Рік, що минув, залишив на згадку про ювіляра – видатного українського графіка Богдана Сороку – філателістичні раритети: поштовий конверт і марку, присвячену 80-річчю від дня народження митця.
Про нове філателістичне видання із привітанням «З Новим Роком і Різдвом Христовим!» повідомив професор Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка і керівник камерного оркестру «Академія» пан Артур Микитка, якого із світлої пам’яті Богданом Сорокою поєднувала багатолітня дружба.
Такій приємній несподіванці втішилася і родина митця, зокрема його донька, відома українська скрипалька Соломія Сорока, яка написала у соцмережах: « Хоча 2020 не був найкращим для нас роком, приємно, що в тому році вийшла марка та конверт з моїм татом до його 80ти річчя. Дякуємо панові Артурові Микитці, що нас повідомив, бо ми навіть нічого не знали!»
Музичні янголи над Львовом з-під різця Богдана Сороки, винесені ілюстрацією на поштовий конверт, створили чималій кількості прихильників творчості майстра неабияку святкову радість.
Докторка музикознавства Любов Кияновська прокоментувала: «Дуже приємно, що така подія сталась в нашому просторі, і що вийшла така прегарна марка (з дуже виразним портретом!)».
До слова: автор дизайну маркованого конверта і спеціального штемпеля Андрій Пилюх. І хоча на думку інших художників, сам Богдан Сорока мав інші естетичні засади щодо графічного оформлення акцидентних видань, сповідуючи виразну лаконічність, усе ж ювілейний конверт свою популяризаторську місію виконує.
«Прекрасна новина! Цей конверт роботи пана Пилюха, безумовно буде сприяти поширенню інтересу до творчості незабутнього Богдана Сороки. Особисто я дуже тішуся, що є гарна згадка про видатного українського мистця!» – відгукнувся колишній концертмейстер Львівського камерного оркестру Матіас Вайцнер.
«На жаль, у нашій державі такі речі робляться на приватному ентузіазмі, а не на державному рівні. Тому виходять маленькі тиражі приватного проектування. Але приємно було зустріти Різдвяного Богдана», – зауважила художниця Леся Крип’якевич.
А владика Борис Гудзяк з цієї оказії додав і свою новину: « У мене вдома у Філядельфії за місяць відкриється постійна виставка 12 графічних творів Богдана Сороки, які я придбав ще в 1988 р. Запрошую відвідати!»
01.01.2021
Богдан Сорока народився 2 вересня 1940 року у в'язниці Бригідки, куди перевели, ув’язнену перед тим у тюрмі на Лонцького, його матір Катерину Зарицьку.
Батько Михайло Сорока (1911—1971) — учасник українського руху опору, член ОУН, протягом понад 30 років був в'язнем радянських таборів, організатором спротиву в'язнів «ОУН-Північ».
Богдана виховували дід і баба — Мирон Зарицький (1889—1961), видатний український математик, професор Львівського державного університету, з дружиною Володимирою.
1964 — закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.
1964–1993 — року працював у Львівському художньому комбінаті живописцем-монументалістом.
З 1993 — доцент ЛДІПДМ, 1996 — перший завідувач завідувача кафедри промислової графіки, де працював до 2005.
Перші свої лінорити створив 1969 року як ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України». Це спонукало КГБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття забороняли виставляти його твори та згадувати його ім'я у пресі.
Створив графічні цикли: «Українська міфологія» (1970—1972), «Купальські забави» (1974), «Символи Григорія Сковороди» (1975), «Похід гномів» (1979—1984), «Подорож Узбекистаном» (1981—1982), «Архітектура Львова» (1990), «Символи та емблеми», «Дерев'яні церкви Галичини» (2000). Створив графічні ілюстрації до творів Лесі Українки, Романа Іваничука, Василя Стефаника, Тараса Шевченка, Івана Кошелівця.
1989 року отримав премію на міжнародному конкурсі екслібрису у Вільнюсі (Литва).
Від 2001 працював у техніці кольорової ліногравюри.
2014 — вийшли друком спогади художника.
Був одружений, мав дві дочки. Онук Грін Антон-Святослав зіграв одну з головних ролей у фільмі «Поводир».
До дисидентського кола друзів входили Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, Ігор Калинець, Михайло, Богдан і Микола Горині.
Помер у Ряшеві під час проведення хірургічної операції 9 квітня 2015 року.