За його життя постала модерна українська політична нація...

Приходять до померлих – умирущі, Час тихо налягає на весло... Вітри ж і тут гудуть, усюдисущі, – Лиш їм одним відсіль є вороття. Війнуло холодом у дні задушні...

Вона знає, що невдовзі помре від раку легенів, знає, що хотіла би, щоби це було від куріння, але то не так. І точно знає, що усі історії безконечні. Я для неї тільки правнук

Коли я кажу, що в нас мало читають, мені не вірять. Буцім в книгарнях повно молоді. Це не аргумент. Бо є лише один аргумент: кількість виданих книжок

Оповідання «Salonarji» словенський автор вирішив перекласти на мови народів колишньої Австро-Угорщини, щоб таким чином підкреслити спільну пам'ять...

Щось спільного є у наших часах і часах Пінзеля: ми не маємо щастя жити в ілюзії рівноваги як у людині, так і у світі, ми не є людьми балансу та гармонії – життя у тривозі перед чимось страшним

«Він впав, як той сухий листок...» Між поколіннями листків – «холодна пауза життя». Між людськими – тепла пам’ять серця. З цього тепла й народжується сповнене жаги світла – нове життя...

“Росії майбутнього” не буде, поки вони не розквитаються із “Росією минулого”, не лиш репресивно-тоталітарною, а й загарбницько-колоніальною