»Аби встановити мир з імперською Росією, потрібна «сакральна жертва». І цією сакральною жертвою мають стати герої війни за незалежність України. Дискредитація та маргіналізація ветерансько-волонтерської спільноти і є та ціна, яку Путін вимагає за мир.
«
ситуація
Історія не втомлюється навчати українців, що джерело єднання – не в ознаках ідентичності, запропонованих різноманітними національними ідеями, а сама ідентичність – лише результат того, як ми втілюємо в життя ті цінності, що стали для нас засадничими в процесі виживання
Питання просте – відповіді складні. Україна – м'яка і динамічна територія, і всі поділи тут рухливі.
Цьогорічне святкування Маланки на Івано-Франківщині та Буковині очима фотокореспондента Z.
Перш ніж вважати свою думку сформованою, ви мусите зануритись глибше і завжди маєте залишатися скептичними.
Святкування Старого Нового року в Галичині наповнене своїми давніми традиціями.
Попри усі виставки, громадську активність і пошанування, відчувалося, що Герчак дуже самотній – на недосяжній глибині його погляду чаївся біль...
Дайджест найпопулярніших текстів Z, що були опубліковані минулого року.
За примару «справедливого суспільства» людство поплатилося десятками, сотнями мільйонів трупів у XX столітті. Справедливого суспільства не буде ніколи.
Щойно «беркутівці» стали вільними, нитка розслідування розірветься. Це означає, що за вбивства на Інститутській, вірогідно, вже нікого ніколи не покарають
штуkа
намацальність абстракцій:
Виставка абстрактного мистецтва в Івано-Франківській галереї «Бастіон» відбувається вже одинадцятий рік поспіль. Проект акцентовано презентує творчість авторів, які обрали для себе цей мистецький напрям, та має освітню місію, адже, незважаючи на численні теоретичні праці про абстракціонізм, його розуміння є неповним.
Івано-Франківськ
23.01.20
Наше Кіно:
Людська пам'ять перекручує спогади, показує їх із вигідного ракурсу, спотворює і фантазує. І коли жертва сама зненацька розуміє, що вона – переслідувач, у цю хвилину розуміють це й глядачі. І це найцікавіший момент цього красивого фільму – істина.
Львів
19.01.20
поезія:
Висока трагічна нута від усвідомлення марності людських поривань і пафос незнищенності всього сущого, які на диво звучать в унісон, і творять феномен його поезії.
Львів
16.01.20
різдвяне:
Цьогорічні музичні перформанси роблять впевнені кроки в нову декаду: все ж ми тепер у 20-х роках! Якими вони стануть, – підуть у мультидисциплінарність, як II фестиваль «BachContemporary», чи завузяться до нішевости, а може доповняться оленячим антуражем і європеїзуються під впливом зміни дати святкувань?
Львів
15.01.20
театрознавче:
Для того, щоб спровокувати сучасне суспільство на діалог у театрі, треба знаходити належний спосіб спілкування. Телебачення його вже шукає, музика теж шукає нові шляхи. Відповідно, постдрама – це логічний етап театрального розвитку, а не протест.
Львів
14.01.20
театр:
Богдан Козак зробив з мене актора – такого собі універсального «технаря», а Алла Бабенко «поламала» ці умовні «технарські» межі, розширила мій інструментарій як актора. Щасливі ті актори, які мали можливість свого часу пройти через її режисерську майстерню.
Львів
09.01.20
літературознавство:
Йозеф Рот максимально використовує нагоду для привернення уваги центрально- і західноєвропейської публіки до українців та України, яка належить до Європи й культурно, і ментально, тож уже бодай тому вартує уваги і введення в європейський дискурс та наратив.
Львів
08.01.20
постдокуметнальний театр:
«Мої родичі та інші покидьки» – ще й добра спроба знову нагадати про те, звідки і хто ми, зревізувати список своїх «соромно», але також і спроба помислити про сучасні політичні та соціальні трансформації, вплетені, знову ж таки, в життєві історії простих людей, які поруч.
Львів
07.01.20
літературознавство:
У репортажі «Львів, місто», центральній частині триптиху, провідним мотивом обрано розмаїття краю: мов, релігій, культур, барв. Цю наскрізну думку Рот повторює в різних варіаціях.
Львів
02.01.20
режисерська опера:
Оперний театр живе змінами. Режисерська опера може позитивно вплинути не тільки на розвиток українських театрів, а й на свідомість публіки. Режисери анімують абсолютно незвичні контексти, які спонукають дискутувати, навіть про такі популярні опери, як «Кармен», «Травіата», «Богема», «Весілля Фігаро», «Севільський цирульник».
