І.
Жовтий трикутник.
(З приводу виставки картин в Берліні.)
На виставці картин рядом з т. зв. "академичним" мистецтвом займає велику частину "нове мистецтво" — футурізм.
Академичне мистецтво старої школи реалізму з впливами імпресіонізму, кубізму, примітивизму і т. ин. і на цей раз не дало нічого нового, виразного, особливого. Гарно виконані картини олійними фарбами з німецькою педантичною акуратністю, точністю ліній, правдивою передачею тяжких форм тіла і ретельно викінчені, залишають приємне вражіння — поважної штуки. Але композіції особливо битових картин вже старі; — здається, що не вперше бачиш ці картини.
Мало фантазіі, мало творчости, не відчуваєш прагнення до чогось нового, яркого, сильного, захоплюючого. Є лише "повторєніє пройденого"... На виставці також чимало гарних мініатюр, сілуетів, карикатур, але лише гарних; між ними мало оріґінальних, видатних.
Як майже на всіх попередніх виставках, які відбувалися під час війни або по війні, знов можна констатувати повну відсутність картин на теми, звязані з війною!...
Яка причина тому?
В цю хвилю трудно відшукати причину цього дивного явища. Одно лише — можно догадуватися — очевидно війна остільки була страшна, остільки жахлива, що кожний художник не в силі ще передати всього того жаху від переживань і душевної боротьби... Стара техніка малювання, старі способи є безсилі передати на полотні всі муки, які довелось і доводиться переживати людству. Очевидно вже будучі покоління дадуть нове мистецтво чи властиво нові форми мистецтва, яке зможе справитися з цим завданням. А може через те, що людству доводиться щоденно бачити і відчувати всі жахливі наслідки варварства свого, мистецтво не хоче ще більше поглиблювати і повторювати усе темне, огидливе в життю і старається показати кращі, світліщі сторони життя?
Не будем зупинятися на старій школі штуки, перейдемо далі до т. зв. "нової штуки" — футуризму.
В ті часи (а вони були зовсім недавно), коли лише з'явилися перші твори футуристів, пам'ятаємо ми всі, з яким інтересом кожний йшов подивитися на ці нові спроби шукання нових шляхів у мистецтві. Де-які захоплювалися, де-які індеферентували, де-які зневажали, а де-які просто лаяли цю нову "штуку". Але все таки можно було з певністю сказати, що це було щось зовсім нове, незнане, хоч і незрозуміле. Можно було бачити, як кожний художник передавав по свойому свої переживання, свої "муки творчости" і не було в тих картинах двох однакових думок. А скільки фантазії, прагнення до чогось нового, хоч не ясного!...
А тепер? — Величезна маса картин футуристів, — десятки кімнат... і щож? — Нічого нового! Все вже старе, знане (принаймні тому, хто бував на виставках футуристів): тіж угловаті лінії — німі, застиглі і мертві, той же неприємний, хапаючий за очі, яркий кольорит кривих пятикутників, чотирикутників і домінуючих жовтих трикутників. Знов ті самі картини "з натури", як приміром "мій портрет", де на фотоґрафії автора, який сидить на автомобілі, замість голови на фоні "Карти Европейской Россіи" (старої, царської, нєдєлімої!!) приліплено кусок чорного хліба, кілька сірників, окурок від цигарки і пришито... одного ґудзика.
Це все таке старе і відоме з инших футуристичних виставок.
Є на виставці і футуристична скульптура і навіть у великій кількости.
Знов ті самі нелюдські, довгі, тонкі, угловаті маси, які мають бути людьми; створіння з тонкими таліями і патиковими ногами і руками. І не 2 або 3 десятка фіґур — повні залі, — жалко лише — скільки одного матеріялу марно пішло на ту "скульптуру".
Але є новина спроба пристосовання футуризму до т. м. практичних потреб, а саме потреб архітектурно-декоративних.
Є на виставці футуристична мозаїка стін і підлоги, а також шкляний розмальований пляфон.
Тут вже футуризм виявив остаточно усю свою нездатність і слабість. Навіть нема вже і тої широкої фантазії, хорої, але все-таки великої фантазії, яка є в малюнках. Загальними рисами футурістична мозаїка має ознаки старого вже "модернізма" і "декаденства" початку першого десятиліття 20-го віку. І хоч тут футуризм губить свої "питомі риси", одначе малюнок од сього виграє. Очевидно праця (мозаїка це вже не "свобідне" малювання квачом — як попало!) ушляхотнює "футурістичні" лінії, — мозаїка виглядає зовсім пристойно (навіть кольорит пристойний), представляючи собою просто якийсь незмістовний звичайний, модерний "европейсько-фабричнпй" плескатий орнамент. Повторяю, — нема навіть крикливого кольориту, лише жовтий трикутник на всі лади вимальовується скрізь.
...Сонні, зморені люде байдуже блукають повз десятки і сотки футуристичних малюнків, зупиняючись лише на десятому чи двадцятому. Так, бо-ж нема нічого нового, оріґінального — все замуляно-старе, обридливо-відоме... Футуризм, не встигши вродитися, вже вмирає — відживає свій недовгий вік. Отже представляється якимсь... покидьком мистецтва...
Виходиш з виставки і лишається вражіння мутне, брудне, безформенне, монотонне, нікчемне, і тільки жовтий трикутник мерещиться скрізь...
В останні часи почали з'являтися, принаймні тут в Берліні, архітектурно-декоративні футуристичні "твори", поки що правда, лише прикраси в середині будинків (театри, кіно то що). Тут ще більше футуризм загубив своє обличчя і став просто займатися "малпуванням". Всі декоративні рисунки є просто погано змальовані стилізовані німецькі народні орнаменти, вишивки то що. (Отже крик футуристів про свою інтернаціональність провалюється!) І в тих творах навіть жовтий трикутник соромно ховається по за орнаментами.
Що до футуристичних "архітектурних форм", то тут абсолютно нема нічого свого, нового, оріґінального, а лише повторювання старого "модернізму".
І коли модернізм і декаденство кінця 19 і самого початку 20-го стол. залишив глибокий слід в мистецтві (в малярстві декоративному і взагалі в архітектурі), то футурізм, здається, пройде мало помітним для архітектури.
Головною причиною непридатности футуризма до архітектури є те, що футуризм, як видко, зовсім іґнорує матеріял будівлі, між тим як навіть декаденство дуже пристосовувалося до будівничих матеріялів, і це дало багато позитивних наслідків, приміром в декоративних архітектурних прикрасах з бетону і особливо з заліза. Дійсно можно сказати, що декаденство в свій час в декоративному мистецтві винайшло нові форми цілком придатні (і з певною долею краси) до залізних будов.
Але що може нового створити футурізм в архітектурі, в цьому вищому щаблі штуки, яке об'єднує в собі всі галузі мистецтва — малярство, скульптуру, різьб'ярство?...
Хиба замість складних архітектурних форм футуризм дасть... жовтий трикутник.
Berlin, серпень 1920 р.
[Воля, 18.10.1920]
22.10.1920