Лозинскій Петр. священ.
Лотоцкій Іоан крилош.
Максимович Павел слухат. пра.
Паславскій Исідор слух. прав.
Павенцкій Антоній правник.
Рожеіовскій Теодор урядн.
Радикевич Александер
Рудницкій Іоан семинар.
Слимаковскій Іоан віцерек. семи.
Семаш Стефан уряд.
Сроковскій Симеон урядн.
Сосновскій Леон урядн.
Товарницкій Іоан властит. сел.
Теліховскій Миколай прав. і обив. льв.
Трещаковскій Лев парох.
Юзичиньсій Антоній преф. семина.
Юристовскій Николай діректор типоґрафії цісарск.
Юркевич Филимон дірек. шкл. нор.
Царевич Іосиф учитель.
Чайковскій Антоній префект семі.
Чайковскій Василій уряд.
Чайковскій Александер уряд.
Честиньскій Іоан крилош.
Церкивич Кирил. семинар.
_________________________________
* знамя земли Галицкої.
Братя Русини!
Уміщаєм вам відозву Ради народної рускої, в тім ту письмі часовім, котре під назвов „Зоря Галицка“ уставичне що тиждень раз видавати будем. Письма бо часові для кождого народу конечне потрібні, бо они просвічаючи нарід й подаючи му добрії й збавленнії ради як найбільше до щасливости єго могутся причинити. І всі Європейскії народи від давна пожиткуют з розмаїтих письм часових ; тілько наш нарід руский на земли Галицкії, котрий так тяженько підупав, до того часу не міг ся на письмо часове здобути. Єще від осени ту ві Львові мужі світлі, нарід свій руский щире люблящії, і єго щасливість на сердци мающії, особливе Інститут Ставропіґянскій (Брацтво Церкви Успенія Пресвятої Діви Богородици, іли Волоскої церкки), котрий від давна в справі рускій покладав заслуги, зачали старати ся і подали о тоє, аби для пожитку нашого народу письмо часове вільно нам було видавати; що й Декретом Ґуберніяльного Предсідательства з дня 10 Марця того року зізволено зістало. Але тим часом змінився наш стан політичний; надали нам Найяснійшій наш Цісарь конституцію, і вільнії свободи ; теперь вже і наш нарід иншим житєм жити повинен, і жити мусит; тепер єму, як і кождому вільному народови тим більшої освіти потреба, і без письма часового уже ся обійти не може. Зо щирої любви і прихильности до народу нашого зібрало ся ту ко Львові десять нас добрих русинів так з духовного як і зо свіцкого стану, і тії освідчили, що своєв працев письмо часове руске засиляти будут, а я приймивем на себе хоть тяжкий, але милий мені обов'язок, від Інституту Ставропіґяньского на мене вложений, тоє письмо часове,,3орю Галицку“ найменше з одного аркуша складающе ся, в нашім рускім язиці, яким наш нарід говорит, що тиждень раз во Второк видавати. И в тім письмі, будемо милому нашому народови подавати тоє, що Русина, яко чоловіка, Русина, й члена краю обходити може. Буде в нім уміщено, що рада народна руска для просвіщеня і добра свого народу урадила і учинила; будут в нім розправи й розговори о житю нашім народнім й політичнім (о справах краю нашого) о нашім народі, єго гісторії, єго язиці, реліґії, обичаях, житю домовім; о становиску і обовязках наших ко Рядови, й ко другим народам а особливе в нашім краю мешкающим ; будемо вам всказувати дорогу, котров і як в новім житю конституційнім поступати маєте, аби собі чим не зашкодити, але і як найбільшії узискати користи, котрії з конституції випливают.
