Мозок гренландської акули — хребетного, що живе найдовше у світі, — майже не змінюється у віці понад 200 років, засвідчують дослідження. Крім того, на відміну від людей, довгожителі-риби не мають вікових змін у мозку. Дослідження надають нові дані про процеси старіння та виникнення вікових недуг у людини.
Зображення: Hemming1952/CC-by-sa 4.0.
Гренландську акулу Somniosus microcephalus Північної Атлантики вважають хребетним, що живе найдовше в світі. Згідно з дослідженнями, ці тварини можуть досягати віку 500 років. Вони досі мало досліджені, але перші розвідки доводять: акула дуже повільно росте. Щороку вона виростає до одного сантиметра в довжину, аж поки її тіло не досягне розміру 5 метрів. Тобто це триває дуже довго. Приблизно в 200 років тварина нарешті досягає статевої зрілості.
Аби з’ясувати, як гренландська акула може досягати такого поважного віку, міжнародна команда на чолі з Даніелем Ерні (Daniel Erny) Університетської клініки Фрайбурга вперше дослідила мозок гренландської акули. У Західній Ісландії в результаті прилову науковці випадково загнали самку гренландської акули у сіті. Вік тварини науковці визначили приблизно у 245 років, оскільки вона була вже 4,6 метра завдовжки.
Науковці дослідили мозок тварини за допомогою технік мікроскопії з високою роздільною здатністю. Свої результати вчені порівняли з даними про мозок здорових літніх людей та хворих на Паркінсона й Альцгеймера. «Старість у мозку людини та приматів пов’язана з цілою низкою вікових змін, що вражають клітинну фізіологію, тканинну цілісність та архітектуру центральної нервової системи», — пояснили Ерні та його команда. Адже, на відміну від більшості клітин в організмі, клітини в мозку практично не відновлюються, тож особливо вразливі до вікових змін.
Це породжує питання, як усе виглядає у випадку гренландської акули, що живе у багато разів більше, ніж людина. «Знахідка — щаслива випадковість для нейронауки», — сказав колега Ерні Марко Прінц (Marco Prinz).
Дослідження засвідчили: «Як не дивно, але мозок акули, що вже живе понад двісті років, не засвідчив жодних вікових змін, які властиві людям», — пояснив Ерні. Огляд мозку не виявив ні бляшок, ні втрати клітин, ні зміненої тканини чи деградованих регіонів. Не було й інших ознак нейродегенеративних змін. «Це означає, що центральна нервова система досліджуваних хребетних може функціонувати століттями», — констатують науковці. Насправді навіть мозок деяких людей у віці понад 100 років засвідчує на диво мало вікових ознак старіння.
Науковці припускають, що спосіб життя гренландської акули зберігає її мозок молодим так довго. Ці тварини живуть у холодній воді, ростуть і рухаються дуже повільно. У результаті зредукованого обміну речовин та незначного навантаження клітини акули також менше підлягають окислювальному стресові в результаті дії агресивних хімічних речовин — побічних продуктів обміну речовин, пояснили Ерні та його колеги.
Результати дають змогу дійти висновків про причини нейродегенаративних хворіб: «Для недуг на кшталт Паркінсона та Альцгеймера вік досі вважали найважливішим чинником ризику, — пояснив Прін — Серед тих, хто досягнув 90-річного віку, статистично на Альцгеймера хворіє понад 40%». Проте з огляду на те, що мозок гренландської акули залишається молодим тривалий час, звичайний хронологічний вік уже не можна вважати головним ризиком для розвитку нейродегенеративних змін.
«Більш імовірно, що крім генетичних чинників, вирішальними є впливи середовища та специфічні чинники», — припустив Ерні. У майбутньому дослідження мають пояснити, які чинники, крім старіння, та якою мірою відповідають за розвиток хвороб.
Anna Bolten
Grönlandhai: 245 Jahre alt und trotzdem im Geiste jung
Universitätsklinikum Freiburg, 23/10/2020, Springer, 2020, doi: 10.1007/s00401-020-02237-4.
Зреферувала С.К.
01.11.2020