Діти моїх дітей його не побачать і не відчують цього подиху вічності, хоч би як пафосно це звучало: холодне повітря з сіней, сліди на снігу зразу за дверима…

Час – це те, що в ньому, а в ньому – й ми зі своїми думками, діями; з ними – або без них. У порожньому погляді немає життєвого часу, тобто життя

Українці можуть сподіватися на виживання тільки у світі цінностей. У будь-якому іншому світі ми приречені стати спустошеною провінцією зголоднілої сусідньої імперії

Чи не забагато вузлових змін? Що ж то за зміни, від яких тільки гіршає? Чи філософія й література не встигають переварити їхню швидкість, щоби витлумачити хоч якусь логіку?

Збереглися архівні матеріали та мемуарні свідчення про літературну творчість Софії Закревської, яка вартує на український переклад, і нема підстав приписувати її твори де Бальмену

Вона виявилася найнадійнішим фіксатором нашого життєпису. Певним акцентом, який обрамовує те, що найбільше забувається – просто життя

Міркування Франка і Пінкера про суспільний розвиток – це ніби діалог наших сучасників. Їхні роздуми в чомусь суголосні, а в чомусь і альтернативні.

Прощаються поміж собою колідницкі табори до’в нарік й кваплять на розплєс, кожен зі своєю ватагою, на свій ґрунь, щоби розплєсатиси, розколєдуватиси до’в других свєт риздвєних