22 червня 1941 року: у тюрмах Галичини почалися масові розстріли політв'язнів

ситуація

Українська державність існувала тоді, коли було українське військо. Інших періодів у нашій історії немає. Не було війська – не було Української держави.
Івано-Франківськ 09.11.23
Війна – це ніколи не позитивні наслідки. Шукати у війні позитивні наслідки – обманювати себе. Війна – це завжди катастрофа.
Івано-Франківськ 02.11.23
Наші поразки і трагедії принаймні минулих ста років тригернуті війною. Аби ми почали пропрацьовувати цей аспект, треба, мабуть, параду українських військ по Красній площі. Бо така логіка маятника болю.
Львів 27.10.23
Антропологічна формула «щастя-свобода-мужність-віра» у концентрованій формі відображає духовну динаміку протистояння злу та відстоювання гідності кожного й усіх нас.
Львів 19.10.23
В нас от якась незбагненна тенденція до нищення того, що простолюду здається маловажним. Бо вони його не знають! А незнаного – бояться. Але саме це маловажне творить суть
Немирів. Яворівщина 06.10.23
Майбутнє – це дуже персональна історія, бо його реалізація залежить від нашої готовності його відчувати, візуалізувати, втілювати і відповідати за цей шлях змін.
Львів 04.10.23
Єврейські жінки, діти, старші особи та й чоловіки гинули не тому, що були «комуністичними агентами», а тому, що були євреями.
02.10.23
У свідомості колективного Заходу досі не урівняно нацизм і комунізм. І причина у тому, як болісним спадком Заходу і Сходу, помноженим на брак інформації, маніпулювала Росія у всіх її іпостасях.
Львів 29.09.23
Є в українській белетристиці текст, який згадуєш при перегляді фільму “Довбуш” і залишається враження, що сценаристи та режисер його принаймні читали. Цей текст — “Опришки” Володимира Гжицького.
Львів 16.09.23
Петро був і законодавцем, і опозиціонером до себе законодавця, і підзвітним ні першому, ні другому, ані будь-котрому іншому, а Всевишньому. Якби кожен із нас міг так себе «структурувати»...
Кам᾿янка-Бузька 15.09.23

штуkа

НашТеатр: 24 лютого о 17:00 відбудеться прем’єра вертепу «Маленькі ортопедичні сандалики» за текстами повномастабного вторгення та 10-літньої війни у театральному центрі «Слово і Голос», який радо гостить Шкільний театр УКУ «На Симонових стовпах».
Львів 22.02.24
арт-бук: Книжка Марини Макущенко «Таємне життя дивозвірів Марії Примаченко» — це унікальне арт-видання для родинного читання, на сторінках якого — історія порятунку картин від пожежі, що виникла під час атаки російських військ на смт Іванків у лютому 2022 року.
Львів 21.02.24
Роксолана Гавалюк
концертне: 18 лютого на сцені Органного залу звучала особлива музика особливого часу – світова премʼєра Симфонії №3 “Переможної” Золтана Алмаші та українська премʼєра Концерту для фортепіано з оркестром Стаффана Сторма.
Львів 20.02.24
Марта Кузій
митець: Війна — час втрат, трансформацій, можливостей, але й взаємної недовіри через страх бути ошуканими. Виняткової цінності в такі періоди набуває репутація, а вагомим аргументом стає особиста історія.
Львів 19.02.24
Олексій Паляничка
сучасна драматургія: Хоч у пʼєсах і йдеться про соціальну та політичну дійсність, але особистий голос — стиль, бачення, емоційне проживання історії — для драматургів стає важливішим за документ. Утім фіксація дійсності насправді є важливою для подальшого осмислення.
Львів 17.02.24
НашТеатр: «Тюбік»  – це вистава-діалог, розмова між чоловіком і дружиною, історія про пересічного українця, від якого доля вимагає може й забагато: пройти процес становлення, коли треба позбутися страху та відчути себе героєм.
Львів 16.02.24
Музика: У Львівському органному залі відбудуться події, присвячені вшануванню памʼяті полеглих у боротьбі за свободу України. 20 лютого, у День памʼяті Героїв Небесної Сотні, звучатиме хорова кантата Валентина Сильвестрова “Майдан”.
Львів 18.02.24
НашТеатр: Для закупівлі FPV-дронів для 24 Окремої механізованої бригади імені Короля Данила у п’ятницю, 16 лютого, у Національному театрі ім. Марії Заньковецької відбудеться благодійний показ вистави «Земля» за повістю Ольги Кобилянської.