Также в вашім Господарстві звиклисьте були так поступати, як ваши Тати і Діди поступали; а то не завше було добре і правда і то, що вас на нижшім щебло досконалости ґосподарскої также утримував тяжке підданство і панщина; у других народів поступила вишше освіта, і свобода, поступило і ґосподарство, з ним і заможність. То все, що уже у нас або у других, народів в ґосподарстві за добре досвідчено, що доброго відкрито, що і для піднесеня чено, що доброго відкрито, цю і для піднесеня вашого ґосподарства, вашого доброго биту і вашої заможности причинитися може, буде тоє наше письмо к собі замикати. Але будемося і о всі таки відомости для вас старати, котрії розум чоловіка просвіщают, умисл єго підносять і сердце любовію честних й добрих учинків наповняют, а тим способом до правдивої щасливости успособляют; оповімо вам также часом яку приємну повістку або казочку, заспіваєм пісеньку і думку руску, котра з сердця руского вийшла, і в вашім рускім сердци обізвеся; словом о тоє старати ся будем, аби кождий і священник і свіцкій, міщанин і рольник, старшій і молодшій, мужескій і женьскій пол знайшли в тім письмі щось, що буде мало для них якісь пожиток.
А в наших розправах о тім, що було, що є, і що і як бути повинно, будем собі так поступати, щоби ся ніколи з правдов і справедливостев не менути, спокій, згоду і порядок в краю заховати; і поступ уміркований на підставі правній будем мати на ціли. Ми бисьмо тоє письмо як найтаньше дати хотіли, і так таненько даємо; що не тілько поєдинчії і меншій громади, але і поєдинчії люди лацно го собі могут купити; бо для тих, котри через почту будут доставити, ціна письма ораз з оплатов почти і окладок на цілий рік виносити буде тілько 3. реньских і 30 крайцарів срібром, а для тих котрії сами ві Львові в Редакції (а тимчасово в книгарни рускій) будут відберати, тілько рочне 2. р. 30. кр. срібром.
Аби всі Русини з того письма могли пожитковати, красненько просимо всечестних отців духовних, аби ся о тоє постарали, щоби всі громади їх парохій тоє так пожиточне письмо осібно для себе посідали, і най в неділю або в свято або сам священник, або учитель школи, або ктобудь письменний згромадженим людем тоє письмо читає; тілько дуже о тоє просимо, аби ся в остатнім разі то ніколи в коршмі, тілько на якім честнім місци діяло. — Письмо тоє зачавши від 3. числа будут предплатящії на тій почті відберати, до котрої їх громади правне належат, і до котрої кожда громада і без того раз на тиждень посилати має; і в урядах почтових всі тії, котрі тоє письмо зхотят мати, най ся зараз зголосят, і зложат наперед ціну за пів року за тоє письмо 1 р. 45. кр. ср. належащу ся, а натомість записку (асиґнацію) на тоє письмо отримают.
На остаток просимо всіх учених Русинів, аби і они, мающе пожиток нашого народу на серци, працев своєв в передметах вижше описаних, котри ся їм сподобают, наше письмо засиляли, і свої вироби нам под адресов:,,Do Redakcyi Zory Hałyckoji wo Lwowi“ присилати були ласкави. — Львів дня 15. Мая 1848; дня, котрий завше в нашей памяти зістане, ко в той день наші селяни зачали бути вільними від панщини і данин підданьчих.
Антін Павенцкий,
Заручающій Видаватель.
Подаємо тую для Русинів веселую новину; що Найясьнійшій наш Цісарь постановленьом своїм з дня 12 Березня т. р. єпіскопство греческо католицкоє в Перемишли Преосвященному Григорію Яхимовичови Єпіскопови Помпеіополітаньскому, Святителеви і Ґенеральному Намістникови ві Львові найласкавше надали.
Дня 4 Мая, коли Їх Преосвященьство Єпіскоп Яхимович перший раз в раді нашій предсідательство обяли, закінчили тую раду наступующев промовов :
Позвольте і мені промовити до Вас рідним словом.
