Моє дитинство пройшло на берегах славної львівської річки Полтви. До середини 70-х років минулого століття вона вільно текла у своєму руслі на північній околиці міста...

Абсурд. Він тут. Він невіддільний від принципів соціалізації. Здоровий глузд стоїть за тим, що хочеться назвати абсурдом. І все ж – не милозвучно.

Треба мати ще й свого лікаря. Якому можна довіряти. Років п'ятнадцять тому у мене почервоніло біля вуха і різко піднялася температура. Вранці я помчав до товариша...

Не знімайте все це – відкладіть телефон, дайте шанс власній пам’яті, своїм відчуттям. Просто живіть, будьте тут і тепер, проживаючи мить, відчуваючи, як це – жити своє власне життя

Скільки їх, тих слів?.. Не зрахувати. А всього – тридцять три букви!.. Перебираємо їх, наче зернини нескінченної вервечки... Приглядаємось до них, шукаємо найважливіших...

Вони і домовитися між собою щодо Європи не можуть саме тому, що не здатні навʼязати свої рішення іншим. Європа більше не американський пиріг. І не російський

Прощальний джміль шукав якогось ґудза. А я гойдався на листкові вірша, а я вивчав метеоритні стежі, а я за водомірками простежив та знав про все на світі, навіть більше.  

Мільйони пляшок низькоякісного вина протягом одного покоління зробили кепську репутацію всьому молдовському вину. Нині вино Молдови вибудовує собі добру репутацію у світі