«PinchukArtCentre оголосив імена 20 художників, номінованих на Премію PinchukArtCentre у 2013 році — загальнонаціональну премію у сфері сучасного мистецтва, яку від 2009 року присуджують молодим українським художникам віком до 35 років. Список сформувала Відбіркова комісія за результатами відбору з-поміж близько 1000 заявок, отриманих на третій конкурс від молодих митців з усіх реґіонів України та зарубіжжя.
До шорт-листу Премії PinchukArtCentre 2013 увійшли: Анатолій Бєлов (35 років, Київ), Євгенія Бєлорусець (32 роки, Київ), Володимир Воротньов (34 роки, Київ), Даниїл Галкiн (27 років, Дніпропетровськ), Олег Грищенко (28 років, Київ), Анна Звягінцева (26 років, Київ), Добриня Іванов (25 роки, Київ), Жанна Кадирова (31 років, Київ), Аліна Копиця (29 років, Боярка, Київська обл.), Марія Куликівська (25 років, Київ), Олександр Курмаз (26 років, Київ), Роман Мінін (32 роки, Харків), Лада Наконечна (32 років, Київ), Микола Рідний (28 років, Харків), Іван Світличний (24 роки, Харків), Андрій Хір (25 років, Львів), Олеся Хоменко (32 років, Київ) та групи: «Відкрита Група» (Юрій Білей (25 років, Львів), Станіслав Туріна (24 роки, Львів), Павло Ковач (25 років, Львів), Євген Самборський (28 років, Київ), Антон Варга (23 роки, Львів)); група Мельничук-Бурлака (Іван Мельничук (31 рік, Київ), Олександр Бурлака (31 рік, Київ)) та група «Synchrodogs» (Роман Новен (28 років, Луцьк), Тетяна Щеглова (23 роки, Івано-Франківськ)).
Втішно бачити серед номінантів імена, пов'язані з Франеком. Тетяна Щеглова свою належність до рідного міста задекларувала відкрито, а Євген Самборський наразі гордо записався у столичні митці (хоча ще рік-два тому він декларував себе львівським). З цієї нагоди я вирішив згадати історію артистичного дебюту Тетяни та Євгена в рідному Франківську.
Крім спільного потрапляння до шорт-листа PinchukArtCentre та міста, де обидва номінанти народилися і зросли, цих креаторів єднає ще кілька моментів. По-перше, належність до мистецьких угрупувань: Тетяна є «половинкою» дуету Synchrodogs, а Євген наразі виступає у «Відкритій Групі». Це щодо Status Quo. По-друге, симптоматично, що їх дебюти відбулися 2008 року в тепер вже міфічному франківському арт-клубі кафе «Химера». Тоді це було популярне місце для неформальних зустрічей молодих та вже поважних митців, місце спілкування з уславленими літераторами, художниками, музикантами під час презентацій, концертів чи вернісажів, а то й просто на каві. Одна зі стін каварні була завішана світлинами зірок, що тут побували. Культове, одне слово, було місце.
Отже, 2008 рік. Весна. Персональна виставка «Introduction» Тетяни Щеглової. «Навчаюся на другому курсі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на факультеті управління та інформаційної діяльності. Фотографією займаюся з березня 2007 року. Працюю в журналі "Ресторатор Івано-Франківська" на посаді фотографа», — скупі відомості, що про себе подала авторка. Постановні фото юної художниці запам'яталися холодною гамою, в якій подеколи з'являлася контрастна дражлива червона пляма, раціонально виваженими композиціями та легко вкрапленою в сюжет ноткою іронії. Виставка вийшла свіжою несподіванкою для міста, де зазвичай спілчанські фотографи демонструють штивний салон (теж портрети, пейзажі, ню, але так, як вчили в школі).
Тетяна Щеглова, «Бібліотека»
«Фото Тетяни Щеглової були підсвідомою рефлексією на ґлянцеву ґламурність рекламної сюжетної постановки. На перший погляд. Є модель, яка компонує простір, є жест, що привертає увагу, є предмет… Власне предмет реклами відсутній. Раптово виявляється, що сюжети на знимках — ні про що. Абстрактні. Точніше, не піддаються оповідальності. Відсутність школи вміло компенсується доступністю нових технологій і нескінченною можливістю ними оперувати-експериментувати. Головне — не загубитися в тенетах пошуків своєї образної мови. Запропонований глядачеві відбір є лишень представленням. Виставка — завершення певного етапу і спроба підведення підсумків. Далі буде», — писав я тоді в експлікації до виставки. У 2010-му Тетяна перемогла в міжнародному кастинґу італійської марки одягу Benetton, після чого на якийсь час зникла з мого поля зору. А з'явилася вже в дуеті Synchrodogs (www.synchrodogs.com), що творить досить ориґінальні фешн-фото й успішно співпрацює на цій ниві зі знаними в цій галузі бутіками, привносячи в солодкаву сферу ґламуру нотку слов'янського варварства, абсурдизму і таємничості.
