Уже в найближчому майбутньому може відбутися черговий етап технологічного поступу. Услід за бездротовим інтернетом можуть прийти ще й безпілотні машини.
Завдяки лазерам, радарам, GPS-навігації та веб-картографії (на кшталт Google Maps) самокеровані автомобілі вже давно не є фантастикою. На думку експертів, якщо б не законодавчі перепони (відсутність спеціально розроблених правил дорожнього руху) такі машини вже б їздили дорогами поряд зі звичайними авто.
Ще два роки тому влада двох американських штатів – Невади та Каліфорнії – дозволила таким автомобілям виїжджати на дороги загального користування, й за цей час вони подолали сумарно 435.000 миль, не вчинивши жодного інциденту. Тим не менше, законодавці ще не впевнені, чи слід цю практику розширювати. Як пояснює американський сенатор-демократ Джей Рокфеллер, побоювання, між іншим, викликає незахищеність комп’ютерного забезпечення безпілотних машин. «Уявіть собі, що 14-річний підліток якимсь способом отримав доступ до такого автомобіля і почав грати в комп’ютерні гонки на реальних дорогах», - каже Рокфеллер.
Губернатор Каліфорнії Джері Браун тестує самокеровану Toyota Priora
Втім цілком природньо, що люди попервах бояться будь-якого технологічного ноу-хау. Цікавим з цієї точки зору є опис відчуттів від поїздки на одному з перших авто у статті «Вік без коней» за 1897 рік: «Їзда викликає таке відчуття, наче чогось бракує. Ви сидите ніби у гігантській тачці, яку приводить в рух якась невидима сила та направляє невидима рука. Усе це породжує відчуття неймовірної зухвалості. Якось мені приснилось, що я вийшов пополудні гуляти П’ятою авеню у Нью-Йорку в самій лиш піжамі, і, мабуть, вмер би від сорому, якби вчасно не прокинувся. Те саме я відчув, коли виїхав на ту ж П’яту авеню у цій гуркітливій тачці, а натовп витріщався, сміявся та показував на мене пальцями. Однак вже за декілька хвилин це відчуття пройшло, і я усвідомив, що не потребую коня, який би приводив мене в рух».
Окремі елементи безпілотного керування вже стали реальністю. Так, наприклад, середньолітражний «Форд Фокус», що продається в країнах ЄС, може самостійно рухатися в заторі, що повільно просувається, підтримуючи дистанцію між автомобілями попереду та позаду; «Вольво» продає автомобіль, що самостійно паркується, а «Мерседес» пропонує опцію «допомога водію», яка, реагуючи на дорожні знаки, сама переміщає автомобіль зі смуги на смугу.
Основний аргумент, який наводять прихильники «безпілотних екіпажів», полягає в тому, що традиційні авто дуже небезпечні. Так, у світі понад мільйон людей щорічно гине в ДТП. В розвинених країнах напружений графік роботи часто змушує людей відповідати на дзвінки та SMS прямо за кермом, що відволікає від водіння і стає причиню аварій.
Як вказує засновник Google Сергій Брін, його компанія майже завершила формувати цифрову мапу вулиць усіх великих міст, яку можуть використовувати самокеровані машини. Тож, на його думку, такі авто неминуче появляться у найближчі п’ять років.
Якщо вже майже немає технологічних перешкод для самокерованих машин, залишається величезна кількість організаційних. Найбільша з них, як уже було сказано, – як мають виглядати ПДР, коли поряд зі звичайними автомобілями на дорогах появляться і самокеровані.
Назагал, перехід від «безкінних» до «безпілотних екіпажів» виглядає як черговий логічний етап технічного поступу. Цілком можливо, що в майбутньому водій за кермом автомобіля виглядатиме таким самим анахронізмом, як нині віз запряжений конем.
16.07.2013