Львів 15.02.24
Олександра Шутко
камерна музика: У Львівській національній філармонії 22 лютого заслужений артист Юрій Шутко разом з Академічним камерним оркестром «Віртуозами Львова» (диригент – Тарас Вергун) представить нову програму зі скарбниці флейтової музики.
Львів 12.02.24
НашТеатр:  В умовах повномасштабної війни «GRA» – це не тільки відзначення вистав та їхніх творців, це ще й свідчення того, що український театр, незважаючи на всі перепони, продовжує розвиватися і плідно працювати.
Київ 10.02.24

минуле

Іван Банах
«І цілий день, як той трухлявий пень, ти Шопенгауера з Кантом все читаєш». Про явище опору.
30.09.23 : гіппі
Євген Нахлік і Оксана Нахлік
До 150-річчя від дня народження Івана Кобилецького – правника, джерелознавця, фольклориста, редактора, публіциста etc.
26.09.23 : люде
Іван Банах
«Замок» «Львівського піплзбука»: історія про Сюзі та Джеґера, про змах хвоста Пернатого Змія та про пулярес на Краківському базарі.
23.09.23 : гіппі
Любов Волошин
Визначний львівський скульптор належав до грона найбільш активних і цікавих творчих постатей в українській скульптурі 1920–1930-х років, потім незаслужено забутих
21.09.23 : люде
Мирослав Трофимук
Жанр рецензії вимагає «виловлювання бліх» у тексті, але бувають і випадки, коли рецензент навіть не думає про блуди, одержуючи від книги інтелектуальне й естетичне задоволення
17.09.23 : рецензія
Іван Банах
Реконструйована з листів із фляшки в стіні сумна історія про ненаситного принца Осіана та кохання бідного Арлекіна.
16.09.23 : гіппі
Іван Банах
Вмурована в стіні старовинна пляшка з паперами, листами українською, польською і німецькою мовами 1867 року і безсонна ніч Стефана Малларме.
09.09.23 : гіппі
Іван Банах
«Замок» «Львівського піплзбука»: день пам'яті Джимі Гендрікса 1977 року, мрія про сейшн, сон 2003 року і райський сад
02.09.23 : гіппі
Іван Банах
Тунель до Інституту безсмертя і космічної етики: важкий рок, коротка боротьба, стлумлений крик, хрип; останні агональні судоми. Світло  
26.08.23 : гіппі
Іван Банах
«Замок» «Львівського піплзбука»: про сплеск величезної сили просвітління розмова відбулася на Ранчо 27 травня 1978 року.
19.08.23 : гіппі
Тарас Прохасько:
Шалена поема про маму і нейтронну бомбу вивчалася як емоційний додаток до забороненого видіння Івана Богослова. Ціле дитинство ми прожили у токсичних випарах цього психозу
28.03.24: істерія
Юрій Винничук:
Вбивство актриси Марії Вісновської сколихнуло всю Варшаву – Мишуга був серед варшавської публіки надзвичайно популярний, всі чудово знали про його кохання.
27.03.24: кримінал
Майкл Мишкало:
Кажуть, що «так ми звикнемо бачити їх на вулицях і не жахатися». А можливо, комусь і потрібно жахатись, когось треба вивести з летаргійного стану самозадоволення? Бо в нас у країні війна
26.03.24: з нутра
Андрій Содомора:
І якщо смерть у Ронсара, обмотавши ноги повстю, ступає у цілковитій, мертвій тиші, то Шевченків «Косар» – мабуть, найгучніше, пов’язане з образом смерті, fortissimo.
25.03.24: естетичні коментарі
Віталій Портников:
Весь сенс цієї війни для Кремля – повернути нас у цей стан вічного страху й перманентного насилля. Повернути нас на «Норд-Ост». Повернути у «Крокус».
24.03.24: щоденник
Людмила Таран:
Власне, не так про кров як біологічну парадигму, а – про самоідентифікацію: як вона творилася, які чинники, фактори сприяли?
23.03.24: тожсамість
Люба-Параскевія СТРИНАДЮК:
Кінь иде ґлемеями, бердами, ци у дощ, ци у зиму, проходит’ найкєшші місця, варкі, де каміні, болото, багни, та й вернетси сам з полонини, из плаїв, видків тра’ идхаті
22.03.24: гуцульське
Тарас Прохасько:
А на другий день почався кайф курсу молодого бійця. Такого адреналіну я не відловлював навіть на міських змаганнях з юнацького регбі...