Сказавбим Вам, абисьте з початку нашого діла, пам'ятали о Бозі, були вірнії Царю і отечеству і послушні іх уставам; але бисьте сказали, чиж Русин забув о Бозі? Колиж він був непослушним і рядам спротивлявся? Отже не буду вас упоминати; але як отец милії діти часом скличе, приголубит, і красненько поговорит, скаже їм, як то бувало, де що видів, що ся стало; так і я вам казку скажу :
Літо було, самі жнива, вийшов-єм си трохи в поле, як уже ранна роса висхла, сонце високо стояло; виджу всюда пильне роблят, бо то час горячій; аж там кількох стоїт разом, і сміются з чогось дуже. Іду до них, і питаю, що ся стало? они кажут: глянь, там Русин ще спит тепер в час роботи, а на знак, що жнец він добрий, положив си серп при собі. Маркотно ми було дуже, що ся з русина сміяли; приступив-єм, і торкнув-єм го легонько ; обудився, протер очи, аж за сердце го стиснуло, що уже сонце так високо, що так довго нині спав; і зірвав, перекристився, вхопив за серп; тай уже жне. Оглядаются сусіди і собі говорят: переспав найліпшій час, не догонит він уже нас. Русин на те не зважає, він все пильно жне і жне, що поступит, серпом шагне, уже готовий сніп лежит; болят крижі, він терпить ; піт ся лєє, не ма часу го обтерти ; але тепер усміхнувся. Що ж він тепер собі мислит? що ж він собі пригадав? Я вам скажу, він помислив, що му ся не давно снило; бо ж то був сон дуже милий, десь там Русинів хвалили. Часом так же боком гляне, тай легонько си здіхне, бо там сусід тай ще сват, що вчера на бесіду го запросив і цілу ноч не дав му спати, а тепер з него сміеся, що нині так пізно встав. Вже сусіди на полудне спочивати посідали, сонце пече, сквар великій, а наш Русин жне і жне. Як ся сонце похилило, с сусідами в рівни став; а нім єще зародило, уже всіх женців перегнав. – Таких Русинів нам треба. Бо сонце стоїт високо, бо сусіди давно в поли; а чим довшесьмо заспали, тим пильнійше ся хватаймо, аби ся з нас не насміяли, бисьмо з ними в рівни стали.
Братям Галичанам.
Гей кто Русин веселися!
Покинь смуток,
Отри слези, —
Не журися!
Ще Біг ласкав Галичаном :
По Дністреви,
Коло Буга,
И̂ над Сяном.
Ще не згибло руске слово
Так нам миле;
Ще го чути Наоколо. —
Лишь погасли с боярами
Князів роди;
Но Габсбурґи Правлять нами.
А Ракузів * рука силна
Русь боронит ;
Нашій вірі
Єсть прихильна.
Хотяй Галичь розвалився,
Но за тоє
Львів городок
Засилився.
И̂ тут нині людьми правлять:
Архіреи
З крилошани
Бога славлят.
Нові князі с городами ;
Но ще рускі
Жиют люди
Селянами.
Єще живо кров в нас грає,
Кождий с гадков
На родину
Оживає.
Нуже братя Галичани!
Ділом, словом
Вскресім бремя
Давно знане!
Хто ж не знає Ярослава
Осмомисла
На Галичи
Ряд і Права?
Погадайте на Данила,
Яка славна
Тогда була
Руска сила!
Так то колись перед віки
Славні жили
Князі рускі,
Тай Владики.
Таков гадков посилімся,
И все с Богом
Зачинаймо.
Не журімся!!!
Пересторога.
Уважними вас єще тепер чиним, що сут такії люди, котрі і устне і письмами вас з доброї дороги хотят зводити, і против правам і урядам крайовим і їх розпорядженям підбуруют. Коли хочемо Цісареви вірність заховати, то і урядів від Него постановлених слухати повиннисьмо, бо інакше ладу і добра в краю не буде; перестерігаємо вас про тоє, абисьте таких не слухали, котріби вас від послушенства урядям винного відводили, і їх письмам, хоть в рускім язиці написаним, не вірили.—
Заручающій видаватель: А. Павенцкий.
Типом Институту Ставропіґіяньского.
Оувага. — Читайте завше і в середині слова як і, на початку слова як ві; а ê завше як і; н. п. кôнь, вôд, лêд читайте кінь, від, лід.