Тетяна Щеглова, «Дим»
З'ява Самборського мала зовсім інший характер. Перед акцією в «Химері» (десь одразу по студіях в місцевому, франківському, Інституті мистецтв) він разом з колеґами зробили гучну на марґінесах акцію в руйнованому будиночку біля колії, перетворивши його на кілька годин на арт-об'єкт.
Після того якийсь час про діяльність тої молоді ніц не було чути, аж поки вони не з'явилися на публіці з музичним проектом «Франшиза», що пройшов навіть відбірковий етап на «Червону Руту». Ще була участь у колективній молодіжній виставці в Художньому музеї (Івано-Франківськ), де Євген демонстрував неоднозначно сприйняту адміністрацією закладу картину «Крихівецька, 75» із зображенням рідної хати художника, портретів родичів та різними фантасмагоричними баченнями довкола неї з уяви художника. Здається, десь тоді Євген почав активно працювати у стріт-арті, створювати з того матеріалу фотоколажі, котрі тепер можна побачити на його сторінках в Інтернеті. «Доштуковування, припасовування одне до одного різноманітних за фактурою предметів, естетик, ідей — творення на контрастах, на протиставленнях, на опозиціях заради моментальної, хоча недовговічної зміни емоційного стану реципієнта. Художник увесь час імпровізує, змінюючи ракурси поглядів на звичні речі. Пошуки себе, власного "я" породжують безупинні експерименти з техніками, темами, спонукають до подорожей, до нових вражень і поки що не дозволяють зупинитися на чомусь визначеному, але майже завжди це еротично», — писалося мені тоді.
Евген Самборський, «Крихівецька, 75»
Але виставка-акція «Вітання зі Станіслава», яку вони разом з приятелями організували восени 2008 в «Химері», відкрила для мене нового Самборського — запального, втаємниченого, драйвового й охочого пізнавати незвідане юнака, з суперовим почуттям гумору і талантом навчатися.
Євген Самборський, «Вітання зі Станіслава»
Фотоколажі на стінах, листівки, що їх роздавали гостям, колективне поїдання зліпленої з салату олів'є фіґури гуцула на столі, смакування алкоголів, сюрреалістично-шизофренічний виступ «Франшизи» — запам'яталися присутнім надовго.
Виступ «Франшизи» в «Химері».
Це була чи не перша акція в «Химері», де панківська поведінка учасників не дозволяла чітко провести межі між побутовим хуліганством та артистичним перформансом, грою на публіку чи природною придуркуватістю художника. Епатаж, зривання масок, юнацький відрив? Неартикульованість і розтелепанство видавалися важливішими за теми промовлюваного, зображуваного, зіграного. Давався взнаки і брак підставової освіти. Згодом Самборський це «вкурив», і аж двічі побував на Gaude Polonia, стипендії міністра культури Польщі (2009, 2012), а зараз хвалить і не натішиться перебуванням на KYIV AIR, резиденції для молодих художників. Окрім того, він багато чого навчився, асистуючи знаному польському майстрові Павлу Альтхамеру на його «Конґресі рисувальників» під час бієнале в Берліні минулого року та перформуючи на київській «Арсенале».
Самборський з друзями формують «Гуцула».
Євген Самборський, перформанс «Поїдання гуцула».
Від навчання художник послідовно переходить до завоювання призів. Перемога в конкурсі для молодих МУХі 2012, теперішнє попадання у двадцятку премії ПінчукАртЦентру — вельми непоганий поступ. У разі виграшу в Україні для нього залишиться лише дві вершини — премії Малевича і… Шевченка.
Ще двічі мені довелося співпрацювати з Євгеном — його колажі органічно вписалися в естетику шостого числа альманаху про сучасне мистецтво «Кінець кінцем» та у виставку-презентацію цього номеру «Кинь це» в ґалереї «Марґінеси» наприкінці 2008-го. А в 2010-му ми брали участь у фестивалі ILoveKiev в ґалереї «Лавра». Загалом беручи, хлопчина дуже плідно працює і самостійно, і з колеґами творчого цеху, багато подорожує і провадить активне життя в мережі (http://samborsky-ero.livejournal.com).
PS. Мені дуже цікаво спостерігати за розвитком цих молодих митців, очікую від них нових творчих несподіванок та провокацій. Cподіваюсь побачити цього року їх імена серед нагороджених Премією PinchukArtCentre, і чекатиму нових виставок у Франківську.
17.07.2013