21.03.24: радість
Юрій Винничук:
Хто тільки не береться писати про українську міфологію! Якась нестримна пошесть пішла: ледь не всі кинулися видавати примітивну антинаукову шизофренію
20.03.24: міфотворчість
Андрій Содомора:
Тією звісткою, подумки чи таки вголос, прохопиться і міський, і сільський житель. Цей зустріне їх, а той – лише поглядом проведе...
19.03.24: природa
Андрій Содомора:
Попри «Сиди / І нічогісінько не жди!..», Шевченка все-таки бачимо в дорозі: «Ходімо ж, доленько моя!» В дорозі до весни, до нас, які борються. Шевченко йде, щоб бути з нами «во время люте».
18.03.24: естетичні коментарі
Віталій Портников:
Іван Павло ІІ був голосом поневолених комунізмом народів Європи у ХХ сторіччі, а Франциск – голос «глобального Півдня» у ХХІ-му. І це все ж таки дуже різні голоси
17.03.24: щоденник
Василь МАХНО:
– Давайте запитаємо у Целана? – запропонував я. – Пощо питати у мертвих? – Поети завжди живі.  
16.03.24: поезія
Юрко ПРОХАСЬКО:
Проміняв би білий світ на чорні хащі літер, за якими, коли вони розсіються, знов будуть білі хмари і сині, високі і блакитні весняні небеса.
15.03.24:
Тарас Прохасько:
Не дивно, що Україна знов стає епіцентром світового протистояння. Як завжди – за лани. Як завжди – за клімат. Як завжди – тепер уже на новому рівні пізнання – за гени
14.03.24: кров
Юрій Винничук:
Замість того, щоб чітко визначити зло і його затаврувати – що, власне є етичною місією Церкви, – Папа Франціск вирішив стати політиком-миротворцем. Цікаво, чому він не закликає до миру аргентинців
13.03.24: біблійне
Майкл Мишкало:
Вбиті й покалічені діти. Ненароджені діти батьків, яких більше немає. Проклята війна. Наші внуки у своєму дитинстві пережили і побачили жах, якого діти не мають, не повинні ні знати, ні бачити
12.03.24: з нутра
Андрій Содомора:
У його словах ніколи ще не вчувалась така віра в те, що не здригнемося – вистоїмо, здобудемо у кривавих боях нашу вольную, святую волю...
09.03.24: естетичні коментарі
Мирослав МАРИНОВИЧ:
Ми починаємо суперечку як опоненти, а закінчуємо її як вороги, до яких ставимося затятіше, ніж до справжнього ворога. Митрополит Шептицький назвав цю хворобу дуже точно: «моральна гемофілія»
08.03.24: ближні
Микола Рябчук:
Еволюція путінової риторики й політики щодо України: якби патології були вчасно розпізнані і заблоковані, то не сягнули б крайнощів геноциду
08.03.24: путінізм
Тарас Прохасько:
Висота, з якої людина може безпечно зіскочити, є кульмінацією її розвитку. Старіюча людина воліє злазити, а не зіскакувати
07.03.24: скок
Юрій Винничук:
Термін «антологія» перекладається з грецької як «збирання квітів». Але квіти можна по-різному збирати. Хоча... Відповідальність мусить бути завше.
06.03.24: метода
Андрій Содомора:
Спробуймо уявити собі те, чого не зробити явним, чого не побачити, а лише почути, відчути – єднання голосів у співі. Голосів не голосних, а тихих (що тихіше, то сердечніше)...
04.03.24: естетичні коментарі
Віталій Портников:
Чи помилявся Шевченко у своїй ненависті до Хмельницького, сприймаючи його не за процесом, не за намірами, не за епопеєю, яка й досі зачаровує багатьох українців, а за результатом?
03.03.24: щоденник
Василь МАХНО:
але ти так усіх заплутав  подорожуючи по своїй смерті  з Європи до Нового світу і знову до Європи й не знати де поклонятися тобі 
02.03.24: верлібр
Юрко ПРОХАСЬКО:
Він був занедбаний, а все одно збагненний. До нас він був ще й як прихильний. Суворий супокій лежав над ним, остання, остаточна благість...
01.03.24: спогaд
Тарас Прохасько:
Страх смерті найповніший тоді, коли є кілька секунд для того, щоби смерті перелякатися. Коли боїшся не того, що може тую смерть спричинити, а боїшся власного переляку
29.02.24: придибашка
Юрій Винничук:
Такий жанр української літератури, навіть примітивний, все ж робить свою справу, бо не лише розважає, а й українізує.
28.02.24: жанрове
Майкл Мишкало:
Війни не тривають вічно, і вони вернуться додому. Їх більше не називатимуть ВПО, вони стануть місцевими, і ми будемо святкувати нашу Перемогу.