Франкфурт-на Майні
01.01.20
минуле
Ювілей найбільш купованої – бо таки однієї з кращих – рокових платівок 1970-х
У кількох мовах існують два словесних означення – любити і кохати. В російській мові просто люблять усе. І друга, і собаку, і маму, і кохану жінку. А де ж відтінки? Насправді в житті все залежить не від кольорів, а від відтінків
Ця премія завжди була компромісом між примусом і творчістю, інтересами владної верхівки та культурного середовища – найчастіше однак компромісом програшним
Бюджетна криза в Мостиському повіті на зламі ХІХ-ХХ століть і практика її вирішення Галицьким сеймом
Завдяки Євгену Нахліку ліквідовуєм ще одну купюру в 50-томному зібранні І.Франка. Цей гімн християнству, "здоровому людському інстинктові", ніяк не в'яжеться з образом Франка як активного атеїста, щоб нам втуляла радянська пропаганда.
«Мусить їм показати, народженим, і ненародженим, і мудрцям і пророкам, що там, де є він, Ірод-Тетрарх, не може й не буде іншого володаря, як тільки він сам». Оповідання Наталени Королеви («Дзвони», грудень 1934)
Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Ні! А коли — все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, а вічно принижена без всяких ідеалів чернь
Я не люблю тебе,
ненавиджу, беркуте!
За те, що в груди ти
ховаєш серце люте,
І ось блищить мій кріс,
ціль добра, вистріл певен.
. . . . . . . .
Те кулі не уйде,
як слушний час наспіє
26 грудня випадає 120 років від дня народження о. Івана Зятика, блаженного священномученика УГКЦ.
Розповідь про повернення в минуле, що досі живе у долях сучасників, виселених 1951 року на Східну Україну із Західної Бойківщини. Тих, про котрих знають та пишуть найменше
Тріумф оновленої версії Гітлера в «Яд Вашем» – це така моральна катастрофа у світовому масштабі, якої не бувало від часів тієї Катастрофи.
А що ж чинити цьому що приблукав
у якого поїджений міллю рукав
шрам від меча й цвіркун у вусі?
тобто – даремно що повернувся
перейшовши гори пустелі міста
змарнувавши майно й літа?
«Він вибереться, він не може не вибратися, відтепер з ним усе буде добре.» Найдивніше те, що я не помилився.
...А мене вони заразили тьмяним чаром естетики курортного способу життя, неквапливості і оголеної товариськості.
Чи існує ще в якійсь країні подібний парадокс – щоб в одного етносу було дві мови? Бо в українців, окрім літературної мови, існує ще мова кіно, радіо й телебачення.
Пам’ятаєш, як вони запекло доводили, що нас нема і не може бути? Пам’ятаєш, як наші пісні поперек горла їм стояли? Так-от, вони не вгадали – ми є.
Історія не залишила Лифарю нічого, крім місцевої ідентичності, що у своїх проявах так схожа на ностальгію лояльних до імперії обивателів сьогодення
Божевілля є запереченням очевидності, заснованої на довірі до загальноприйнятої істинності
Тепер, коли минуло тридцять років, мені дивно, дивлячись на двадцятилітніх, повірити у то, якими двадцятилітніми були ми.
Якщо проаналізувати виступи Путіна, то видно, що старечий маразм там уже прогресує. Він часто плете абсолютні нісенітниці, тасуючи датами й плутаючи події.
Безумовно, Зеленський є одним із символів сучасної доби, найвеличнішим лідером світу, який веде свою країну в нікуди.
Чи треба говорити, що жодне «третьоцарственне» примирення – в геґелівському сенсі світового духа – нам не світить? Ніякого синтезу: теза або антитеза
Невластиве використання сакрального свідчить про невігластво та смішні/сумні намагання боротись із людською природою та культурою
Українська влада, некомпетентна в усьому, за що б не бралася, в питаннях історичної пам’яті просто ніяка. І як цією ніякістю не скористатись?
Тета зналася з багатьма людьми, які були правдивим Львовом. Часом уламками давнього львівства, а часом такими монолітами, про яких можна було сказати, що вони позачасові і позалокальні.
Шанс на перемогу «народних слуг» матиме така політсила, яка візуальне долатиме візією та підкріпить її раціо
Для західного світу головним святом є Різдво. Святкується саме факт народження Сина Божого, його поява серед людей
Перетворення новорічної промови на щось більше, ніж просто новорічна промова, – ознака нового часу і діягноз поточного моменту.
