Музичний центр імені Людвіка Геллера, колишнього директора театру графа Скарбка й Міського театру та засновника філармонії, розміститься у пам’ятці архітектури – віллі «Сонячній», спроектованій архітектором Августом Богохвальським, і стане ще однією філією Музею Соломії Крушельницької.
Львівський музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької від самого свого заснування потерпає від браку площі. Відвідувачі, які приходять на екскурсії та концерти, можливо, цього й не відчувають: експозиція розміщена так уміло і професійно, що насичено передає дух епохи і життя великої української оперної примадонни кінця 19-початку 20 ст. Музей розміщується в будинку, який співачка придбала для себе й для родини в 1903 р. Був її власністю до 1939 року. Коли «визволителі» його націоналізували, то залишили для власниці та її сестри Нусі всього одне помешкання. А решту роздали новим мешканцям. У 1952 році Соломія Крушельницька, на той час професорка Львівської державної консерваторії, відійшла у засвіти. До 1965 року тут залишалася Нуся. Коли й вона померла, усі квартири наповнювали чужі люди.
Далі провадить заступниця директора Музею Соломії Крушельницької Галина Тихобаєва: « У 80-их роках минулого століття в Музеї Івана Франка, в якому я працювала, народилася ідея створити відділ, присвяченій нашій видатній співачці. Підставою були не тільки гордість за велику Соломію, обов’язок увічнити її пам’ять і до того ж наявність її дому у Львові, а й великі архівні матеріали, які музеєві Франка передала племінниця артистки Одарка Бандрівська. Тоді й підняли питання перед тодішньою владою. За її рішенням, відселили мешканців другого поверху і передали його музеєві».
Експозиція розмістилася у 7 кімнатах, які вже й тоді, на початках, не могли вмістити зібраних артефактів для експонування та фондів. Не кажучи про нові багатства, зібрані за 30 років . Філіал переріс у музей. Для нього звільнилося ще одне приміщення, у якому тепер працює відділ фондів. Тривалий час керівництво музею наполегливо домагалось відселення ще кількох сімей. Не тільки тому, що бракує площ, а тому, що жителі творять шкоду, постійно заливаючи стелі з цінними розписами. Сьогодні з’явилася реальна можливість розширити музейну площу за рахунок ще однієї квартири на третьому поверсі. До неї перейдуть службові кабінети, а на їх місці з’явиться нова експозиція» .
А минулого тижня додалося у перспективі ще одне приміщення – на вулиці Андрія Мельника,7. Цей будинок, збудований у 1905 році, належить до архітектурних окрас Львова. Віллу «Сонячну» спроектував знаний архітектор Август Богохвальський (1864-1909). Молодий завзятий архітектор із Поділля прибув до Львова у 1890 році . Прагнув здобути патент на ведення будівництва. Отримавши його через 5 років, відкрив власну фірму і став активно творити , застосовуючи стилі модерну, історизму, народного будівництва. За його проектами збудовані житлові будинки на вулицях: Донцова , 16; Франка,84; Руставелі, 32; Глибокій, 4-12; Єфремова,27-33 та ін. Творив і громадські споруди, зокрема,готель «Австрія» (вулиця Князя Романа,12-14); школа імені Т.Костюшка (вулиця Замкнена, 9) та ін. Прожив коротко, але плідно. На жаль, багато проектів залишились нереалізованими, зокрема, синагога для Львова, костел для Тернополя.
Віллу «Сонячну» він збудував для відомої, шанованої людини – Людвіка Геллера. Директор театру графа Скарбка (нині – Львівський національний український драматичний театр імені Марії Заньковецької) , потім – Міського театру( нині – Львівська Національна Опера), засновник Львівської філармонії, він міг собі дозволити будинок авторства відомого архітектора, разом із дружиною – оперною співачкою Іреною Богусс – насолоджувався своєю статусною віллою у карпатському стилі.
Вілла змінювала власників, однак берегла пам’ять про Геллера. Сьогодні теж . Жителі, що мешкають на Мельника, 7, зважилися на цікаву ідею. Власне , її подала ініціаторка Людмила Савенко, звернувшись до Міської ради, якій належить незадіяна частина будинку: створити тут музичний центр імені Людвіка Геллера . Міська рада підтримала цікаву пропозицію і вирішила (поки що на словах) віддати вільну площу Музеєві Соломії Крушельницької.
Це дуже логічно, адже його працівники розширили сферу своїх зацікавлень і колекцій. Завідувачка відділом фондів Ірина Криворучка уточнює: «Наші фонди нараховують понад 25 тисяч. Поряд із численними матеріалами, пов’язаними з життям Соломії Крушельницької , зберігаємо приватні архіви інших видатних українських музикантів, співаків, родини яких довіряють Музеєві свою меморіальну спадщину. Зокрема, нам передали зі Швеції цінні документи про творчість співака світової слави Модеста Менцинського, зі США - про відомого тенора Михайла Голинського і видатну піаністку Любку Колессу. Додам, що нова філія буде другою в складі Музею, бо недавно у Львові було створено меморіальний музей відомого українського композитора Станіслава Людкевича».
Із уст в уста передається розповідь, що за часів Геллера біля його будинку росла райська яблуня. На знак пам’яті про митця, для продовження традиції та відзначення свіжого історичного факту – нового музейного корпусу– було посаджено молоденьке деревце. Директор Львівського музично-меморіального музею Соломії Крушельницької Михайло Кобрин прийняв із рук Людмили Савенко картину, яка знаходилась у помешканні першого власника вілли і стала першим експонатом у підрозділі Музею – Музичному центрі імені Людвіка Геллера.
«Це дуже гарна ініціатива, – вважає Михайло Кобрин. – Є всі підстави вірити, що задум стане реальністю і документально підтвердиться найближчим часом. Початок був красивим, живим: закладали не камінь, як це традиційно заведено, а садили дерево. Отже, місце буде людним, жвавим, у якому плануємо збирати, нагромаджувати матеріали про музичне життя Львова в минулих століттях і запрошувати публіку на зустрічі. Можливо, створимо станцію для оцифрування давніх матеріалів. Приміщення має 4 невеличкі кімнатки на площі 75 квадратних метрів. Це – гарне доповнення до нашої основної – на вулиці Соломії Крушельницької, 23».
Отже, буде увічнена постать славного львів’янина Людвіка Геллера, що вписав свою сторінку в музичне життя Львова. Помріймо і створімо музеї композиторів Філарета Колесси, Миколи Колесси, Василя Барвінського . Список можна продовжити.
21.04.2021