27.02.24: з нутра
Андрій Содомора:
«Кобзар» сповнений настояною на тузі за Україною правдивою красою. Але, всупереч своїй глибокій тузі, Шевченко боровся, щоб цей світ став іншим, вірив, що він просвітліє – і таки стане іншим
26.02.24: естетичні коментарі
Віталій Портников:
У дітей і онуків будуть свої випробування, але ми маємо хоча б спробувати побудувати країну, в якій нам буде затишно, а нашим дітям і онукам – безпечно.
25.02.24: щоденник
Мирослав Трофимук:
Латиномовна збірка віршів Анни Радке на пару століть продовжує термін побутування латиномовної галузі літературного процесу України
24.02.24: латина
Дмитро Єльніков:
Впізнати у дереві Дерево найпростіше в степу. Так само, як і таїну взаємин поміж деревами (і не тільки), таємницю громади – у Лісі.
23.02.24: ландшафтне
Тарас Прохасько:
Що вже казати про цілий світ. Які нескінченності особистих виборів мусять знайти свою васервагу, щоби на видимій площині уклалося щось приблизно рівне.
22.02.24: системи
Юрій Винничук:
Про шляхоцьких ексцентриків зі специфічним почуттям гумору. Дві правдиві історії з початку позаминулого століття.
21.02.24: фіґлі
Майкл Мишкало:
Ми не те, що ми є, – ми те, що ми пережили. Наші міста – це наша пам’ять. Неможливо відновити те, чого більше немає.
20.02.24: з нутра
Андрій Содомора:
Виплакала очі – та не світло, що від серця, світло, на якому й тримається світ у своєму одвічному спротиві холодному, безсердечному мороку...
19.02.24: естетичні коментарі
Віталій Портников:
Треба зрозуміти, що напад Росії на Україну – це ще не сама війна, а пролог до неї. Такий собі тиск Німеччини на Чехословаччину, тільки цього разу Захід сказав «ні»
18.02.24: щоденник
Юрко ПРОХАСЬКО:
Мова не знає поступу, вона завжди найдосконаліша серед усіх можливих недосконалостей, завжди несподівано вірна, але не так, як на те розраховуєш
16.02.24: in memoriam
Тарас Прохасько:
Історія останнього століття – це історія доступності до розмноження фотографій. Ця історія є повільним перетіканням до торжества життя вічного
15.02.24: фото
Юрій Винничук:
Часто нарікають, що, мовляв, уся причина жорстокості підлітків – в телебаченні. А що ж тоді сформувало звірину жорстокість Мацапури?
14.02.24: нелюдськість
Люба-Параскевія СТРИНАДЮК:
Задзєблі, замерзлі, однак радісні, розчерленілі, з усмішками широкими, залітали в хату гомінливо, впускаючи за собою студінь студенецку крізь двері нарозтвир.
13.02.24: гуцульське
Андрій Содомора:
Читання саме Шевченкових творів дає зрозуміти, наскільки важливим є  мистецтво повільного читання. Щоб уява встигала за читаним уголос словом, щоб той, хто читає, привчався бути співтворцем
12.02.24: естетичні коментарі
Віталій Портников:
«Маленький Радянський Союз» – якщо перефразувати Валерія Залужного – ніколи не виграє у «великого Радянського Союзу». Переможе тільки Україна особистостей
11.02.24: щоденник
Василь МАХНО:
долітали птахи із верхів'я ріки добігали дозорці прудкі як вовки і заходили  в тяж кобилиці в печеніжих краях в пограниччі хозар
10.02.24: поезія
Юлія Вінтонів:
У молитві – криком – Христа на хресті він є солідарним з усіма, що досвідчуюсь страждання і богопокинутість, він поглинає зло, але не стає злом
09.02.24: камюнівське
Тарас Прохасько:
Така собі історія цивілізації. Як кажуть знавці: онтогенез повторяє філогенез. І етногенез теж
08.02.24: метали
Юрій Винничук:
Російський філософ Константін Лєонтьєв колись писав: «Росію треба заморозити, щоб не зігнила». Пізно. Уже гниє.
07.02.24: гниль
Андрій Содомора:
«Садок вишневий коло хати» в найглибшому сенсі («sentire» – відчувати) – неперекладний твір. Слова начебто ті, але не те – що у слові; пересаджене, воно наче не приймається
05.02.24: естетичні коментарі
Віталій Портников:
Все йде так, як в Україні попереджали ще на початку війни – якщо Росію швидко не зупинити, то ця пухлина обовʼязково даватиме метастази
04.02.24: щоденник