Може тому, що парфуми перебивають запах яблук і винограду? Чи тому, що твоя батьківщина і дім завжди з тобою, у твоїй мові? Ти ж не пес, щоби брати слід за запахами – тобі потрібні слова

Запас нашої міцності – в наших близьких, у тих, кого ми накопичили навколо себе, привʼязавши любовʼю, що вміє бути невідвʼязною, невідпадною і невідкладною

Скільки часу потрібно, щоб вистигли не тобою напалені печі? Усюди, де ти є, вже щось було. Усюди, де є ти, буде щось інше

Так буття спілкується з війною, з кожним днем військового покрою, страхом смерті, відчаю й жалю безпорадні і слова, і вірші: тільки це гудіння дзвонів тиші  

Довгий час не міг розвідати, що це. Який же мій подив був, коли в Кракові потрапив до кнайпи, де міг вперше в життя спробувати одне й друге

Старість можна приймати з гідністю і готовністю жити для себе. Коли, якщо не сьогодні і вже. Ці старші пані бачили все і знають ціну життя.

Навроцький не збирається їхати до Києва, хоча повідомлення Генерального штабу Війська польського мало би дати йому привід для роздумів.

Погляд на дивної різьби золотий листок, що так часто нагадує серце, і погляд на плитку золота – різні погляди: їх, душевного й хапкого, – не поєднати...