У школі лишилось лише кількоро дітей. Решта — загули. Бо “хтось” розкидав листівки на штреці
Нас уже ніяк із тієї бронзи не стерти й не витравити. Десь у глибинах вічного роману було закодовано також і наше «дай нам сьогодні»
Той, хто практикує рефреймінг у публічному наративі, виявляє свої підсвідомі наміри. Це розшифрувати легше, ніж брехню. Отже, я попереджений
У зіставленні трьох звернень президентів України, Білорусі та Росії проглядає велика туга, за лаштунками чується ретро-радянський ностальгічний пафос.
Оптимізм як сніг, що вкриває землю білою ковдрою, песимізм – бруд, що під ним. Насолоджуймося, доки зима. До першої відлиги.
Якою множинною є відкритість долі! Аж закрадається думка: те, ким ти не став, говорить про тебе чи не більше, ніж те, ким ти є нині.
Мій страх перед трембітою, перед її звуком – один з найправдивіших страхів, що ставався зі мною в житті. За ним я тужу несказанно
Життя наших батьків зіткане з таємниць. Інколи це таємниця попередніх шлюбів, інколи – любовних історій, про які не розповідається нікому.
«Колективний Лукашенка» в українських головах, безперечно, суттєво доклався до цьогорічної перемоги «нових облич»
Сніг. Коли речевість минулого перетворюється у реальність свідомості теперішньої
«Ай лайк Пу Сунлін, Лі Бо, Ду Фу, Лао Ше, Чжунь-Цзи, Мен-Цзи, Лю Гуаньчжунь і Гань Бао. Енд ай вері лайк "Любощі Веньженя"», – і показав їм на пальцях, як це робиться
Жити варто так, аби не зоставляти по собі зайвих слідів – ні на небі, ні на землі, ні в інтернеті. І плекати свій сад, аби не проскролити життя та планету.
І все ж: всім бажаю веселого Різдва і щасливого Нового року!
Народові, який обрав собі такого президента і таку Верховну Раду, ні зашкодити, ні допомогти неможливо. З чим я сам себе і вітаю
Нє треба рушац здогадованє на перши любови. Най жию у нашей свидомосци у гевтим чаше и у гевтей форми хторому припадаю
Нашим паролем був Нью-Йорк, за яким ми впізнавали своїх. Годинами розгадували притягальність цього міста...
Вони, маючи бездоганну галицьку вимову, говорили попросту бридко: "вопше, тоже, подаркі". Повний шмельц, цього досить, щоби не хотіти мати з цим прошарком нічого спільного.
Навіть такого кастрованого мовного закону, чинного віднедавна, можна й далі не дотримуватися – і нічого за це нікому не буде.
Чи готові ви впродовж 32 років сплачувати «податок на соборність» — 5,5% доходу щомісячно на відбудову Донбасу?
Не було у школі слів, солодших за просту фразу «Вчителька захворіла». І не тому, що тій умовній вчительці хтось бажав злого
Завдяки нашій бароковості ми так і не можемо вийти на якийсь прямий манівець – крутимося рокайлями історії, пробуючи здурити і себе, і світ.
Якби ще жили мої мурахи, то вони б першими зрозуміли, чого я приперся сюди з грубою, як житній хліб, книжкою.
У стереотипі щодо себе можна розгледіти уламок правди про себе (якщо в цей час тебе не вбивають)
Як завжди у радянських, вирішили найраціональніше: ліквідувати. А це місце мало колекцію різьб, яка могла позмагатися навіть з Личаковом
...а тому рівень української літературної мови просто жахливий як у книжках, так і в дубльованих фільмах
Сперечатися справді нелегко. А інколи просто безглуздо. І з цим твердженням теж якось не дуже посперечаєшся
Карнавал відшумів, а на ньому коронований Зе залишився сидіти на справжньому троні. І виголошує – зі своїми кривляннями – промови про загиблих на Майдані
Все не совєтське в Галичині винищувалося з озвірінням сталінських і постсталінських законів: формувався совєтський семантичний ландшафт краю.
Жила собі Вівця, скубла траву і лиха не знала. Не раз, вздовж галявини сновигаючи, Вовк запитував: чому якась пришелепкувата має так радіти
Російський ліберал закінчується там, де починається українське питання. І не тільки.
Нічого стабільного, нічого спланованого. Я писав до шухляди. Шухляди були переповнені. Я втрачав рештки оптимізму, і мене охоплювала зневіра.