Зашуміли зелені діброви,
Заспівали широкі лани.
Земле галицька, рідний мій Львове,
Над тобою знов усміх весни.
Не шаліти зловіщій вже бурі,
Чорним хмарам не вкрити небес.
Усміхніться вулиці понурі
Вам день волі, день правди воскрес!
Не воскрес, на штиках і рушницях,
В братній крові до тебе він плив.
Земле галицька, княжа столице,
Тебе воїн радянський звільнив!
Крізь вогні і тумани непевні
За свободу він йшов до кінця.
Земле галицька, Львове мій древній,
Цвіти в славу радянським бійцям!
[Радянський Львів, №5–6, листопад-грудень 1945]
24.12.1945